І серед іншого зауважив таке:

Росіяни мислять поліфонічно — тобто прагнуть винайти таку пояснювальну схему, де події, що відбуваються, пов’язані між собою у хитросплетіння причино-наслідкових зв’язків. Це дуже нагадує спосіб мислення притаманний прихильникам теорії змов. Головний постулат тут — цілеспрямована політика стримування Росії з боку західних країн. Політика, яка залишається незмінною впродовж століть. Всі спроби порозумітися, на думку росіян, зіштовхуються з обманом. Не дивно, що головним меседжем Путіна останніх років є твердження, що їх «надули».

Мені це дуже резонує з нещодавньою колонкою російської журналістки Юлії Латиніної, де вона звинувачує українців у хибному порядку денному. Мовляв, мали би зосередитися на підтримці російської опозиції проти Путіна, а взялися за якусь ганебну "деколонізацію". 

Як резонує? Таке враження, що російський світогляд не розпізнає ідею внутрішньої трансформації. Змінитися як реакція на помилку, а тим більше злочин - цього ніби немає в російській уяві. А саме про це ідеться в запиті українських інтелектуалів до російських: reimagine Russia. Цього очікували від Росії при всіх політиках "перезагрузки". Однак там, де має бути внутрішня трансформація і зростання, перевершення себе, у такій свідомості - короткострокове, але емоційне, навіть істеричне, покаяння. Так, наче саме воно й дозволяє випустити пару і не змінюватися.

Тобто, якщо від людини чи суспільства з таким баченням світу очікують внутрішньої зміни, то вона а) цього не розпізнає саме як очікування зміни в) вважає, що її обманюють - як Путін, чи цькують - як Латиніна.

Колонка - у верхньому коменті.

Джерело.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.