Про це в ефірі телемарафону "Єдині новини" повідомив речник ОСУВ “Таврія” Дмитро Лиховій.

Лінію оборони планують організувати в районі населених пунктів Орлівка, Тоненьке, Бердичі і не допустити подальшого просування противника в західному напрямку

За інформацією Лиховія, російські війська збільшили кількість атак. За 26-те лютого вони завдали 45 авіаударів та здійснили 72 штурми, з яких 25 штурмів було на Авдіївському напрямку та 40 штурмів на Мар'їнському. Він також додав, що попри тиск противника, наші підрозділи ведуть активну оборону, діють маневрами.

То чи просунуться росіяни на Авдіївському напрямку та як Сили оборони України будуть цьому протистояти? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт, речник Генерального штабу ЗСУ у 2014-2017 роках Владислав Селезньов. 

На Авдіївському напрямку ворог продовжує рухатися вперед, зберігаючи наступальний темп. Росіяни захопили пункт Ласточкине й вивісили там свої ганчірки-триколори. В українському військовому керівництві кажуть про те, що українські війська утримують західні околиці цього населеного пункту. Яка там ситуація насправді і кому вірити? 

Якщо Сили оборони не можуть озвучити правду, то краще промовчати і не робити інформаційних “вкидів” про “наші успіхи”

Моя принципова позиція полягає в тому, що якщо ми не можемо говорити правду, краще мовчати. А у випадку, якщо ми починаємо маніпулювати інформацією, то вся ця неправда створює в українському суспільстві зневіру, коли офіційним речникам перестають довіряти. Коли пан Лиховій – речник оперативного угруповання "Таврія" – починає відверто говорити неправду, це породжує зневіру. Є чимало інформації з відео- та фотопідтвердженнями щодо того, що ми не тримаємо наші рубежі та позиції в населеному пункті Ласточкине. Власне, заявляти щось зворотнє – це несправедливо, насамперед для усіх тих, хто спостерігає за подіями, які відбуваються на східному фланзі російсько-українського фронту. І варто вести відверту та дорослу розмову з українською аудиторією, бо це – питання справедливості. Це питання чесних та раціональних комунікацій між українським суспільством та українською владою, зокрема з українським військовим. 

Звісно, що весь цей процес має бути належним чином комунікуваний, і якщо немає можливості говорити про реальність втрат на полі бою, то краще промовчати. Хоча, знову ж таки, про яке мовчання може йтися, якщо є безліч фото- та відеопідтверджень того, що українська армія де факто не має змоги вести бої безпосередньо в населеному пункті Ласточкине, а займає рубежі та позиції дещо західніше від нього. Наші військові змушені проводити маневрені бої, маневри на оборону, відходити дещо західніше, закріплюючись на нових рубежах та позиціях. 

Ворог використовує авіацію, висаджує свій десант в безпосередній близькості до наших позицій, намагається вскочити в наші окопи. Таким чином, ведуться активні штурмові дії, а оскільки цих десантних машин чимало, Збройним Силам України не просто давати відсіч. Росіяни зараз працюють у такому піднесеному настрої чи, можливо, Збройні сили на цій ділянці зараз не мають достатньо сил та засобів? Яка перспектива того, що ворожий навал втратить свою інерцію руху, або ж її зупинять Збройні сили України? 

Знову ж таки, питання раціональної оцінки ситуації, а також оцінки реальних можливостей ворожих військ. Десь три-чотири тижні тому ми чули заяву очільника української військової розвідки генерала Буданова, що, до початку березня наступальний потенціал російсько-окупаційної армії буде зведений до нуля, і російська армія не матиме змоги далі вести активні наступальні дії. До початку березня залишилось менше тижня, але ми бачимо, що ворог все ще має наступальний потенціал. Він намагається трансформувати свою чисельну та військово-технічну перевагу в якісь територіальні здобутків. 

Після захоплення Авдіївки ворог не має масштабних просувань вперед

Звісно, йдеться про тактичний успіх ворожого війська, адже після захоплення Авдіївки ворог не має таких масштабних просувань вперед. Але це не значить, що він втратив наступальний потенціал. Тут виникає питання, а чи належним чином була свого часу оцінена бойова можливість російської армії і чи не варто зараз скоригувати наші плани та дії з урахуванням тих обставин, які нині виникають на полі бою? Бо ж очевидно, що ворог має змогу не лише наступати на Авдіївському напрямку, він такого типу дії вчиняє фактично на п'яти напрямках, намагаючись трансформувати свою чисельну людську перевагу в територіальні здобутки. Це питання належної оцінки ситуації та належної відповіді на дії ворожих військ. 

