Такі дані Державної служби зайнятості станом на 1 січня. Для порівняння, 1 січня 2023 року цей показник дорівнював 186 508 безробітних. Водночас понад 160 тисяч людей змогли влаштуватися на роботу протягом минулого року.

Останніми роками в Україні не вистачало кандидатів узагалі. Однак саме кілька останніх місяців ведуть дуже багато розмов про кадровий голод. Багато людей виїхало, а бізнеси, які працювали в Україні переважно вижили після повномасштабного вторгнення і потребують робочих рук. Щобільше, багато бізнесів переорієнтувалися на випуск якоїсь іншої продукції, і вони додатково наймають спеціалістів. Тому зараз на ринку праці є високий попит. За даними сайтів пошуку роботи зараз кількість вакансій перевищила кількість вакансій, яка була до початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Ринок праці в Україні зараз можна охарактеризувати як “перегрітий”. Зараз це ринок шукача роботи, і роботодавці змагаються між собою для того, щоб найняти людей.

Яких змін очікувати на ринку праці у 2024-му року, чи вистачить вакансій для усіх та як мобілізація вплине на працевлаштування в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів провідний експерт ринку праці Сергій Марченко. 

Якщо говорити про кількість вакансій, чи можна якось оцінити, наскільки вона у порівнянні з минулим роком зросла?  

Порівняно з минулим роком, кількість вакансій зросла не менше ніж на 10%. Торік кількість відкритих пропозицій вже наблизилася до показників довоєнного рівня, до повномасштабного вторгнення. Водночас скоротилася кількість працевлаштованих. За даними Пенсійного фонду, кількість платників податків за два роки повномасштабної війни скоротилася майже на 25%. З 9,8 млн до 7,5 млн, які платять податки із заробітної плати. Тому можна зробити прогноз, що значна частина тих людей зараз не працюють в економіці України, як наслідок це створює дефіцит кадрів.

Які причини цього дефіциту? Це лише відтік біженців, які зараз перебувають за кордоном чи є ще якісь інші причини?

Попри те, що кількість бізнесів залишилася приблизно така сама, кількість людей суттєво знизилася

Дефіцит — це завжди про баланс попиту і пропозиції. Кількість бізнесів, які працюють в Україні, мало змінилася після початку вторгнення. Так, частина підприємств закрилася, частина втратила виробничі можливості. Але ті люди, які хочуть займатися бізнесом, зараз розвивають свою справу ближче до західних кордонів. Чимало українців зі Сходу  починають новий бізнес у західних областях. Попри те, що кількість бізнесів залишилася приблизно така сама, кількість людей суттєво знизилася. Відповідно, в економіці виник дефіцит. 

Щодо категорій людей, через яких формується дефіцит. За різними оцінками, приблизно 5 млн громадян перебувають за межами України. Це переважно працездатні жінки віком 30-40 років. Вони покинули країну для того, щоб убезпечити своїх дітей від війни. Таким чином, ми втратили великий сегмент ринку праці. Дехто з них працює з українськими компаніями віддалено. Проте не всі професіонали можуть виконувати свою роботу дистанційно. Наприклад, люди, які працювали на виробництві або в сфері обслуговування. Відповідно вони не мають можливостей працювати з-за кордону на українському ринку. 

Крім того, зараз в Збройних силах України служать понад 1 млн людей. Це ті люди, які мобілізувалися після початку війни. Вони, знову ж таки, працездатного віку та до участі у війську були активними в економіці. З початком повномасштабного вторгнення ми втратили мінімум 20% українського ринку праці.

Якщо вже закрити питання по біженцях, чи потрібно вже зараз починати працювати над їхнім поверненням? Чи це особистий вибір кожного – коли повертатися?  

Біженців треба не звинувачувати, що вони “втекли”, а намагатись повернути

Уже зараз необхідно думати про повернення українських біженців. Суттєве скорочення населення нашої держави відбувається впродовж останніх десятків років. У зв'язку з війною в нас буде демографічна катастрофа. П'ять мільйонів українців, які виїхали, зараз активно будують своє життя за кордоном. Особисто я розумію, що повернення як мінімум половини цих людей під загрозою. Україна як держава, якій критично не вистачає кадрів, повинна мати план повернення вже зараз. На жаль, замість заохочення у нас в країні є звинувачення біженців у недостатньому патріотизмі. Нам не варто їх залякувати чи говорити їм, що вони “не такі”, тому що рятували своїх дітей і поїхали за кордон. Від того, скільки людей повернуться, залежатиме післявоєнне відновлення нашої держави. Якщо критична нестача робочих рук існує вже зараз, то уявіть, що буде, коли ЗСУ визволять окуповані території. Там купа роботи, там міста лежать в руїнах, там треба дуже багато робочих рук. Україна постане перед питанням трудової міграції. Наше суспільство ніколи не мало такого досвіду. Ми в основному давали раду своїми силами. Це може створити суттєву соціальну напругу. Тому, звичайно, бажано, щоб якомога більше людей повернулася з-за кордону в Україну. 

