Слава Ісу! Будьмо уважні! Сьогодні особливий гість з великим нальотом кілометражу. Ну знаєте, наліво від Львівщини там є Вашингтонщина. От він звідти і виїхав на велосипеді до Торонтійщини, а потім на веслах до нас на коротко. Жива легенда, не побоюся так сказати, Віктор Морозов. Вікторе, вітаю!Так. Коли буде стояти десь між Шевченком і Франком пам'ятник Віктору Морозову, там знизу має бути написано як?Автор ідеї — Роман Чайка.Але має бути написано, що там? Не знаю, "голова театру-студії "Не журись!". Ні, "перший рокер совка і України в ній, найкращий перекладач "Гаррі Поттера". Що там має бути написано на пам'ятнику?І ще має бути: "Батяр №001". Львівський батяр. У мене є посвідчення. На жаль, з собою не прихопив його, але це найголовніше.А от, дивись, ми вже тут з деякими твоїми колегами по батярству, ну, наприклад, з Юрком Винничуком (позивний Чемодан, та?) ми тут якраз говорили про те, чому Львів втратив фантастичну, унікальну таку штуку, як кабаре як таке. А в театрі-студії "Не журись!" це в першу чергу було кабаре плюс море хорошої музики. От чому Львів це втратив?Ну та я вже не знаю. Бачиш, я вже вашингтонець, мені важко сказати, що у Львові відбувається. Але ну фактично... Фактично його пробували відродити. І той же, на жаль, покійний Богдан Рибка з Мирославом Сидором пробували робити таке кабаре.Та-та, після. Після "Не журись!" вже, так. Ну і в "Не журись!" пробували. А чому воно далі якось не пішло в люди, я не знаю.Дивися, на ютюбах всі "не журиськівські" речі в поганій і в середній версії там якості можна знайти. А видати нормальну таку відеобібліотеку "Не журись!" слабо?Та не слабо, але дійсно...Чи вона не зайде в молоде покоління?Та не знаю, то треба перевіряти на молодому поколінні. Записи деякі є, в нас же був звукорежисер Ігор Критович, "Студія Лева", і ми там робили. Практично всі наші програми виходили на таких касетках, а от чи збереглися в нього ті основні фонограми, то я не знаю, якої якості.Вернемося до твого посвідчення "Батяр №1", так?Ну то навіть не вернутися, то вперед треба, тому що то після "Не журись!" мене вже...Ні, я маю на увазі повернемося до...Не 1, а 001. Посвідчення №001.Ага, агент 001. Добре. Так от в цьому випадку це ж дуже цікава річ. Так чи інакше вона десь присутня в місцевому музичному фольклорі, там її грають в кращій версії, в гіршій версії якісь лабухи або навіть музиканти. Ну ти взявся до цього систематично. Там батяр-бенд, Віктор Морозов повернули оцей батярський фольклор. А це значить, що ти не просто його співав, ти в нього так заглибився. От скажи мені, що там такого особливого в цьому батярстві, що воно пережило всіх окупантів і всі ці часи і дійшло до нашого дня?В цьому є якась, власне, львівська родзинка. Тому що я вперше почув... Я ж родом з Тернопільщини, з Кременця і не мав уявлення, що то таке. А коли у Львові поступив до університету, і в гуртожитку там були ще два старі батяр і батярка. Вона була кастелянша, він завгосп, щось таке. Пан Юзьо і пані... Забув. Зося, здається.Жмві, старі, справжні батяри. І ми, хлопці, вечорами брали пляшечку, їх там підпоювали, і вони починали нам всі ці віци (ред. — жарти) батярські, всі ці пісні. От я від них то вперше почув і вперше зрозумів, що це щось таке абсолютно унікальне і яке належить тільки Львову. До речі, де не пробували відродити батярські пісні, там Кракові, Вроцлаві, де завгодно... Ні, не виходило.Тілько ві Львові і все. Нема на то ради. І тоді я, власне, коли в них того наслухався, якийсь час носив у собі ці всі спогади і думав, чому ніхто не намагається відродити по-справжньому. І почав спочатку так під гітарку щось собі, навіть на радіо записав якісь кілька тих пісень, але не те було. А потім згадав, вірніше мені Остап Федоришин, наш покійний шеф "Не журись!", він сказав: "Слухай, а Стефко Смола, Петро Рачинський. Оо та я ж з ними на весіллях грав, та то ж класні!". І ми зібрались, і я тільки так для проби сказав. Прийшли хлопці, і кажу: "Ану давай!"