Деградація воєнної аналітики


Олександр Коваленко
блогер, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив"

На жаль, десятиліттями вважаючи західну аналітику і ЗМІ такими, які заслуговують на найбільшу довіру, я вимушений констатувати, що після більш предметного знайомства з ними, зрозумів, що рівень аналізу ряду видань, мало чим відрізняється від середньостатистичної жовтою газетки, а маститі автори виявляються не так професіоналами, як дешевими хайпожерами. Чи не дешевими?
Адже і справді, часом виникає питання: невже такий вал нефахових аналітичних матеріалів з’явився унаслідок банальної гонки за скандалом або через фінансову зацікавленість?
Одним з «передовиків» поширення маніпулятивних матеріалів є The New York Times.
Для когось все ще респектабельне і шановане видання, а для мене вже давно другосортна газетка маргінального рівня.
Ще до повномасштабного вторгнення, я неодноразово відзначав, що The New York Times підіграє російській пропаганді. Наприклад, в лютому 2022 року, на сторінках видання вийшла стаття Ендрю Крамера, присвячена темі загрози вторгнення росії в Україну, підготовці українців до захисту своєї країни і формування територіальної оборони. Але, на подив, починаючи з самого заголовка, Ендрю Крамер почав ставити питання про те, що озброєні "націоналісти" представляють загрозу не для росії, а для України та її сусідів!
Ендрю Крамер, фактично підтакуючи російській пропаганді, у своєму матеріалі украй обережно, але дуже вміло перекручував добровольчий рух в Україні, а патріотизм як такий виставляв в деградованій формі.
До речі, саме Ендрю Крамер в січні 2021-го уколовся російською вакциною «Спутник- V», заявивши на сторінках The New York Times, що таким чином він розвіяв недовіру до російської вакцини, а у рф з часів СРСР, за його словами, є унікальний досвід розробки вакцин, тому всі повинні були терміново закупитися «Спутником»!
Нагадаю, що в 2017 році The New York Times опублікувала матеріал про те, що ракетну програму КНДР допомагала розвивати Україна. Цікаво в цій історії те, що "експерт", який консультував The New York Times, Майкл Ілман, після виходу статті спростував її вміст. Зокрема, він стверджував, що не говорив в ствердній формі про причетність української влади до постачання ракетних двигунів КНДР, а згадував конструкторське бюро "Південне" як одне з тих, які здатні робити двигуни для балістичних ракет
Зараз же The New York Times на вістрі освітлення українського наступу і описує його, як свого часу хід висадки союзників в Нормандії. Тобто, «все сповільнилося», «успіху немає», «все пропало» і так далі. Якщо перечитати статті часів Другої світової війни, то ми побачимо, що газета The New York Times регулярно згодовувала своїм читачам відверті нісенітниці.
Хоча, якщо згадати заперечення Голодомору в Україні журналістами цього видання, а після розкриття того, що вони просто повторювали - буквально слово в слово - сталінській пропаганді, то все стає на свої місця.
Ось і виникає питання: це заради хайпу чи це фінансовий інтерес?
Але не лише різні видання бентежать рівнем своєї деградації.
Наприклад, днями про український наступ вирішив висловитися колишній стратег Уолл-стріт і МВФ Девід Ву. На його думку, український наступ через декілька тижнів вичерпає себе, а росіяни усіх здивують, адже у них швидко розвиваються сучасні військові технології. До таких колишній стратег Уолл-стріт і МВФ Девід Ву зарахував "безпілотник" Ланцет, ударний вертоліт Ка-52 і фронтовий бомбардувальник Су-34. Девід Ву запевняє, цитую: "росіяни б'ються тією зброєю, якої ще 18 місяців тому у них не було. Тому що її взагалі не існувало 18 місяців тому».
І ця людина судить про наступ?
«Ланцет» - не безпілотник, а боєприпас, який баражує. І представлений він був в 2019 році. Ка-52 був створений в 1990-і та був прийнятий на озброєння в 2011-му. Су-34 вчинив перший політ в 1990-му і тільки в 2014-му був прийнятий на озброєння.
Але набагато більше обурюють видатні аналітики, які у своїх опусах розповідають, як слід воювати українській армії, яку тактику застосовувати і як приклади наводять стандарти НАТО і ряд операцій, приклад яких і близько не доречний. Наприклад, "Буря в пустелі". Серйозно? "Буря в пустелі"? А чому вже відразу не Rolling Thunder?
Я дивуюсь, як деякі західні аналітики намагаються "натягнути сову на глобус", порівнюючи українську війну з "Бурею в пустелі" і радять тактичні ходи, які й близько не доречні в українських реаліях.
І в цьому уся проблема західної аналітики. Вони мислять стереотипами і архаїзмами, тоді як в Україні створюється нова епоха сучасної тактики і стратегії ведення бойових дій, в максимально непростих, екстремальних умовах. Жоден з тих аналітиків, які зараз нам, що-небудь радять із згадкою досвіду минулого, не воював проти супротивника, який мав перевагу за усіма показниками, з наявністю гострого дефіциту в забезпеченні практично всім і при цьому примудрявся б такого ворога перемагати.
США ніколи не воювали проти ворога, який би не лише був би рівним американській армії, але і перевершував би її за рядом технічних показників і кількісно.
Жодному сучасному генералові та відставному військовому на заході не доводилося діяти в настільки непростій зоні бойових дій, як Запорізька область. В прохолодному, кондиціонованому кабінеті набагато простіше міркувати про "Бурю в пустелі" і стандарти НАТО, коли не доводилося перетинати гіпертрофовану за своєю суттю смугу забезпечення, не маючи достатньої кількості засобів для розмінування і прикриття з повітря.
На жаль, варто констатувати, що західна військова аналітика деградує. Нестримно і безповоротно. Архаїзми і стереотипи поглинули аналіз і тверезість, але головне - саму по собі здатність аналізувати, прогнозувати, виходити за межі загальноприйнятих догматів. Ну, а хтось просто має фінансовий інтерес.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.