За час бойових дій в Україні деякі зразки російської військової техніки стали належати до червонокнижних. Тобто до тих, що зникали зі складу російської армії повністю.

В даному огляді я хочу звернути увагу на деякі з них, про які куди менше знають, ніж про Т-90М «Прорив», або ТОС-1А «Солнцепек», але застосування, яких у зоні БД вкотре свідчить про найгостріший дефіцит механізованої компоненти у окупантів. У свою чергу, знищення яких позбавляє окупантів даних зразків назавжди, оскільки багато з них зараз не виробляються в Росії.

САУ 2С34 «Хоста»

Першим унікальним зразком, втраченим росіянами під час повномасштабного вторгнення в Україну, стала САУ 2С34 «Хоста».

На перший погляд, це все та ж 2С1 «Гвоздика», але насправді це не так. САУ «Хоста» мала покращений захист днища, що дозволяло гарантовано зберігати життя екіпажу при підриві на протитанковій міні типу ТМ-62, а так сучасною системою керування вогнем.

Всього таких САУ було вироблено не більше 50 одиниць, 48 серійних та 2 експериментальних 2С34М та 2С34-1. Стояли вони на озброєнні волгоградської 20-ї ОМСБр та оренбурзької 21-ї ОМСБр. Вартість однієї такої САУ становила станом на 2012 рік близько $750 тис, що у 8 разів дорожче за 2С1 «Гвоздику».

Через високу вартість та проблематичне обслуговування, пов'язане з унікальністю даної САУ, великих замовлень на них у російських військах не було, а деякі з САУ згодом вимагали ремонту, який так і не проводився. В результаті частина 2С34, що є у Росії - небоєздатні.

У свою чергу, на сьогодні відомо про знищення мінімум 2-х таких САУ та затрофеєних 3-х.

БМО-Т.

БМО-Т – російська важка бойова машина вогнеметників. Призначається транспортування особового складу вогнеметного відділення.

Їх було випущено лише 10 одиниць, вартістю $400 тис кожна, а про першу знищену в Україні стало відомо у травні 2022-го.

Усього в Україні було верифіковано знищення 3-х таких машин, хоча згідно з не верифікованою інформацією – 5. У свою чергу, одна БМО-Т була затрофеєна ЗСУ та служить зараз у лавах української армії.

Хотілося б зауважити, що БМО-Т, мабуть, на сьогоднішній день є найкращим за рівнем бронювання транспорту для перевезення особового складу. Рівень захищеності екіпажу цієї машини, створеної на базі Т-72, ​​позаздрять навіть танки і Т-72 у тому числі, оскільки її броню значно посилили.

Фактично це той рідкісний випадок, коли росіяни створили добре броньовану ББМ, яка може зберігати життя екіпажу, але дорожнеча поставила хрест на серійному виробництві БМО-Т. Тепер цей хрест ставить українська армія.

БТР-90

БТР-90 розглядався як перспективна заміна БТР-80, але так і не пішов у серію, оскільки був дуже дорогим за реалізацією проектом, до того ж, з великою кількістю недоробок і дефектів, що спричиняло додаткові витрати на доопрацювання.

Декілька таких машин знаходилося на зберіганні в Кубинці та Арзамасі, насамперед, як музейні експонати. Але нестача ББМ змусила російське командування діставати із засіків все! І ось, музейний експонат НДІ38 опиняється під Авдіївкою, а за тиждень РОВ втрачають і його.

Мабуть, історія з відправкою під Авдіївкою музейного БТР-90 – це найяскравіший приклад реального стану справ у росіян із технікою, особливо у класі ББМ.

БРЕМ-Л

І хоча БРЕМ-Л це не бойова машина, але у російській армії вона досить рідкісна.

Сам проект БРЕМ-Л бере свій початок у 1980-х, а перший експериментальний зразок цієї машини побачив світ у 1990-х. Тим не менш, у російській армії дуже скептично ставилися до концепції броньованої ремонтно-евакуаційної машини на базі БМП-3, орієнтованої виключно на евакуацію однотипної техніки. Запитання викликало і бронювання машини. Тим не менш, росіянам вдалося зіпхнути ці машини в ОАЕ та Венесуелу.

