Обговорення цієї теми, на жаль, обросло безліччю маніпуляцій, викривленням фактів, а також дешевим хайпом. Напередодні під час спілкування з журналістами президент України Володимир Зеленський спробував розставити у цьому питанні всі крапки над «ї». Проте серед нелінійних поглядів на цю тему залишилося чимало гострих питань, які так і не прозвучали.

У ході прес-конференції 19 грудня президент України Володимир Зеленський зазначив, що мобілізація може торкнутися від 450 до 500 тисяч осіб. Ці цифри відразу ж викликали у багатьох цілу низку питань, досить простих, без якоїсь глибини, а саме – чим обґрунтовані ці цифри? Чи є потреба в мобілізації такої кількості людей.

Що ж, для початку розберемо цю, мабуть, найпростішу частину настільки складної теми.

На сьогоднішній день російські окупаційні війська (РВВ) в Україні перебувають у кількості близько 450 тис. осіб. Щоб стримувати таке угруповання, необхідний анітрохи не менший потенціал, розрахований не тільки на зосередження вздовж лінії бойових зіткнень (ЛБС), а й по зонах, що сковують (кордони з Білоруссю, росією, Придністров'ям) і тилу.

Коли ми говоримо про мобілізацію, то ми говоримо не лише про потребу компенсації втрат, убитими, пораненими та полоненими, але про потреби ротації, що є основною статтею та найчисленнішою. На ротації чекають десятки тисяч військовослужбовців, але повноцінно її провести можливості — немає.

А тепер найважливіше. Мобілізація 450-500 тисяч – це не єдиномоментне явище. Такий процес може розтягнутися на рік, у найкращому разі, при закритті потреби у 40-50 тисяч на місяць. Крім того, кожен мобілізований має пройти базову підготовку, яка, в ідеалі, має зайняти щонайменше 3 місяці. Але, що дуже важливо, після цих 3-х місяців підготовки, знову ж таки, в ідеалі, має бути проведене бойове злагодження за умов максимально наближених до бойових. І в ідеалі такі заходи мають займати до місяця.

Це з тим, що мобілізований, фізично пройшов підготовку, який завжди морально-психологічно готовий до ЛБС і 30%, або навіть більше втрат, підрозділ зазнає першого тижня потрапляння на позицію. Ретельне бойове злагодження дозволяє зменшити цей показник удвічі та більше.

Таким чином, якщо мобілізація розпочнеться завтра, то лише через 4 місяці перші 40 чи 50 тисяч людей зможуть замінити у зоні бойових дій тих, хто там уже понад півроку, рік, а хтось навіть набагато довше.

Ось вона, простота цифр, за якою ховається головне – процес має відбуватися якісно, ​​щоб мобілізація відбувалася не заради мобілізації, а заради перемоги. І про це нижче.

Морально-психологічний образ мобілізованого.

Важливим моментом при мобілізації має бути морально-психологічний образ та мотивація мобілізованого.

Наприклад, на сьогоднішній день в Україні залишається багато так званих громадян, які симпатизують і підтримують країну-окупанта росію. Щодня таких особистостей виявляє СБУ, але насправді їх набагато більше і ризик їхньої мобілізації та відправки до зони БД дуже великий. Насамперед ризик для того підрозділу, в якому опиняються такі «побратими», які без опору здадуть свою позицію окупантам, можуть зливати геолокації, координати, наводити артилерію, стріляти у спину.

Тобто, чи повинен процес мобілізації включати ще й вивчення мобілізованого? Його соціальних мереж, щодо підтримки країни-окупанта? Проведення психологічного тестування на надійність?

Звучить складно, але це необхідність, зумовлена ​​загрозами стабільності фронту та надійності оборони. Причому проблема вирішувана наявністю при військкоматі штатних психологів і OSINT-ерів.

Не менш актуальним є питання і щодо так званих громадян, які взагалі не відчувають бажання захищати свою батьківщину, при цьому і не будучи проросійськи налаштованими. На жаль, але й такий прошарок у нас є і робота з ним має бути поставлена ​​на зовсім інший рівень, а саме, не підготовкою до зони БД, а більше тилової роботи. Хоча навіть у тилу чоловік, який не бажає допомагати армії, може виявитися деструктивним елементом. І це порушує питання щодо застосування такого ресурсу на користь армії, але без шкоди обороноздатності.