... Написав я, просто накидав гармонію і кажу: "Ану давай зіграємо!". Тільки почали грати, я сказав: "Всьо-всьо, ідем в студію. Всьо ясно". Тут було то, що треба, вони відчували той дух. І в студії знаєш, як ми робили? Жодних репетицій не було.Я приходив, першу пісню там накидував, мелодію один раз програли, і зразу запис. Тому що мені головне було, щоб вийшов такий-от сирий варіант, ніби в кнайпі там напівбухі ті батяри співають. І щоб нічого не було ні вилизано, ні вичищено, а таке-от батярське. І воно так вийшло.Скажи мені, перш ніж я в тебе випрошу одну батярську пісню. Скажи мені просто... От хтось думає: "А, батяри — то такі собі вуличні хулігани. Ну такі гоп-стоп".А інші кажуть: "Та нє, то такі були благородні Робін Гуди".Ну уяви собі, твоє визначення.Шляхетні хулігани такі були.А отак. Тому це може бути тільки у Львові, ніде більше не може бути. Тільки у Львові таке може бути. Такий абсолютний якийсь люмпен, і раптом вони видають цілий такий пласт культури батярської, і поєднують в собі, власне, такий, знаєш, хуліганський той лоск зі шляхетністю. Вони підходять там, наприклад, цеглою комусь дають, і вони ж не просто там: "Ану, візьми, я тобі цеглою зараз". Ні, вони: "Прошу пана, прошу пана, можна я вам по голові зараз цеглинкою?". І гарно всьо, чемно, шляхетно.Але подивись, зробили кіно, просто жахливе кіно про батярів. Не комедія, а шлак. Єдине, що там цінне, ну дві пісні: "Тільку ві Львові" від Гадюкіних і The ВЙО.Я, на жаль, не бачив. Чув про то, що там дуже багато жахливих вигадок. Ну люди, які не розуміли, то вони не прониклись тим.Явище дійшло до наших днів, а отак, щоб, знаєш, з нього зробити культ... Ну так як у Верону приїжджаєш, а там культ Ромео і Джульєтти, і Шекспіра, розумієш. Як правильно використали це і донесли до наших днів. Як батярів, крім пісень у Львові, як свою фішку зберегти? Що треба зробити?Треба пробувати співати, проводити ті ж фестивалі "День батяра", не знаю, вони зараз, здається, якось так зникли.Я маю на увазі, що не чув, щоб вони зараз були.А, що зараз, так. То ж спочатку було. День солідарності Батярів всього світу, 1-го травня то відбувалося, і то дуже цікаво, власне, відроджувалась традиція. А тепер щось воно... Ну, можливо, через ковід, війна. І все так занепало. Але таким чином то можна далі відновлювати.Ти мене наштовхнув на ідею, продаю ноу-хау всім ютюберам: давайте, друзі, замість вот етава всєво (ну коли приймали в жовтенята, в піонери) зробимо, коли молодь приймають в молоді батяри, потім середні батяри. І це би була добра традиція. Не забувайте, що для того, щоб почути батярську пісню у виконанні першого рокера в совку, який співав фальцетом тоді, який сам цокався пивом з Івасюком там і з молодим Назарієм Яремчуком, то вам для цього треба поставити лайк, розшерити, підписатись на наш ютюб. А зараз Віктор Морозов, авторське виконання. Яка то буде батярська пісня?Я думаю, що... Мені здається, вона така якась вийшла найпопулярніша. Бо я навіть коли на Spotify там поклав всі батярські пісні, то вона найбільше уподобань має, найбільше її слухають. І то пісня, яку я написав на текст Андрія Панчишина. На жаль, покійного. Але, може, він зараз нас ще почує.То ще той батяр був, так.Так, ще той батяр. Він коли той текст мені приніс... І найцікавіше, от зараз послухаєте, про що ця пісня, вона дуже на наших різних концертах все чомусь діточкам маленьким дуже подобається. Мабуть, вони недостатньо вслухаються або навпаки до глибини вслухаються. Отже, пісня називається "Прошу пані". Таке танґо, шлічне танґо.Прошу пані!
