Він також підтвердив, що деяка кількість українських військових, які виконували завдання в районі Авдіївки, опинилися в полоні.

До того ж, 18-го лютого проєкт DeepState опублікував інформацію, що нібито шестеро полонених українських військових були розстріляні в Авдіївці на позиції "Музей" ("Зеніт"). У дописі йдеться, що, імовірно, це сталося 15-го лютого.

Того ж дня пресслужба Донецької обласної прокуратури повідомила про відкриття кримінального провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством.

Суспільство також розділилось на два “клани”: одні стверджують, що вихід з Авдіївки сильно затягнули, тому там так багато поранених та вбитих, інші – що головнокомандування вчинило правильно.  

То як насправді відбувався відхід з Авдівки та наскільки він був вчасним? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий аналітик та полковник ЗСУ Петро Черник. 

Як би ви відповіли тим, хто каже, що вивід нашого гарнізону й усіх наших захисників провели запізніло? 

Як тільки з'явилася об'єктивна загроза, командування адекватно вирішило покинути Авдіївку

Персонально я не поділяю думку про те, що вивели наших військових запізно. Авдіївка трималася до максимальної точки, котра тільки була можливою. Але коли дійшло до "засипання" Авдіївки корегованими авіаційними бомбами надважких калібрів ФАБ-500 та ФАБ-250, та навіть ФАБ-1500 за одну добу – перебувати там стало неможливо. Це світовий рекорд з часів Другої світової війни. Було скинуто понад 150 бомб. Тут навіть про здоровий глузд говорити не варто. Вони зуміли захопити статичні висоти і Авдіївка практично повністю прострілювалася, особливо в частині, що стосується логістики. Ми розуміємо, що солдат у бою нескінченно потребує патронів, їжі, теплого одягу, медикаментів і тому подібного. Як тільки з'явилася справжня об'єктивна загроза, було ухвалено цілком адекватне рішення. 

Чи виконала Авдіївка свою функцію? 

Давайте розберемося з цим, спираючись на цифри, бо вони найкраще про це скажуть. Отже, з 7-го жовтня ворогом втрачено 364 танки і 748 бойових броньованих машин. Мало це чи багато? Один танковий полк – це 94 машини. 364 поділимо на 94 – це практично чотири танкових полки. 748 поділимо на 102 чи на 104 у залежності від того, який полк, і розуміємо, що це більше семи повноцінних полків. Це повноцінний механізований корпус. Убитими приблизно 16 тисяч і цю цифру сміливо можна множити на три, тобто маємо практично 50 тисяч мертвих росіян. 

Саме такі втрати. Чи вони великі? Та вони гігантські, безпрецедентні, які не мають жодного аналогу в сучасних боях, та й узагалі у ХХІ столітті. За війну в Афганістані Радянський Союз втратив всього 15 тисяч особового складу і 120 танків за 10 років. Ми ж розуміємо, що у частині "сточування зубів" результат досягнуто. 

Можемо йти й від протилежного, якщо спиратися на конкретний приклад Бахмуту. Нам рвалось серце тоді, коли ми Бахмут втратили, однак станом на зараз противник ні на метр не просунувся далі панівних висот. В Авдіївці також суттєво зупинився російський наступ. Там ситуація буде такою ж, як була у Бахмуті. Чи вони продовжать свій наступ? Величезне питання. Для росіян нічого не змінилося. У них як був наказ виходити на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини, так і залишився. Наше завдання – зірвати цей наказ, особливо до моменту голосування за їхнього "недофюрера". 

Є ще одна частина дискусії навколо Авдіївки. Коли були введені сили Третьої окремої штурмової бригади, вже тоді був такий собі міні-котел. Я маю на увазі завод "Зеніт". І дискусія полягає в тому, що ми там не повинні були втратити тих наших полонених, яких російсько-фашистські окупанти розстріляли, незважаючи на жодні Конвенції. А те, що на "Зеніті" вдалось пройти трубами і потрапити в тил, це вже мало бути сигналом того, що звідти потрібно було виводити наших бійців. А інші кажуть, що все “залатали” і ліквідували, а вивсети не вдалося, бо ворог кинув забагато сил. Ось такі два основних верифікованих напрямки інформації, які ми отримали від військових, зокрема й від Третьої окремої штурмової бригади. Чи вважаєте ви, що саме "Зеніт" потрібно було покинути раніше? 

Ідеальних ситуацій не існує в природі, тому і рішення не можуть бути ідеальними

Ви мені поставили дуже складне і неоднозначне питання. Неоднозначне, бо з мого власного бойового досвіду, з доволі немалого багажу знань, який називається воєнна історія, можу твердо закцентувати, що не буває ідеальних ситуацій. Їх не існує в природі. Ті, що кажуть, що мало бути так чи інакше, там ніколи не були і не відчували всього того, що там відбувалось. У лихоманці бою відбуваються такі речі, які інколи не можна просто банально пояснити навіть з плином часу і дати відповідь на такі складні питання, коли і що було вчасно, а що було не вчасно. Відповісти на такі запитання можна тільки тоді, коли пройде дуже великий термін, і люди, котрі не брали в цьому участі, розглянуть документи, прочитають мемуари, бо точно хтось напише, і тільки тоді може бути якась об'єктивна оцінка. Зараз говорити про об'єктивізм абсолютно недоречно. Неможливо дати правильної оцінки. Даруйте, але така сувора дійсність. Ще раз повторюю, лихоманка бою – це таке явище, котре психологи досі не можуть повноцінно пояснити.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Як політичні ігри США впливають на війну в Україні