Але не менш важливою складовою є і мотивація тих громадян, які готові захищати Україну, але при цьому не поспішають із подібним рішенням.

Мотивація.

Дуже важливим моментом є залучення до служби цільової частини громадян, причому створення умов, які б спонукали захищати батьківщину не з примусу, а добровільно. І таких громадян, як би це дивно не звучало, але дуже багато, переважна більшість в Україні. Але є нюанс.

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення в Україну, у перші ж години у військкоматів по всіх містах стояли натовпи добровольців, які готові поповнити лави ЗСУ. Але їм тоді сказали, що потреби в добровольцях немає, всі потреби ЗСУ закриті і ті, що прийшли, розійшлися по домівках, стали жити своїм життям в умовах війни. І для багатьох із них війна за ці два роки стала чимось далеким, хоча внутрішня мотивація збереглася. Їй потрібний відповідний стимул - каталізатор.

Що може каталізувати бажання людини, яка повернулася до звичного життя, кинути її та добровільно піти захищати батьківщину, з ризиками для життя та здоров'я? Насамперед правильна інформаційна політика, яка спонукає, а не просто красивою картинкою на тлі повсякденного життя в переходах метро і на білбордах.

Виголені, вистрижені, спортивної статури моделі, що відстрілюють зомбі та орків – це все добре, але який результат від цієї Голівудщини за фактом? За фактом, у нас провал за ротаційними потребами, який виправлений буде вже точно не завтра, через тиждень, і навіть не за місяць, а мінімум, за найоптимістичніших прогнозів – за півроку.

З іншого боку, каталізатором мотивації можуть бути два основні психологічні фактори, це страх і, виключно в позитивному розумінні, користь.

Якщо говорити про страх, то це усвідомлення того, що буде з містами України, які зараз тилові, а завтра через відсутність достатньої кількості захисників можуть стати прифронтовими. Житомир, Полтава, Луцьк, Івано-Франківськ, Одеса, Тернопіль, Хмельницький перетворяться на Попасну, Бахмут, Лисичанськ, Маріуполь.

Тобто мотивація повинна відображати не фантастичні та міфологізовані аспекти, прикрашені SFX та припудрені Lancome, а відображати жорстоку дійсність та майбутнє, якщо не зупинити окупацію.

Ще одним важливим нагадуванням має бути історичне. До чого спричиняє окупація росією України в історичному контексті. Тут доречна згадка про трагедію Батурина і більш масштабну – Голодомор. Окупації України російською імперією, радянським союзом чи російською федерацією так чи інакше, але історично завжди проходила під акомпанемент геноциду.

У період Голодомору з голоду померло, за різними оцінками, від 4 до 10 мільйонів українців. Окупація України Росією продовжиться і масштабним геноцидом, репресіями, винищуванням нації.

У питаннях агітації та мотивації не думаю, що ці нагадування є зайвими.

Що ж до корисливої ​​складової, або фінансової, то в даному випадку йдеться не лише про високі виплати військовослужбовцям, що особливо беруть участь, безпосередньо в бойових діях, а не тим, хто знаходиться на віддаленні. Йдеться про пільги і це не лише банальний безкоштовний проїзд у транспорті, а куди ширший спектр гарантій. Гарантоване бюджетне місце у ВНЗ дитині загиблого, або військовослужбовця, що відзначився в боях. Знижки, що гарантуються державою, або пільгові умови кредитування при придбанні рухомого та нерухомого майна. І багато інших.

Розробка таких пільг, які можуть стати мотиваційним каталізатором, актуальна і дуже важлива, для підвищення рівня добровільної компоненти мобілізованих.

Висновки. 

Тема мобілізації буде актуальною ще тривалий час. У певному сенсі вона навіть стала приводом для спекуляцій та дешевого хайпу. Але здебільшого розгляд питань у лінійному порядку, не дозволяє розкрити нелінійні аспекти даної проблематики та супутніх їй процесів.

Розширення горизонту питань та знаходження відповідей і на них у тому числі дозволить у перспективі нам не просто мобілізувати заради самого дійства, для галочки – щоб було, а для перемоги. Інакше ми ніколи не вийдемо зі створеного за минулі два роки замкненого кола.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.