В Україні ж було знищено не менше 3-х таких машин і з урахуванням їхньої обмеженої кількості у Росії, можна говорити про ймовірне їхнє повне зникнення з парку ремонтних бригад.

ПРП-4А "Аргус"

ПРП-4А "Аргус" – це рухомий розвідувальний пункт, модернізований та прийнятий на озброєння у 2013 році, хоча його базова модель випускалася з 1980-х. Навіть у радянському союзі ця машина була дуже рідкісною, адже її випустили менш як півсотні. Після розвалу СРСР частина машин перейшла іншим країнам, частина просто втратила боєздатність. У Росії боєздатних ПРП-4 машин від 20 до 30, а ПРП-4А "Аргус" і зовсім одинці.

Перше знищення даної модифікації було зафіксовано 10 жовтня 2022 року.

На сьогоднішній день відомо про знищення мінімум 3-х ПРП-4М, затрофеєно та знищено по одному ПРП-4А "Аргус".

1В119 «Реостат»

Не менш цікавим є пересувний пункт розвідки та управління вогнем артилерії – 1В119 «Реостат».

Цю машину розробили та випускали обмеженою кількістю за часів СРСР. У спадок росія отримала на озброєння менше півсотні таких машин і не всі вони зберегли з роками боєздатність. У свою чергу, на сьогодні відомо про знищення 3 та 8 трофейних 1В119.

Зважаючи на все, скоро вся Росія залишаться без "Реостатів". Тому що всі "Реостати" будуть у ЗСУ.

Окремо варто згадати і самохідну артилерійсько-мінометну установку 2С31 «Вена».

САМУ 2С31 "Вена"

Незважаючи на те, що САМУ 2С31 "Відень" поки не була знищена, пошкоджена або затрофеєна в зоні БД, увагу їй слід приділити ось чому.

Наприкінці вересня 2023 року з'явилася інформація, що російська армія стала отримувати САМУ 2С31 "Вена". Орієнтовно відправлена ​​була дана САМУ на південний плацдарм. І я не просто так говорю не в множині.

САМУ 2С31 "Вена" це дуже навіть, згідно з ідеєю, непогана заміна радянської Нона-С. Робота над нею почалася в далеких 1980-х, коли в СРСР вирішили замінити Нона-С чимось більш ефективним та сучасним. Так і народився на рубежі 80-90-х амбітний проект 2С31, але через розвал СРСР так і не отримав належного розвитку.

Станом на 1990-ті 2С31 була дуже передовою. Вона мала непогану для техніки пострадянської Росії автоматизовану систему управління наведенням і унікальним прицільним комплексом, мала гарматний обчислювальний комплекс.

Зараз же, САМУ 2С31 "Вена" російські окупанти стягують з випробувальних полігонів у зону БД, заявляючи про деякі поставки. Насправді ж, серійного виробництва 2С31 як не було, так і немає, а тими поодинокими зразками, що є, намагаються аврально заткнути дірки в дефіциті арт-систем.

Підсумок.

Російські окупаційні війська переживають кризу компенсації втрат за всіма категоріями техніки у військах. Деякі модифікації танків, наприклад, Т-80У, стають червонокнижними, що ж говорити про ті зразки, які й до повномасштабного вторгнення в Україну були поодинокими.

Так, спочатку командування РОВ могло їх відправити у складі підрозділів із серійною технікою, будучи впевненим, що через 3 дні вони братимуть участь у параді на Хрещатику. Що ж, частково вони мали рацію. Деякі з цих рідкісних зразків, БМО-Т або 2С34 «Хоста» справді взяли участь у параді на Хрещатику… Параді приниженої техніки РОВ на день незалежності України.

Але, що найцікавіше, в Україні не тільки знищується рідкісна російська техніка, а й береться як трофеї. І не менш кумедним буде, якщо в якийсь момент Україна матиме ту російську техніку, яку в самої Росії просто вже не буде.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.