Минає другий день Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія), який триватиме з 15-го по 19-те січня.

У міжнародній зустрічі беруть участь лідери з-понад 100 країн. Головною темою переговорів є війна в Україні та шляхи її припинення, а темою скликання називають “Відновлення довіри”.

Сьогодні, 16-го січня, в межах форуму заплановане спеціальне звернення  Володимира Зеленського до партнерів. Раніше, 14-го січня, відбулась зустріч стосовно української формули миру за участі Андрія Єрмака. 

До того ж речниця МЗС КНР Мао Нін прокоментувала відсутність Китаю на форумі у Давосі та заявила, що Китай вітає і підтримує всі зусилля, які допоможуть відновленню миру в Україні, та продовжуватиме працювати з міжнародним співтовариством над пошуком шляхів політичного врегулювання.

То якими є перші результати поїздки української делегації у Швейцарію та чи відбудеться зустріч китайської й української сторін? В ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” відповів на ці та інші запитання політолог Євген Магда. 

Чи вдасться Україні досягти поставлених нею перед собою цілей у Давосі?

На форумі в Давосі можуть лише говорити про підтримку, проте формат не передбачає ухвалення конкретних рішень

Як на мене, в нашому сприйнятті є одна серйозна проблема. У мене є відчуття, що ми сприймаємо Давос ще в фокусі того, як це показувала програма "Врємя" центрального телебачення Радянського Союзу. Люди думають, що там збираються “міністри-капіталісти”, лідери різних країн Заходу і придумують, як краще діяти. Насправді це не так. Сам формат форуму виключає можливість якогось ухвалення рішень попри те, що там дійсно будуть десятки лідерів різних країн та корпорацій. В кращому випадку, буде низка переговорів Володимира Зеленського "на ногах", тобто ті, які можна швидко організувати. Це робота нашого Міністерства закордонних справ і саме від нього залежить, наскільки вдасться організувати спілкування з різними лідерами, які там перебувають. Відповідно, будуть говорити про підтримку України на міжнародній арені, про надання зброї, про можливу фінансову підтримку і таке інше. Але якогось рішення й перетворення Європи на “глобус України” – не буде. Давайте жити без цих радянських ілюзій. 

Чи відбудеться зустріч української та китайської сторін? Вчора йшла мова про те, що нібито така домовленість є. Перед цим глава Офісу Президента Андрій Єрмак заявив, що Україні варто було б залучити Китай і вони працюють над тим, аби залучити Китай до реалізації "формули миру". Що ви про це знаєте?

Насправді я лише "за" зустріч українського президента і китайського прем'єра. Але сказати на 100%, що від цієї зустрічі "крига скресне", – я не ризикну. Та й не думаю, що хтось ризикне. Китай зараз перебуває в такій ситуації, коли йому постійно треба про себе нагадувати. Він має стояти осторонь загальнозахідного тренду, наприклад, на запровадження санкцій проти Росії. Китай їх і не запроваджує. Навпаки, він отримує з Росії сировину за демпінговими цінами. Але в будь-якому випадку ми маємо усвідомлювати, що діалог з Китаєм нам потрібен, бо це ядерна держава і постійний член Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Без неї створити реальну "рамку" переговорів з Росією не зможемо. 

Росія вже, як ми знаємо, заявила, що всі ці розмови в Давосі не мають ніякого значення, тому що Росію на них не запросили. Ну, запрошувати агресора до розмови – це дійсно моветон, але виникає інше питання: як ми будемо добиватися наших цілей? Ми узагалі зможемо їх добитись? Тобто нам треба завдати Росії або нищівної поразки на полі бою, або мати механізм впливу з боку Заходу й інших країн, тобто щонайменше і Заходу, і провідних країн глобального Півдня. Я поки що такий механізм, на жаль, не спостерігаю. 

США не завдають нищівного удару Росії, бо бояться збільшення впливу Китаю

До того, я б не звинувачував нікого у тому, що ми не отримуємо достатньо підтримки чи допомоги. Та й казати, що немає стратегічного розуміння у країн, які є нашими послідовними союзниками, я б не став. Це швидше Сполучені Штати серед цих країн виділяються, тому що вони, маючи найбільший в світі арсенал, просто не хочуть здійснювати дії, які б завдали важкої поразки Російській Федерації. Саме такі у мене спостереження. Вони думають про це все під призмою того, що про їхні дії буде думати Китай. Вони думають про те, чи не захопить Китай російське Зауралля і чи не використає його для свого подальшого розвитку. 

Якщо, наприклад, Естонія передала всі гармати НАТівського 155-го калібру Україні, то це свідчить, що вони не бояться. Я розумію, що це не найбільша країна в Європі, але і країни Балтії, і Польща допомагають Україні достатньо масштабно. І нам зараз потрібно більше думати не про Давос, а про "Рамштайн". Якось останнім часом про нього я не чув нічого. Поки ніхто не планує скликати "Рамштайн" і передавати Україні якесь нове озброєння. У форматі "Рамштайн" це озброєння передавати можуть, на відміну від Давоського всесвітнього економічного форуму.

До питання, чому лідери певних країн не хочуть давати те, що могло б Росію вдарити так само боляче, як, скажімо, збиття літаків А-50 чи ІЛ-22. Є лідери німецької опозиції. Ракети TAURUS, які можуть зруйнувати Кримський міст, досі лежать на складах. Хто може вплинути на того ж Шольца?. 

Нам потрібно розуміти, що за заявами політиків завжди стоять певні економічні інтереси. Лідер ХДС (Німецька консервативна партія), очевидно, заявляє про те, що ракети лежать на складах не тому, що він так переживає за Україну, а тому, що він розуміє, що популярність коаліції падає, і чим більше вона буде падати, тим більш вірогідними будуть дочасні парламентські вибори. Тому ХДС буде на цьому грати. Це нормальна світова практика – критикувати своїх лідерів за те, що вони не підтримують жертв агресії. Проте з нашого боку виникає питання, а що робимо ми? Які наші дії? Що ми показали світові в цьому контексті, як ми зрушились в цьому питанні? Як ми доводимо нашу готовність і спроможність перемогти Росію? Є у нас така готовність в очах наших світових партнерів? Ви знаєте, я думаю, що у них у цьому світлі є чимало сумнівів. 

Міністр Британії в британському парламенті відмовився від терміну "безпекові запевнення" щодо угоди з Україною. Чому так? 

Теза “безпекові гарантії” від Британії, яку активно форсить наша влада, – не відповідає дійсності

Тому що в британському парламенті він говорить перед своїми опонентами і перед своїми союзниками, і в британському парламенті все абсолютно чітко. Якщо в рік виборів лідер консерваторів скаже якусь дурницю, то це спрацює тільки на користь лейбористів. От і все. А наша влада чомусь понесла тезу про "безпекові гарантії", яка в принципі не відповідає дійсності. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Історичне влучання: що таке літак А-50, який збили над Азовським морем, і чому його знищення настільки болісне для Росії