Нова стратегія Путіна, “вкиди” The New York Times та можливий теракт на Росії

Нова стратегія Путіна, “вкиди” The New York Times та можливий теракт на Росії
Посилання скопійовано
Розвідка Великої Британії вважає, що метою російських окупаційних військ є захоплення міста Часів Яр, що розташоване у Донецькій області, проте вони навряд чи здатні провести наступ.
Нова стратегія Путіна, “вкиди” The New York Times та можливий теракт на Росії

Про це йдеться в розвідувальному огляді британського Міноборони за 7-ме березня.

У відомстві зазначили, що окупаційна армія РФ просунулась вперед і зайняла східні частини села Іванівське, а також атакує українські позиції в Богданівці.

На цьому напрямку найближчою оперативною метою Росії майже напевно є захоплення Часового Яру, розташованого приблизно за 5 км від лінії фронту.

До того ж газета The New York Times опублікувала статтю “Напрочуд слабка українська оборона допомагає Росії просуватися” щодо стану українських укріплень на лінії фронту.

У ній йдеться про те, що російські війська продовжують досягати невеликих, але швидких успіхів за межами східноукраїнського міста Авдіївки, що частково пояснюється зменшенням українських боєприпасів і зменшенням західної допомоги. Але є ще одна причина, чому кремлівські війська просуваються в цьому районі: слабка оборона України.

Та не лише ці теми цього тижня шокували суспільство. Ввечері, 7-го березня, Посольство Сполучених Штатів у РФ повідомили про можливі теракти у Москві у найближчі 48 годин. Про це йдеться на сайті дипломатичного відомства. Громадянам США радять уникати скупчення людей у Москві, стежити за повідомленнями у місцевих медіа та за своїм оточенням.

Як повідомлялося, Міністерство закордонних справ Росії викликало посла США в Москві Лінн Трейсі і попередило її про можливе видворення американських дипломатів, якщо ті будуть «здійснювати спроби втручання у внутрішні справи РФ».

То чи справді Часів Яр став новою ціллю противника, про що свідчить стаття у The New York Times та чи можуть росіяни зробити теракт, а потім звинуватити у цьому Захід? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт Петро Черник.

Часів Яр досі залишається дуже бажаним містом для російських окупантів, але за останні два дні вони так і не просунулись. Натомість динаміка збільшилось на Півдні, а саме на Оріхівському напрямку. Тобто ставка все-таки перенеслась на південне вирівнювання фронту. Чи просунуться окупаційні війська далі?

Після переобрання Путін оголосить стратегію "Вставай страна агромная"

На мій погляд, ні. Це ніщо інше, як маневр для відволікання уваги. Щоправда, треба акцентувати на тому, що наш прорубаний плацдарм на лінії Суровіка на десять кілометрів – це для них як "більмо в оці". З огляду на те, що вони вже мають успіхи щодо Авдіївки, основне завдання для ворога – вирівняти лінію фронту. На мою думку, суть у цьому “часовому вікні”, яке закриється під час перевиборів, – сумнівів немає. Путін віддав наказ ще в жовтні минулого року виходити на адміністративні кордони Донеччини і Луганщини. Але я вважаю, що в них все менше й менше потенціалу для вирішення цього завдання. Це завдання якщо і буде вирішене, то тільки тоді, коли Путін знову стане президентом. І цілком велика ймовірність, що він оголосить стратегію "Вставай страна агромная". Ресурс у них величезний – до трьох мільйонів людей, а є й думки, що то семи мільйонів. І це справді дуже небезпечно. Але в цьому часовому показнику нам вкрай важливо ще до виборів зірвати завдання про вихід на адміністративні кордони Донеччини і Луганщини. 

У них є ще один плацдарм, через який вони переживають – це Кринки і південніше. Там достатньо складний берег, він нижчий, там є плавні і загалом достатньо складний рельєф, але при цьому плацдарм тримається. Що з цього всього буде? Плацдарм як такий існує, але масштабного розширення немає. 

