З російського полону вдалося повернути захисників міста Маріуполь, острова Зміїний, а також оборонців, які були на заводі Азовсталь. Це воїни ЗСУ, ДПСУ, Нацгвардії, територіальної оборони. Загалом Україна вже повернула 2828 громадян з російської неволі. 

Експерти Інституту вивчення війни вважають, що російське керівництво могло погодитися на великий обмін військовополоненими, щоб розірвати коло повідомлень про жорстоке поводження росіян з українськими військовополоненими.

Впродовж останніх декількох тижнів відбулася низка подій, що є свідченням порушення росіянами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Зокрема, російські окупанти використовували українських військовополонених в активних бойових діях як живий щит, а також стратили українських військових, коли ті здавалися в полон.

Крім того, нещодавно мережу обурило відео з російськими військовополоненими. Ресурс “Хочу жить” виклав фото і відео, на якому полонені окупанти святкували Різдво – з ялинкою, святим Миколаєм і всіма іншими атрибути. Проте багато українців розгнівалось – поки наших героїв катують в російському полоні, ми для окупантів організовуємо святкування. 

То якою сьогодні є ситуація з військовополоненими, чому Україна зацікавлена у покращенні умов утримання російських полонених та чи вдасться притягнути до відповідальності росіян за катування наших громадян? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. 

Чи є інформація, скільки зараз наших військових перебувають у полоні в Росії?

Ця інформація є закритою, тому я можу сказати приблизну кількість, і вона є суттєво більшою за ту кількість людей, яку нещодавно обміняли. Варто зазначити, що досі не встановлена офіційна кількість українських військовополонених на території, яка є непідконтрольною або ж на території Російської Федерації. А ще не всі військовополонені мають цей статус підтвердженим. 38 осіб з останнього обміну вважали безвісти зниклими, тобто в них не було статусу військовополонених, підтвердженого відповідно до процедур, які встановлені за участі Міжнародного комітету Червоного Хреста. Загальну кількість я не можу називати. 

Мова йде про сотні, тисячі чи десятки тисяч? 

Мова йде про тисячі.

Скільки росіян зараз перебувають в українському полоні і скільки Україна витрачає на їхнє утримання? 

Ця інформація також є закритою, але ми зараз докладаємо зусиль для створення другого центру утримання військовополонених, які були захоплені під час ведення бойових дій. Відповідно, кількість наповнення одного такого центру утримання для військовополонених сягає до однієї тисячі осіб. Тобто, якщо ми говоримо про те, що є потреба у відкритті другого табору, то можна уявити приблизну кількість військовополонених росіян.

Чи відбуваються якісь неоголошені обміни полоненими? Наприклад, омбудсмен Дмитро Лубінець сказав, що Росія часто саботує такі речі. 

Офіційно військовополонених до 2022-го року не було

Такі обміни могли відбуватися під час гострої фази бойових дій. Це часто відбувалось у 2014-2015-му роках, коли це було такою певною комерційною діяльністю. В межах цих переговорів за грошовий викуп можна було або обміняти захоплених в полон з протилежного боку, або повернути своїх військових. Нагадаю, що до 2022-го року, до початку повномасштабного вторгнення, термін і статус військовополонених не застосовувався, тому що фактично не вважалося, що в нас триває повномасштабна війна. 

Часто ті, кого захоплювали в полон під час виконання бойових операцій, не вважались полоненими. Я декілька разів зустрічався з російським офіцером Сєдіковим, якого взяли у полон під час виконання бойової операції, і він також не мав цього статусу, а проходив по звичайному кримінальному провадженню і був засуджений в кримінальному порядку. Згодом його долучили до найбільшого обміну і передали Росії у 2019-му році. На цьому й закінчилась його "епопея" відбування покарання в Бучанській виправній колонії номер 85. 

Від початку повномасштабного вторгнення Україна використовує стандарт міжнародного гуманітарного права і Женевських конвенцій. Україна дотримується прав військовополонених, які визначені в Третій Женевській конвенції, яка повністю присвячена військовополоненим і правилам та стандартам поводження з військовополоненими. Напередодні Нового року відбулась зустріч з керівництвом Державної пенітенціарної служби з тими, хто відповідальний за військовополонених з огляду на ситуацію, яка станом на зараз є з російськими військовополоненими в Україні, з тими запитами і можливостями покращувати ситуацію з утриманням, які застосовує Україна. Наприклад розглядали питання можливості комунікувати завдяки мобільному зв'язку та інтернету. Тобто це те, що не передбачалося тією ж Женевською конвенцією, адже остання її версія написана у 1949-му році, коли таких можливостей і засобів не було. 

Україна демонструє підходи гуманного ставлення до військовополонених, застосування до них інших стандартів утримання, аніж до засуджених осіб. Тобто вони не вважаються такими, що переслідуються в кримінальному порядку або є засудженими. Процедура повернення, як і процедура прибуття до цього табору, де вони інтерновані, також були предметом розгляду і обговорення. Це, мабуть, найбільш проблемні питання, особливо в перші години і дні після потрапляння в полон.

Ви загадали про те, що російським військовополоненим в Україні дозволяють навіть більше, аніж передбачено Женевською конвенцією. Чому так відбувається? Це прагнення України продемонструвати Заходу, що ми цивілізовано з ними поводимось, чи є якісь інші причини? 

