10 країн були б готові відправити свої війська в Україну для гарантій безпеки, ці війська будуть навчати українських бійців подалі від лінії фронту, коли бойові дії закінчаться. Таке пише Bloomberg.  Наскільки ефективними будуть ці гарантії безпеки, зокрема  наявність військового контингенту в Україні в коментарі для ФМ Галичина розповів експерт Василь Пехньо.

Військовий оглядач Василь Пехньо для FM Галичина:

Суть полягає в тому, що Росія прагне, щоб після виходу з війни Україна не мала суверенітету і впливу на свої власні території, власні рішення. У таких межах визначення суверенітету дуже важливо, бо не мають значення гарантії безпеки. Хоча іноземний контингент безумовно є сильною гарантією безпеки.

Ми чуємо запропонований план гарантій безпеки. По-перше, до нього долучено приблизно 30 країн світу. Не тільки Європа, ми чуємо заяви від Японії, від Австралії, що вони готові долучитися тим чи іншим способом до гарантії безпеки для України. Однак, лідером цього процесу є Європа.

Європа розробляє схожі плани. Штати, як ми зрозуміли з вашингтонських переговорів, підхоплюють уже розроблені сценарії. Тобто не США є лідерами процесів, не вони розробляють цю історію, а саме європейці.

Від Трампа ми почули заяву про те, що США можуть долучитися до повітряного патрулювання, що теж дуже важливо. Такі речі пролунали вперше. 

Я веду до того, що ми почули певну конкретику, яка відображається насамперед, напевно, в найбільш практичній складовій.

Це: а) захист українського неба; б) допомога відновленню нашої армії, про що говорили європейські партнери раніше. Тобто відновити, навчити, оснастити армію. У цьому всьому поясненні попереднього пункту криється і третя складова.

Бо найбільшою гарантією безпеки, як би це пафосно не звучало, але навіть наші західні партнери це визнають: найкращою гарантією безпеки для України буде наше українське військо. Тобто нам мають подавати, грубо кажучи, набої, а українське військо має стати професійним, контрактним, чисельним, резервним, оснащеним. Бо це вперше предметно обговорювалося і було винесено у публічний простір з публічними заявами про готовність наших країн-партнерів.

Треба розуміти, за що зараз відбувається основний бій. За те, аби Україна зберегла суверенітет, відстояла нашу незалежність. Бо сьогодні ми розуміємо, що важко повертати території.

Можливо, нам це вдасться. Можливо, з точки зору тривалості, тяглості переговорів нам вдасться повернути території. Проте повернутися до кордонів 91-го року – це, майже нереалістично для нинішнього часу. Це задача на майбутнє осяжне, за зразком Азербайджану, я думаю, це можливо. Але для цього потрібно провести так само наші внутрішні зміни та реформи, в тому числі покращуючи нашу армію, наш оборонно-промисловий комплекс, який має забезпечувати наше військо достатньою кількістю озброєнь.

І це теж проговорюється. Тобто, тут не стільки важливий аспект десятків країн, як їхній внесок для зміцнення нашої армії. Але на етапі, поки армія наша буде відновлюватися по війні. Бо всі ці варіанти можливі в повоєнному часі. І ці десятки країн можуть підставити плече допомоги в навчанні, в асистуванні, відновленні української армії.

Це позитивна, на мою думку, історія, яку ми почули від Вашингтона. Наявність такого аргументу як 3000-кілометрова ракета “Фламінго” суттєво впливає. Ми ж свідомі того, що Україна засвітила спеціально цю ракету, і не просто так це зробила перед Вашингтонськими переговорами. Це якраз прояв нашої спроможності.

3000-кілометрова ракета із заявленими характеристиками, не точними, але заявленими приблизно, – це справді серйозний аргумент. Питання, як вона наводиться, питання, які в неї бойові частини, чи це осколково-фугасні, чи це бетонобійні. Але такий аргумент робить цю ракету однією з найкращих у світі, бо це удвічі більше, ніж сучасні аналоги ракет Томагавк, які мають дальність понад 1600 кілометрів.

Якщо це наша розробка і вона вже запущена в серійне виробництво, про що повідомив міністр оборони, це просто фантастичні новини.

Це може стати дуже серйозним аргументом для тривалої протидії Російській Федерації. 

Бо, як я вже сказав, на мою думку, весь переговорний процес має ознаки позитиву для України. Але це розвиток подій на перспективу, не раніше 2026 року.

Багато часу є з чим працювати на території Російської Федерації, послаблювати її економіку.