На жаль, поки що немає. Але розуміємо, що сам факт того, що ми можемо через Дніпро доправляти ресурси і людей, це вже велетенська ознака нашої воєнної майстерності. Чому цей плацдарм і його розширення об'єктивно нам дуже потрібен? Є два стратегічні моменти. Перший такий більш гуманістичний – відсунути артилерійські рубежі від самого Херсона. Бо якщо ще з ракетами і з "шахедами" можна боротися, то снаряди практично не збивають. Існують зараз дуже сучасні системи, зокрема американська система на основі 30-міліметрової гармати, яка за долі секунди обчислює артилерійський залп, вистрілює назустріч снаряду спеціальними снарядами, які в точці зустрічі фрагментуються вольфрамом, і, як не дивно, 70% снарядів збивають. Але це дуже дорога система, та ще й експериментальна. Я не думаю, що вона зможе до нас дійти на озброєння. 

Другий момент. Розуміємо, що якщо зуміємо посунути плацдарм хоча б на 20-30 кілометрів від лінії Дніпра, тоді по-справжньому зможуть запрацювати HIMARS по Перекопському перешийку, бо це також дуже серйозна логістична артерія. Штатний боєприпас HIMARS летить 84 кілометри. Задум правильний, задум розумний, але й противник це розуміє.

Вчора вийшла стаття на The New York Times, в якій йдеться про те, що Пентагон не задоволений, що Україна не дослухається до стратегічних порад. А Україна незадоволена, що дотепер допомога не дійшла, а "висить в повітрі". То чого б Байдену після його рішучого виступу не надати нам експериментальні зразки зброї?

Знову ж таки, Конгрес має виділити кошти, і тільки після цього можна щось закуповувати і передавати. Американці ніколи не передадуть нікому експериментальну зброю, яку ще самі не спробували і не поставили повноцінно на озброєння. У них дуже специфічний воєнний уклад. Тому не буде так, як би ми собі хотіли. Є правила, і вони ці правила розробляли століттями. Американці за ці рамки ніколи не вийдуть. 

The New York Times “вкидають” інформацію про перебіг війни так, як вигідно Росії

Тепер щодо статті. Ми тисячний раз обговорюємо те, як уважно треба ставитись до того, про що пишуть великі майданчики. Цей же майданчик буквально днями "вкинув" мерзенно шкідливу інформацію, що от, мовляв, солдати по лінії розмежування мусять копати окопи. От це так нонсенс. А хто, крім солдатів, має копати окопи? Хто? Якщо ще другу та третю лінію можуть копати контрактники, то всі бойові укріплення, відколи війна з поля лицарського перелізла в окоп, будують солдати. По-іншому бути не може. А в нашій спільноті вже крик і ґвалт, що "О Боже, солдати копають окопи". Я свідомо так іронізую і свідомо переношу це в емоційну складову. Бо все те, що пишуть ці не поважні люди, для мене вже давно не поважно. Я переконався, що там на 90% – майстерна дія нашого противника. Для мене кінцевими авторитетами залишаються високопосадовці. Коли вийде начальник об'єднаних штабів армії США і щось подібне скаже в нашу сторону, от тоді я скажу що дійсно є проблема.

Посольства Великої Британії і США попереджають своїх громадян, що у Москві готуються теракти серед масових скупчень людей впродовж найближчих 48 годин. Це нагадує абсолютну ІПСО, тому що на це насамперед зреагувала Захарова й почала істерику. Що це було і чи воно буде мати продовження? 

Немає інструментів, якими б росіяни не могли гребувати

Цілком може мати продовження. Давайте нагадаємо про такі явища, як Каширське шосе. Самі ж росіяни там все підірвали, бо їм потрібно було “накидати болота” на Захід. Чи можуть вони самі зробити цей теракт? Запросто, та ще й скажуть, що це зробили британці, бо вони своїх попередили. Всюди можна приплести кого завгодно – заборонений Талібан, заборонений ХАМАС чи будь-яку іншу організацію. Що їм потрібно? Їм потрібна якнайгостріша активізація внутрішнього страху росіян перед усім світом. Якщо вони в якійсь точці дійдуть до висновку, що такий теракт потрібен в такій конфігурації, – запросто це реалізують. Ми коли вивчаємо їхню історію, особливо в часи більшовизму, знаємо, що ці люди здатні абсолютно на все. Немає інструментів, якими б вони не могли гребувати. Не існує такого у природі. Московити – абсолютне зло. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Заява Макрона про війська НАТО похитнула впевненість Росії, – Харук