Я не маю права
Не сказати про таку красу
В пані гарні ноги – особливо права
Я великий букет пані принесу...Дивися, одна пісня! Дякую, по-перше. Одна пісня, про яку Гай Річі би мріяв. Ну готовий сценарій, тобто це вже ціле кіно. То я про те, що обов'язково мусимо це втримати, попри всі виклики, які зараз є. Бачиш, Львів зараз дуже сильно змінився. У нас взагалі тепер все змінилося, все перемішалося, багато виїхало, багато перемістилося. Тобто Україна інша. Львів, може, щось здобуде, щось втратить. Що тобі бракує від Львова на Вашингтонщині? Що тобі найбільше бракує від Львова, чого там нема?Та там нічого нема того, що тут є. Мені всього бракує. Я, чесно кажучи, моя вже жінка знає, що коли починається в мене така депресуха, песика треба вивести погуляти, Віктора треба до Львова хоч на пару днів, бо інакше він...То так зараз батяр Віктор приїхав саме зараз, бо це в черговий раз випустили, так?Погуляти, погуляти, відпочити, надихатись. Тому що... Я не знаю, що саме у Львові є таке, але чогось нема ніде того. Якийсь глибинний дух такий, незрозумілий, дурнуватий і розкішний. Бог його знає, шо то таке.Два в одному: дурнуватий і розкішний.Дурнувата розкіш і розкішна дурість. Ну добре, так, але ще ж дуже важливий момент. Я ж тобі розповідав колись про одну дівчину, яка дуже хотіла в телевізорі працювати, але була з русифіксованої сім'ї з Херсону, і вивчила ідеально українську мову завдяки "Гаррі Поттерові", ходила з томиком твого "Гаррі Поттера", розумієш, перекладеного і так вчила українську. Що зараз перекладаєш?У мене, чесно кажучи, досить багато таких дівчат і юнаків зі сходу України, які завдяки "Гаррі Поттеру" українською мовою захопилися.Багато. Дуже багато маю замовлень, роботи, аж до весни наступного року всьо забито. Різні. То є і дитячі такі... Є такий Томас Флетчер, дуже файний англійський письменник і лабух, до речі, музикант. В нього є група "McFly", такий поп-рок гарний і якісний. Так що він і лабух, і почав писати такі дитячі з розкішним гумором книжечки. То я вже одну переклав — "Зграя загрози", вже не вийшла в "Видавництва Старого Лева". Другу переклав "Скрипунці", яка має вийти. І зараз третю перекладаю, називається "Космічний гурт", вже з музикою пов'язана тільки.А з такої дорослої літератури зараз щось?З дорослої літератури от якраз закінчив недавно Террі Пратчетта чергову книжку, яка називається "Боженята". От. І ще в процесі, в проекті є. Тільки я зараз не пам'ятаю назв.А діти зараз читають чи ні? Ти перекладаєш кльово дитячу літературу...Як не дивно, і я дивуюсь, і Малкович дивується, що дуже багато купують зараз. А раз купують, значить, мабуть, читають. Не купують же ж, щоб поставити. Всі сподівались, що зараз буде криза, все буде падати. Ні. Мабуть, людям і дітям, мабуть, якась необхідна пожива. Так що я припускаю, що читають і багато.Ну я знаю, що чоботар без чобіт. Це така карма завжди є. А в тебе є всі ці старі, ось ці платівки міньйони? Це, нагадаю, такі були пластинки, що можна було такво крутити їх, де там Віктор Морозов і Оксана Білозір, Віктор Морозов і "Смерічка", Назарій Яремчук. Ну короче оці всі легенди. Зберіг?Так-так, збереглися, в мене всі збереглися. Практично, думаю, що всі з тих часів.