Звісно, ми час від часу чуємо звістки про те, що ворог має тотальну перевагу стосовно авіаційних та артилерійських компонентів, і це так. Ворог має можливість активно використовувати бронетехніку незважаючи на складні погодні умови. Зимова відлига перетворює наші польові дороги на суцільне болото. Тим не менш, навіть у таких умовах ворог спромігся активно залучати бронетехніку для того, щоб сунути вперед. І фактично зараз саме завдяки мужності та звитязі українських воїнів, які діють на різних ділянках фронту, нам вдається більш-менш стримувати ворожий наступ. 

Часто-густо ми бачимо від військових експертів та оглядачів відомості про те, що не всі заходи щодо створення потужних інженерних фортифікацій були реалізовані. Хоча свого часу, ще більш ніж два місяці тому, Президент України Володимир Зеленський визначав чітке завдання щодо створення потужної мережі інженерних фортифікацій. Йшлося про те, що майже тисячу кілометрів таких споруд має бути створено на сході, на південному сході, на північному сході нашої держави. Чи всі заходи були реалізовані? Як бачимо, звістки свідчать про те, що ні. І це створює певні виклики для наших воїнів, які діють безпосередньо на рівні бойового зіткнення. 

За Ласточкиним є ще два населених пункти, як ворота на Уманське – це Орлівка і Тоненьке. Яка найближча перспектива щодо цих населених пунктів? І чи можете ви розказати про укріпспоруди те, що можна розказати? 

Що є ключовим фактором протидії ворожої авіації? Це системи протиповітряної та протиракетної оборони. Те, що Україна відчуває брак систем протиповітряної оборони, про це під час свого виступу говорив і президент Володимир Зеленський. Він казав, що якби ми мали додаткових 10 систем Patriot, то небо над Україною було б надійно захищене від впливу ворожих ракет, дронів та авіації. Поки що їх немає. А отже, ми маємо виходити з тих міркувань, що можемо використовувати лише ті сили та засоби, які виробляє український оборонно-промисловий комплекс, а також передають наші західні партнери. Звісно, що цих ресурсів нам критично бракує. 

Найближчим часом ворог буде зосереджувати усі свої зусилля в районі міста-фортеці Вугледар

Що стосується Авдіївського напрямку і тих населених пунктів, які розташовані за нею, варто розглядати цей район в комплексі разом з напрямком від Мар'їнки на Вугледар. Надто "муляє" росіян присутність українських сил оборони в районі міста-фортеці Вугледар. Я думаю, що найближчим часом саме на цю ділянку фронту ворог буде зосереджувати усі свої зусилля. Це важливо, бо відстань від цього залізничного вузла Волноваха до Вугледара по прямій складає приблизно 20 кілометрів. Це створює серйозні ризики для російських логістів, які досі не можуть відновити залізничне сполучення через Волноваху для того, щоб забезпечити усім необхідним російські угруповання. 

До того ж, ми чули заяву президент Володимира Зеленського, що наприкінці травня, можливо, на початку літа, ворог знову буде намагатися провести масштабні атакувальних дії. Де саме це станеться, я думаю, ми дізнаємося згодом. Але те, що ворог зосередив чимало ресурсів на лінії бойового зіткнення, це очевидно. Ми щодня чуємо від речників Генерального Штабу Збройних сил України про величезні втрати ворожих військ. Але, тим не менш, ресурси у ворожого війська продовжують збільшуватись, а це значить, що ворог має такі можливості. 

Але, знову ж таки, скоріш за все, діяльність ворожого війська на Авдіївському напрямку, а саме в сторону Мар'їнки, буде синхронізована і спрямована на те, щоб зрізати Вугледарський виступ. Навряд чи у ворога вистачить ресурсів, аби прямувати у бік Курахового й далі розвивати свій наступ в напрямку на Покровськ і Костянтинівку. А те, що стосується реалізації такого тактичного епізоду, як спроби атакувати Вугледарський виступ з Півдня і зі Сходу, скоріш за все, саме там будуть розвиватися найбільш такі пекельні бойові сутички. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Де Україні дістати боєприпаси