Це ще одне яскраве свідчення природи російського імперіалізму — апропріації чи кооптації, тобто привласнення, а по-російськи "ушкуйничества".

Спочатку їхнім трофеєм став Сковорода (читай Владіміра Ерна) шляхом його перелицювання з українського мудреця на "русского Сократа". Україну необхідно було зобразити відсталим краєм, у який прийшла імперія і принесла нерозвиненим тубільцям цивілізацію. Свободолюбність та індивідуалізм Сковороди у такий спосіб було знівельовано. Бо немає вільної людини у відсталих народів. А традицію колегій, книжників, церкви, мистецтва можна замовчати.

Для чого Ерн зробив зі Сковороди "русского философа"? Аби не визнавати того, що на російську філософію впливає німецький ідеалізм Канта. А чому для росіян "Кантіще" (як вони кажуть) є загрозою і джерелом атеїзму? Бо проголосивши автономію субʼєкта, котрий сам собі дає моральні закони, індивід стає самовладною істотою. Для імперії це небезпека. Всі піддані мають слухатися очільника, котрому Бог дарує трон — царя, генерального секретаря, презідєнта тощо. Він — єдина легітимна сила. Жодної самоврядності чи громадянської свободи бути не може.

Ось тому Канта хочуть "узяти в заручники", перетворити на фетиш (а радше на ляльку-вуду) і розглядають як трофей. Але Кант — це передовсім філософія людини, що наважилися мислити самостійно, долаючи своє інтелектуальне неповноліття. Це самоврядний дієвець, якому непотрібні царі для осмисленого життя.

А фетиш-трофей — типова ознака догматично-міфологічного мислення.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.