Які професії зараз на ринку праці мають найбільший попит та де потрібно найбільше робочих рук? 

Ринок праці насправді не є однорідним. У кожному локальному місті є свій ринок праці зі своїми особливостями. Якщо говорити про загальні тренди, то, як і протягом останніх десяти років, буде попит на IT-спеціалістів. У цій сфері багато вакансій, які гідно оплачують. Війна створила в українців потребу в послугах психологів. За підрахунками незалежних спеціалістів, попит на психологів на українському ринку зріс приблизно втричі. У зв’язку з переведенням українського експорту з моря та повітря на автомобільні дороги, існує потреба у водіях – як для армії, так і для перевезення вантажів. Багато вакансій у будівельній, енергетичній та сфері промисловості. Україна потребує і багато інженерних спеціальностей для запуску військо-промислового комплексу. Останнім часом їх готували не так багато, як треба нашому ринку.  

Як щодо армії, яких професій бракує саме у війську? 

Спеціалістів різних профілів критично не вистачає в армії не менше, ніж штурмовиків

В армії зараз є багато вакансій, там можна знайти себе. Зараз запускають багато проєктів, які дозволяють отримати роботу в армії за своєю спеціальністю та фахом. Один з великих майданчиків з пошуку роботи в Києві має колаборацію з Міністерством оборони. На сайті можна обрати професію і мобілізуватися в армію саме на ту професію, яку ти обрав, а не чекати, коли тебе мобілізують і відправлять туди, куди ти не хочеш. Армія зараз відкрита для спеціалістів різних профілів. Саме спеціалістів різних профілів критично не вистачає в армії не менше, ніж штурмовиків.  

Нещодавно Міноборони опублікувало статистику, що на платформах з пошуку роботи розмістили майже 1900 вакансій. На них є 17,5 тисяч відгуків. Як ви можете оцінити таку кампанію набору до війська? 

Саме цей проєкт існує зовсім недовго, приблизно місяць. Якщо, наприклад, за місяць прийшло 17,5 тисяч людей, і стільки ж приходитиме щомісяця, то протягом року лише за такою програмою у військо може пройти приблизно 200 тисяч людей. Це дуже потужний інструмент, який може закрити майже половину всіх потреб з мобілізацією. Головне, що тут не треба нікого “виловлювати” по барах, ресторанах чи торгових центрах. За механізмом набору до війська через платформи пошуку роботи можна мобілізувати мотивованих людей, які знають, чого вони хочуть, які йдуть на конкретні спеціальності і які бачать себе в армії, які не будуть нікуди тікати, а будуть якісно робити свою роботу.  

Як посилена мобілізація може вплинути на ринок праці?

Якщо говорити загалом про ринок праці, то треба розуміти, що армія — це теж ринок праці, це економічна складова. Люди отримують там високі заробітні плати та платять високі податки. З цих заробітних плат вони, знову ж таки, фінансують економіку. Тому загалом збільшення кількості людей в армії стимулює економіку. Але якщо говорити про цивільну економіку, то посилена мобілізація її послаблює. Якщо від 7,5 млн людей, які платять податки, відняти 500 тисяч, то це матиме суттєвий вплив. Роботодавці в Україні будуть змушені на це реагувати. Вони вже реагують підняттям заробітних плат. Тобто заробітні плати в Україні зараз зростають, і, на мою думку, ця тенденція збережеться на наступні роки.

Як відбувається пошук роботи для внутрішньо переміщених осіб? Наскільки це складно наразі? Як взагалі їм вдається працевлаштуватися?  

На жаль, перед ними постають труднощі, тому що роботодавці не завжди беруть їх на роботу. Усе тому, що переміщені особи живуть в цій місцевості тимчасово, і працедавці не можуть розраховувати на них в довгостроковій перспективі. Тому мені здається, що переселенцям, на жаль, складніше знайти роботу, ніж тим людям, які живуть в одній місцевості давно. 

Які зміни з працевлаштування можемо чекати цього року?  

Шукачі вакансій диктуватимуть умови, бо роботодавцям буде не вистачати робочих рук

У 2024-му збережеться тренд на те, що наш ринок буде ринком найманого працівника. Шукачі вакансій диктуватимуть умови, бо роботодавцям буде не вистачати робочих рук. Вже зараз вони готові наймати людей, які не завжди мають повністю затребуваний досвід. Роботодавці готові наймати людей “на виріст” — вчити та надавати їм додаткові кваліфікації. 

Другий тренд цього року виходить з дефіциту робочих рук. Це тренд на те, що заробітні плати будуть зростати, роботодавцям буде важче знайти працівників. Відповідно шукачам роботи буде легше знайти працевлаштування із гідним заробітком.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: “Хороших росіян” треба використовувати як “корисних ідіотів”, – Клочок