І потім просто, я маю на увазі, що оце все і весь музичний фонд ти якось можеш делегувати? Тому що ми зараз стикнулися, наприклад, на радіо з тим, що дуже важко зібрати фонотеку з класики української 70-80-ті, 90-ті навіть важко.В мене багато, крім платівок, крім вінілу, в мене ще багато збереглося на тих старих бобінах. Просто треба знайти час і кому, щоб то всьо почистити, оцифрувати. Знаєш ті старі такі бобіни були?Знаю. Ті, які ви з Грицьком Чубаєм слухали в підвалі, та?Ні, ми не могли того слухати, бо то мав бути студійний.Ааа, то ти говориш про ці великі професійні.Та-та, професійні. І в мене дуже багато їх збереглось, тільки треба...Ми з Винничуком якраз згадували цей підвал, коли ви там музику слухали, а вони сиділи чекали, поки ти їм їсти привезеш після якоїсь лаби. Добре, це спогад.Я зараз просто... Як воно, наприклад, наша війна там за океаном відчувається? Я знаю, що ти пишеш пісні, це значить, що тобі болить. Я маю на увазі пісні, які... А когось з музикантів навпаки замурувало, нічого йому не пишеться. Але як вона відчувається по той бік океану?Ну, як завжди, зі сторони більш тривожно чи як, ніж коли приїжджаєш сюди. Або коли я навіть ще до цієї масштабної війни, але вже коли точилась війна, я їздив там в Авдіївці виступав, у Маріуполі. І думаю, що там часом буває... Як моя Мар'яна донька, вона казала, що їхала туди...Мар'яна Садовська. Це для наших глядачів.... щоб підняти дух. А потім каже: "Та там вони мені піднімали дух". Так само, там на цьому місці бачиш таких дивовижних людей і дивовижний стосунок до життя, до смерті і до всього. Збоку то абсолютно не відчутно. Тим більше десь там за океаном ти взагалі не можеш в'їхати в то.Хотів в тебе спитатися... Бо ми тут з американцями теж говорили і вони кажуть: "Ойй, зараз американці така поділена нація після того всього Трампа. І всьо пішло, що один готовий іншому морду набити, бо вони такі різні". Справді є таке?Так там завжди таке було. І не тільки американці, в кожній країні діляться на абсолютно протилежні групи.Нічого особливого. Може воно просто зараз загостреніше відчувається, але воно завжди було і завжди буде. Від того не втечеш.А дивися, ти належиш до людей, яких не можна назвати діаспорою. Бо в діаспори завжди там є якісь ну такі фонетичні навіть речі. Ти слухаєш і кажеш: "Ааа, то з діаспори!".Добрий день, шановні слухачі.Ти "баняцьку" мову вивчив вже?Тобто вмієш ото трохи віндов заклоузиди, взяти беґу і піти на шопінг з чілдренятами, та?Ясно, що вмію, але намагаюся уникати того.А як зараз, коли нова хвиля оця воєнної еміграції, і старі емігрантські кола. Там є якийсь контакт? Як це все виглядає? Наші там, свіжа хвиля.Я точно не знаю. Ну я знаю, що багато нової хвилі приїхали, я знаю, що ними там опікуються, допомагають по можливості, але якихось конкретних деталей я не знаю.Я ж бачив тебе на акціях підтримки України. Ти там і пісні співаєш, і десь... Але що це, це ходить стара еміграція, тобто нові?Тобто нічого немає, діалог є якийсь, так?Звичайно, є. Звичайно. Навіть от діти ходять в англійську школу і ходить в суботню українську. Ходили, вони вже скінчили. То там я постійно зустрічав і дуже багато. Власне, нова еміграція, вони зразу дітей приводять до школи. Так шо контакт постійно є.