Якщо чесно, коментувати такі заяви складно. Адже, з одного боку, ця людина - аналітик, який має уявлення про бойові дії та володіє великим обсягом інформації, а не журналіст, який вчора для The New York Times писав про різкий стрибок викрадень інопланетянами в штаті Юта, а сьогодні, абсолютно несподівано, став військовим оглядачем, який спілкується з безіменними джерелами, що заслуговують на довіру, в Пентагоні. Очевидно, що тими ж самими джерелами, що повідомляли раніше цьому журналістові про викрадення в штаті Юта, але все ж таки.

Коментувати складно, оскільки ми оперуємо різними даними і явно підходи до аналізу в нас різні. А тому, 40-50%? Дивлячись, з якого боку подивитися.

Якщо говорити про безпосередній вихід до узбережжя Азовського моря, з подальшою ізоляцією Криму, то можна оцінювати саме в цих рамках. Але якщо говорити, наприклад, про прорив саме другої лінії оборони, то картина змінюється докорінно.

Наразі основним майданчиком найінтенсивніших бойових дій є Запорізький трикутник Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате. Цей трикутник утворився за допомогою прориву лівим флангом від траси 0408 першої лінії оборони РОВ і створення клину, фланги якого не тільки тиснуть на Новопрокопівку і Вербове, а й саме вістря клину нависло над Очеретовитим, яке є трампліном по трасі 0401.

СОУ знадобилося два з половиною місяці для того, щоб прорвати найскладнішу в сучасній історії смугу забезпечення, глибиною 5 кілометрів, і вийти на кордон з основною лінією оборони РОВ. А тепер, виключно математичний розрахунок - у середньому, за добу, прорив здійснювався на сто метрів у глибину.

Зараз СОУ розширюють плацдарм у другій лінії оборони, причому прорвавши перший рубіж. Це свідчить про те, що процес прориву і справді прискорився. Наприклад, за останніми даними, розширення зони контролю становило 1,5 км. Скупі і вельми сухі офіційні зведення вже дають зрозуміти, що розширення зони прориву в глибину, в тому чи іншому напрямку, але зараз становить у середньому 400 метрів на добу.

Так само, окремо зазначу те, що російське командування змушене перекидати зі Сходу, Луганської області, із зони відповідальності групи військ "Центр" і "Захід", 234-й і 237-й десантні полки 76-ї ДШД, а так само підрозділи 7-ї ДШД. Відбувається це все не від легкого життя в Запорізькому трикутнику, адже попри кількісну перевагу в обороні, РОВ його втримати не можуть. І якщо буде втрачено контроль не тільки над автобаном 0408, а й над 0401 (про решту сценаріїв із Вербовим я навіть не кажу), то СОУ опиняються в кращому для окупантів випадку біля північних околиць Токмака наприкінці вересня-початку жовтня, в гіршому - на південних околицях.

Своєю чергою, Токмак слід розглядати не просто як важливий логістичний вузол і таке інше, а й як місто, що розташоване на кордоні другої і третьої лінії оборони РОВ.

А, що таке третя лінія оборони, вона ж - тилова? Це безкраї мінні поля? Ні. Це нескінченні окопи і ВОПи, що йдуть за горизонт? Ні. Тилова лінія оборони - це насамперед логістика, що забезпечує першу і другу всім необхідним МТЗ.

І з цього робимо деякі висновки.

Командування РОВ зараз у Запорізький трикутник, щоб стримати наступ СОУ, відправляє всі наявні ресурси і навіть більше, де вони успішно знекровлюються і обнуляються. І, що ж у такому разі трапиться, якщо після того, як Запорізький трикутник поглине все, що в нього згодують, а коли він прорветься до третьої лінії, функціонал якої "оборона" винятково віртуальний, то і навіть у цьому віртуальному форматі обороняти буде просто ніким і нічим?

Бердянськ, не втрачай надії. Усе буде.

Джерело

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.