Як українським борцям неба вдається збивати навалу ворожих цілей та як цей досвід допоможе збагатити світову військову науку, обговорили Христина Яцків та Іван Киричевський. 

Як працює ППО? 

Будь-яка російська ціль може виглядати як пляма, тому перше, що потрібно зробити, це виявити що саме летить. За розміром і швидкістю руху наші оператори ППО можуть розпізнати що це. Виявити потрібно для того, аби навести ракету, вона сама по собі не наводиться, як помилково люди думають. Деякі радянські і американські зенітні ракети спочатку потрібно наздогнати в певній точці, і направити на неї велику кількість уламків з кінетичною енергією. Чи зіб’є ППО ту чи іншу ракету, залежить від багатьох чинників: характер місцевості, перепад температур і тиску, русла річок і так далі. Від певних ракет радіосигнал взагалі можуть блокувати, російські ракети навіть можуть бути невидимими для локаторів. Варто зазначити, що ми не просто перші, хто змогли інтегрувати західні й радянські ЗРК в єдину систему, яка справді працює, а можливо перші, хто вміє користуватися відповідною апаратурою від США навіть краще, аніж самі американські військові. 

Залізний купол, “закрийте небо” – те, про що ми так мріяли на початку повномасштабного вторгнення. Чому залізний купол – не про Україну? 

Тому що цей купол створений фактично для перехоплення малошвидкісних реактивних снарядів. Простіше кажучи, літаюча труба з міндобривами і вибухівкою, яку роблять палестинські терористи. До речі, до залізного купола ракети також коштують дорого, орієнтовно 100 000 доларів один постріл. Тому навіть ізраїльтяни можуть дозволити собі виготовлення таких ракет лише за рахунок США, ніяк інакше. Ну і для збиття балістичних цілей, грубо кажучи, для збиття російського сміття, ізраїльські комплекси ППО, які стоять в самому Ізраїлі не надто підходять. Ізраїль намагався створити власний протиракетний комплекс, опираючись на те, що Patriot нібито ненадійно себе показав при збитті балістичних ракет над Ізраїлем в 1991-му році. Тобто те, що ми вважали, що Ізраїль зміг побороти певні технологічні бар'єри, то самі ізраїльтяни розуміють, що нічого не подолали і вимушені використовувати цей “зоопарк”. 

Ми так часто говоримо про Patriot як про досконалу ППО. Проте міжнародні партнери пропонували нам і радянську протиповітряну оборону. Тобто Москва не одразу руйнувалася, вони мають свої системи ППО. Якщо зараз вони власне можуть так швидко і в такій кількості створювати ракети, то чи можуть з таким самим успіхом створити власні потужні системи протиповітряної оборони? 

З однієї сторони росіяни можуть похвалитись тим, що вони поставили додаткові комплекти комплексів С-400 в рамках контракту з Індією, який був укладений ще у 2018-му році. Як вважають самі росіяни, те, що може грати на підсилення Індії як противаги Китаю, тут США будь-які ланцюжки не блокує, щось тут росіяни зможуть зробити. А що стосується самих росіян, то тут є дуже специфічні нюанси. Так, повідомлення, яке було на початку року, що Китай дає Росії певні компоненти до С-400, але для того,аби росіяни змогли виготовляти С-400 для себе – цього не було помічено. Там певне обмеження виробництва ракет до С-400 є, але воно не у великих кількостях, тобто не більше, аніж американці виготовляють Patriot. Їхні С-400 не такі аналогові, тому у випадку чого вони все зразу списують на “Панцир”. 1000 ракет від Himars “Панцирами”, картонні безпілотники теж “Панцирами”, а про С-400 не згадують. Вони використовують їх хіба для терористичних обстрілів наших міст, бо ракета складна, дорога, дефіцитна, а по факту ефективності їм не дає.