А нова міграція це, значить, що вони вдома говорять па русскі, поганою англійською, а діти вже знають українську? Так виходить?Я не знаю, як вони вдома говорять, але діти так, діти вчать українську і все...Ну отак. Українізувала Америка і війна. А що сьогодні має бути? Я сьогодні (це я так просто забігаю за куліси) знаю, що "Видавництво Старого Лева" запросило Віктора аж з того боку океану. Що там має бути?Ні-ні, то, власне, Мар'яна Савка вона ж моя кума і вона так, як ти мене змусив сюди прийти, хоча я не маю ані хвильки часу, так і вона змусила виступити разом з нею. Вона так само ж співає, любить співати, в неї є тріо "Мар'яничі". І вона сказала: "Давай!". То така невимушена, спонтанна, імпровізаційна буде просто зустріч, але на тему тих пісень і віршів війни. Бо, крім мене і Мар'яни, ще буде і Катерина Міхаліцина, і Юля Мусаковська. Тобто вони будуть читати свої вірші, а я буду співати пісні на їхні вірші, які, власне, за оці півтора року з'явились.По-перше, це цікаво. А по-друге, я знову усвідомлюю, що куди б ти не ходив на глобусі України, всюди процвітає кумівство.Знаю, що в нас не так багато часу, але не скористатися цим...Я перепрошую. Малкович так само мій кум.Чесно признаюся перед глядачами: я ще за кадром випросив пісню, яку страшенно, та найбільше люблю просто. Ну так якось воно є. Хоча я всі пісні Віктора люблю, але цю пісню люблю, бо в ній якісь такі неймовірні речі. Ми навіть випросили її колись зіграти в своєму варіанті. А можеш двома словами, як вона до тебе прийшла оця "О панно Інно", і як цей вірш до тебе прийшов?Від Олега Лишеги, бо ми ж разом навчалися в університеті, жили в одній кімнаті в гуртожитку. А він страшенно любив цей вірш Тичини, хоч всі тоді до Тичини ставилися...А Лишега, власне, мені відкрив очі. Він завжди, де б ми не були... Заходимо в якусь там кнайпу, якесь дешевеньке сухе вино, після першої чи там другої склянки він стає на стілець або на стіл і починає читати: "О панно Інно, панно Інно! Я сам...". І там всі ті якісь там повії, якісь бармени всі дивляться: "Що то таке?!". Вони ніколи такого не чули, відкривши рот стоять. І постійно то в нього було. І так то на мене вплинуло, що мені захотілося на музику покласти. Довго не виходило, але потім якось... Так що то завдяки Лишезі.Друзі, Віктор Морозов, легенда. Мусите підписатися і поставити лайк нашому відео! Вам в подарунок. Це від Віктора Морозова, не від нас, це від нього подарунок — "О панно Інно". І дякую наперід, Вікторе.Пісня, якій 51 рік вже. В 1972 році була написана. Давненько ойойой.О, панно Інно, панно Інно,
Я сам... Вікно... Сніги...
Сестру я вашу так любив,
Сестру я вашу так любив,
Дитинно, злотоцінно...Дякую! Ну кльова пісня, для неї не існує ні часу, ні віку. Так, Ну, по-перше, Мотрі треба передати вітання через тебе, і щоб тебе частіше відпускала, щоб ти частіше до Львова міг потрапити, взагалі з концертами в Україну. Віктор Морозов, друзі, був у нас в студії. І це фантастичні речі! Ще своїм внукам будете показувати ось цю пісню, яку він нам виконав. Дякую, Вікторе!Підписуємося і до нових зустрічей в "Наскоком"!
