У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, що передбачає збільшення відповідальності для людей, які не повернулися вчасно з-за кордону. Як пропонують карати порушників?
Адвокат Анжела Василевська для FM Галичина:
Законопроєктом 3673 від 21.08.2025 року пропонується криміналізація незаконного перетинання державного кордону. Зараз це адміністративна відповідальність, а також криміналізація порушення термінів перебування за кордоном. Щодо незаконного перетинання кордону все більш-менш зрозуміло, хоча формулювання статті бажає кращого. Бо, наприклад, допускається притягнення особи до кримінальної відповідальності та звинувачення відповідно в незаконному перетині кордону або спроби перетинання державного кордону, зокрема, у випадку, якщо в людини не було відповідних документів.
Ну, наприклад, їде мати з дитиною, і от вона забула взяти свідоцтво про народження дитини. Тому тут треба досить детально прописати статтю й уточнити.
Одна справа, коли за підробленими документами, а інша справа без тих документів. Виходить, що вже злочин тільки те, що ти спробував пройти митний контроль.
Це трошки неправильно.
Далі пропонується кримінальна відповідальність за перешкодження облаштування прикордонної інфраструктури, її пошкодження та знищення. Ну, і санкція досить така суттєва в штрафах від однієї тисячі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів в доході громадян, коли один такий мінімум становить 17 гривень, тобто 18 тисяч за те, що ти там якесь укріплення чи огородження на кордоні пошкодив.
Також цим законопроєктом запроваджується пропозиція щодо ось такої статті появи 337-1 в Кримінальному кодексі: порушення призовником, військовозобов'язаним або резервістом установленого строку перебування за межами України. Звісно, виникає питання, а де ж ті строки передбачені? Вони передбачені в постанові Кабінету міністрів України, якою закріплюються правила перетинання Державного кордону України. І там, наприклад, є такий термін, що спортсмени повинні там повернутися після закінчення якихось певних змагань.
Є терміни, коли людина, яка їде за системою “Шлях”, повинна повернутися. Є терміни, зокрема, коли, наприклад, син супроводжує свою матір з інвалідністю, чи батька, чи чоловік дружину. Часто є такі випадки, що мама з інвалідністю вивозить свого сина, далі вона самотужки повертається назад в Україну, а син продовжує перебувати за кордоном.
Тобто, якщо такі особи не повернулися з мамою чи дружиною з інвалідністю, то, якщо цей закон буде прийнято, вони автоматично вважатимуться такими, що вчинили кримінальне правопорушення, передбачене всією статтею 337,1 Кримінального кодексу.
Ну, до речі, ще один такий негативний момент цього законопроєкту, крім криміналізації, суттєвої криміналізації вищезазначених діянь, те, що цей законопроєкт не містить якихось перехідних положень. Лише написано, що через два місяці з його публікації він набирає чинності. Звісно, в разі, якщо рада за нього проголосує. Тобто, людям навіть не надають якогось перехідного періоду на реалізацію, на виконання цього закону.
Ти злочинець, бо ти два роки тому виїхав з мамою з інвалідністю і не повернувся. Як на мене, то якщо вже приймаються такі досить суттєві закони, яким криміналізується низка діянь людей, які не були суспільно небезпечними, не вважаються на цей час такими, то варто б передбачити якийсь перехідний період, хоча б на адаптацію людей до нових умов. Щоб не було так, що тільки ти в'їжджаєш на територію України, ти одразу стаєш злочинцем. Треба надати людям хоча б можливість безпечно повернутися до місця проживання в Україні, дати їм можливість десь укласти контракт з відповідною військовою частиною.
Якщо ставка робиться лише на затримання та екстрадицію, наприклад, з Європи, зі Штатів, це матиме також, скоріш за все, зворотний ефект. Бо це все-таки може вплинути на погіршення бойового стану людей і може провокувати там самовільне залишення місця служби. Мотивований військовослужбовець все-таки, мабуть, є ціннішим і жаданішим для певної військової частини.
Зайшла мова про те, що міжнародний розшук, екстрадиція. Річ у тому, що ось цим законопроєктом пропонується внесення змін до статті 297 прим.1 КПК.
