Російсько-українська війна стає не просто темою американської політики, а й передвиборчим сюжетом

Російсько-українська війна стає не просто темою американської політики, а й передвиборчим сюжетом
Віталій Портников

Віталій Портников

публіцист, письменник, журналіст, член Українського ПЕН

Посилання скопійовано
Відсутність коштів для допомоги Україні в законопроєкті про тимчасове фінансування уряду США віддзеркалює реалії в американській політиці: російсько-українська війна стає передвиборчим сюжетом.

Президент США Джозеф Байден у спеціальній заяві, оприлюдненій Білим домом, закликав республіканців у американському Конгресі не дозволити створити ситуацію із відсутністю коштів для допомоги Україні. Це сталося після того, як Палата представників американського Конгресу, де у республіканців більшість, схвалила тимчасовий бюджет без виділення таких коштів. Схвалення тимчасового бюджету на наступні 45 днів допомогло запобігти фактичній зупинці американських державних інституцій - так званому шатдауну. Разом із цим у проєкті тимчасового бюджету, який ще має схвалити Сенат, не має шести мільярдів доларів на допомогу Україні, що створює досить непросту ситуацію. 

Дискусії щодо виділення цих коштів будуть продовжуватися,- із відповідним зверненням до спікера Палати представників американського Конгресу Кевіна Маккарті звернувся не тільки президент США Байден, а й міністр оборони Ллойд Остін. Очільник американського воєнного відомства закликав Конгрес діяти відповідно до зобов'язань Сполучених Штатів надати невідкладно потрібну допомогу народу України, який захищає власну країну від сил тиранії. Америка має діяти відповідно до викликів світу і залишатися лідером, підкреслив міністр оборони США. 

Однак тут, якраз у цій заяві американського міністра оборони, простежуються різні підходи до світової політики: підхід, який сповідується тими, хто вважає, що Америка має бути світовим лідером і тими, хто виступає за так званий ізоляціонізм і вирішення американськими політиками насамперед внутрішніх проблем країни, зокрема тих, які безпосередньо стосуються американської національної безпеки. Скажімо, тоді, коли мова йде про стосунки США і Мексики та ситуацію на кордоні цих країн, а не про далеку війну Росії та України. Звичайно, таких поглядів дотримуються не всі політики-республіканці, але якраз та їхня частина, яка підтримує колишнього президента США Дональда Трампа, впевнена у тому, що допомогу Україні потрібно скорочувати та зосереджуватися на серйозніших з їхньої точки зору викликах для Сполучених Штатів.  

Можна сказати, що це голосування вже віддзеркалює реалії передвиборчого 2024 року в американській політиці. Колишній президент Дональд Трамп впевнено йде до номінації кандидата на посаду президента США від республіканської партії. Дебати претендентів-республіканців, які відбулися без участі Трампа, тільки підкреслили його безсумнівне лідерство. Ба більше, фаворитами у цих дебатах аутсайдерів, навіть якщо уявити собі, що Дональд Трамп не зможе балотуватись у зв'язку з юридичною проблемою, що поки що мало ймовірно, виглядають якраз ті кандидати, які намагаються копіювати й поведінку самого Трампа і, що найважливіше, його ставлення до Росії та України. Є навіть більш радикальні погляди на російсько-українську українську війну, у порівнянні з якими Дональд Трамп може виглядати взірцем більш поміркованого підходу до того, як слід реагувати на небезпеку.

Таким чином тема війни Росії проти України стає не просто темою американської політики, але й передвиборчим сюжетом, на що й розраховував президент Російської Федерації Володимир Путін, коли ухвалив рішення про затягування війни принаймні до президентських виборів у США, щоб зрозуміти, якими будуть їхні результати, скористатися передвиборчим періодом і, ймовірно, домовитися із новим американським президентом щодо власного контролю над Україною, звичайно, якщо цим президентом не буде прихильник подальшої допомоги Україні у її протистоянні з РФ. 

Не виділення України коштів у так званому тимчасовому бюджеті демонструє, що зараз в американського політичному істеблішменті не є нічим забороненим відмовляти Україні у допомозі та навіть публічно висловлюватися проти такої допомоги. Попри те, що більшість республіканців у Палаті представників все ще виступають за подальшу допомогу Україні у війні з Російською Федерацією, існує так званий двопартійний консенсус: спікер Палати представників американського Конгресу Кевін Маккарті залежить від республіканців-"трампістів",  адже під час свого обрання на посаду він уклав з ними політичну угоду, яка не дозволяє йому діяти навіть на користь тієї більшості, яка існує у Палаті представників і могла б ухвалити відповідні статті бюджету, у тому числі зі статтями про допомогу Україні, без будь-яких зайвих клопотів.

Ми прекрасно розуміємо, що з кожним тижнем, з кожним місяцем передвиборчого американського 2024 року ситуація буде не покращуватися, а погіршуватися, бо політики-республіканці будуть бачити що колишній президент Дональд Трамп впевнено просувається до республіканської номінації та має шанси повернутися до Білого дому в якості тріумфатора. Для самого Трампа - це необхідно просто для того, щоб не потрапити до в'язниці. А коли у людини є вибір між владою і в'язницею, а не просто між владою і політичною пенсією, зрозуміло, що ця людина діятиме дуже енергійно і мобілізує всі сили та ресурси для перемоги: принаймні для перемоги у власній політичній партії. 

Готовність багатьох політиків-республіканців, навіть поміркованих, підтримувати Дональда Трампа для збереження власних політичних кар'єр також є загальновідомою. Вже зараз і адміністрації президента США, і Україні потрібно думати про те, як діяти у критичній ситуації, яка може виникнути із фінансовими ресурсами, якщо республіканці поставлять питання допомоги Україні у центр своєї конфронтації із демократами та зроблять його важливим сюжетом передвиборчої кампанії 2024 року. Кампанії, яка, як ми розуміємо із голосування за проєкт бюджету на наступний рік, вже розпочалася у Сполучених Штатах. Звісно, можна шукати якісь додаткові інструменти, які дозволили б обійтися без голосування у Конгресі, однак робити це буде дуже важко.

Буде звичайно важливим і те, як поставляться до цієї зміни, принаймні фінансової зміни, у США європейські союзники України і чи зможуть вони компенсувати проблеми, які можуть виникнути у разі, якщо американські конгресмени не зможуть надалі надавати Україні підтримку і проблеми, які можуть виникнути на тлі американської передвиборчої боротьби. Втім, вважати що Європейський Союз може самостійно замістити собою можливості Сполучених Штатів Америки, звичайно ж було б достатньо наївно.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.