Що це за стаття? Чому вона така важлива? Ця стаття дозволяє спеціальне заочне досудове розслідування без участі, яке здійснюється стосовно підозрюваного. І в цю статтю, в частину другу, вносяться нові статті 332 прим, частина 4 та стаття 337 прим 1. Це стосовно порушення строків перебування за кордоном.
Що це значить? Якщо слідчий суддя за клопотанням слідчого постановить ухвалу, якою дозволить спеціальне досудове розслідування, то листування, комунікація із таким підозрюваним буде здійснюватися без його участі. Тобто, за загальним правилом, щоб людина стала підозрюваною, їй потрібно вручити підозру під підпис. А в рамках спеціального досудового розслідування таку підозру буде можна вручити, наприклад, його родині.
Про таку підозру можна буде повідомити десь в пресі, за останньою адресою проживання про те, що особу викликають до правоохоронних органів. А тричі не з'явився за такою заочною повісткою – вже є підстава для оголошення людини в національний розшук, а це дає можливість звернутися також до міжнародного розшуку. Звісно, зараз в соціальних мережах точаться дискусії з приводу того, чи настільки це суспільно небезпечне діяння — порушення термінів перебування за кордонів, щоб людину аж оголошувати в міжнародний розшук і екстрадувати.
Чи погодиться на це, наприклад, Європа, за умови того, що існує тимчасовий захист? Директива ЄС, на підставі якого мільйони українців отримали той захист, наприклад, у Європі? Річ у тому, що рішення про оголошення людини в міжнародний розшук приймає Інтерпол.
Інтерпол — це інформаційна міжнародна система, це не якийсь там орган поліції, це інформаційна система. Але з цієї системи інформація про розшук тієї чи іншої особи, якщо буде затверджено розшук такої особи, передаватиметься до національних органів поліції відповідної країни. Тобто якщо людину оголосять у міжнародний розшук, то вже національні поліції будуть цю людину затримувати, буде прийматися рішення про її естрадування, повернення на територію України. Але не кожну особу можна оголосити у міжнародний розшук.
Все-таки це рішення про оголошення чи не оголошення такої великої кількості українських чоловіків, військовозобов'язаних, призовників, які перебувають за територією України, які виїхали свого часу законно. Наголошую: законно. Не факт, що на міжнародному рівні це такі діяння будуть розцінюватися як суспільно небезпечні, як такі, що містять небезпеку для якоїсь певної країни. Хоча, з другого боку, Європа, наприклад, може розцінити небезпеку для власної країни в тому, що велика кількість мобілізаційного ресурсу українських чоловіків призовного віку перебуває за кордоном, а якщо Україна послабить захист, то, відповідно, це буде створюватися небезпека для захисту самої Європи.
І Європа вирішуватиме, кого їй, як то кажуть, легше віддати на війну: чи українського чоловіка послати захищати Україну як буфер Європи, чи все-таки в разі посилення ескалації наступу агресором потім відправляти європейських чоловіків на захист.
З іншого боку, є ось ця ситуація із міжнародним захистом, тимчасовим захистом. Цією угодою дозволяється за певних умов навіть позбавляти певну особу тимчасового захисту. Звісно, це все залежить від поведінки певної особи, від її суспільно небезпечних діянь, які будуть оцінюватися як такі у самій країні перебування. Все-таки це буде політичним рішенням.
Чи наявні такі домовленості між урядом України, між Україною та урядом іноземних країн? Ну, ми зараз не можемо про це судити. Чи дасть Європа, Штати, інші країни, які є країнами-учасницями ось цієї системи міжнародної поліції Інтерполу, добро на повернення українських чоловіків, на їхнє екстрадування?
У будь-якому випадку, як на мене, така законодавча ініціатива, порушує право людини на безпечне пересування, право на життя, право на залишення з території своєї держави, оскільки існує певна небезпека. Але це все політика. І, знову ж, кожна країна, учасниця цього договору міжнародного, вирішуватиме для себе пріоритети та політичні цінності. Чи вона захищає права людини відповідно до декларації про захист основоположних прав людини, чи все-таки буде керуватися мотивами безпеки?