Власне, це випрацювана політика і звичні стандарти утримання. Тут немає нічого дивного. Як на мене, це не якась демонстрація, це просто той стан речей, який має місце саме в цій установі. До речі, було зазначено, що представники міжнародних місій здійснили понад 200 візитів до України, тобто фактично щодня або через день у цих закладах, де тримають військовополонених, буває хтось із Міжнародного комітету Червоного Хреста, з Організації Об'єднаних Націй чи Спеціальної моніторингової місії. Якщо там будуть якісь негаразди або проблеми, то це може стати темою для обговорення. І це не питання контролю, це про відкритість і показ того, що у нас все це відбувається по-справжньому, ми не “малюємо картинку”. Це справді реальність, яку створює Україна станом на зараз. Це той стандарт, який і прописаний в Женевській конвенції. 

На противагу всьому цьому, ми знаємо, як Росія поводиться з нашими військовополоненими. Там ніхто не дотримується жодних стандартів. Крім того, є багато свідчень вбивств цивільних людей, знущань, зґвалтувань і так далі. Інколи самі ж росіяни розповсюджують різні відео, наприклад, розстрілу наших полонених. Як ви думаєте, для чого це? Це демонстративність з їхнього боку чи просто необізнаність і "риття могили" для себе ж? Чи можемо ми щось з цим вдіяти за допомогою міжнародних партнерів та міжнародних організацій? 

Ми говоримо про різні періоди і різні ситуації. Одна ситуація пов'язана з перебуванням в місцях позбавлення волі українських військовополонених і застосування до них умов, які можуть бути визнані або жорстокими, або такими, що принижують гідність, або ж катуванням, що є найвищою за градацією жорстокості мірою, яку застосовує російський режим. Комісія з розслідування ситуації агресії Росії в Україні під керівництвом ООН в своєму останньому четвертому документі зазначає, що вони безпосередньо мали доступ й опитували українських військовополонених, які були передані Україні, і за загальною статистикою, понад 90% свідчили про застосування катувань щодо них. Відповідно, це загальна системна практика, яку застосовує Росія стосовно українських військовополонених, які вже тривалий час перебувають у полоні. 

Чому це робиться? Перше: це така репресивна політика пенітенціарної системи Російської Федерації. Друге: намагання зламати і деморалізувати особу, яка перебуває в статусі військовополоненого і, відповідно, є представником армії іншої держави. Вони фактично хочуть знищити бойовий дух. Коли ми говоримо про етап захоплення в полон, тобто ці перші години і дні, коли відбуваються неправомірні дії, то справді може бути розстріл тих, хто здається в полон, можуть бути застосовані катування до тих, хто здався в полон. Є такі випадки і свідчення, на жаль. 

Із 26-ти видів військових злочинів Росія вчинила 26

Інколи й українська сторона з дронів знімає те, як наших військовополонених ведуть під дулами автоматів з піднятими руками, коли росіяни атакували українські позиції. Також варто зазначити, що використання військовополонених для ведення бойових дій заборонено Женевською конвенцією. Це один із видів воєнного злочину. Категорія воєнних злочинів визначена в Римському статуті, їх 26 видів, і всі 26 видів злочинів Росія вже застосувала, цьому є підтвердження. Проте притягти винних до відповідальності можна буде тільки тоді, коли Росія зазнає поразки в цій війні. Тому основне питання – здобуття перемоги, а вже тоді будуть ефективно працювати механізми притягнення до відповідальності. 

Люди в соцмережах дивляться на розстріли і катування наших військових, натомість бачать відео, як поводяться з російськими військовими в українському полоні. Часто це позитивно впливає на такі російські пропагандистські наративи, що, мовляв, нам в Україні потрібно виходити на майдани, аби щось змінити. Українське суспільство має зрозуміти, що саме така поведінка з полоненими є нормальною чи, можливо, варто не демонструвати такі відео з влаштуванням свят російським військовополоненим? 

Україна не працює в пропагандистському руслі. Ми створили умови і дотримуємося стандартів, які є визнаними міжнародними стандартами утримання військовополонених. Це є підставою вимагати від Росії дотримання тих же стандартів. Але в разі, якщо ми будемо йти шляхом, що якщо вони катують наших військовополонених, то тоді ми будемо застосовувати відповідні практики, – це дуже хибна стежка, у якої немає жодної перспективи. Крім того, нагадаю, ми говорили про те, що ті, хто перебувають в полоні в Україні, перебувають під контролем міжнародних інститутів, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста. Цього, на жаль, немає по ту сторону кордону. Так, там є такий “рандомний” і нечастий доступ до тих військовополонених, до яких Росія його надає. Тобто коли нададуть дозвіл відвідати цю конкретну особу, тоді представник МКЧХ може зайти до них, поговорити, поспілкуватися, дізнатись якусь інформацію і сказати, що тут "все в порядку". 

Але великою проблемою перебування українських військовополонених в Росії є те, що вони не всі є офіційно встановленими. Тобто Росія не реєструє їх як військовополонених. А цих 38-х осіб, які повернулись додому і які не вважались полоненими, – яскравий приклад сказаних мною слів. Тому, коли ми говоримо про те, що в Росії може бути умовно зареєстровано 5 тисяч військовополонених, насправді цифра може бути значно більшою. Тому кількість українських військових в російському полоні є тільки приблизно відомою. Як я вже казав, вона вимірюється тисячами. І якщо ми говоримо лише про тих, хто здався під час виходу з "Азовсталі", то це було 2500 осіб, з них 2000 не повернули. Це показник тільки одного етапу війни. А ми говоримо про те, що справжня кількість в рази більша. 

Тобто, якщо підсумувати нашу розмову, поведінка Росії не має спонукати нас робити теж саме, так? Є правила, і їх потрібно дотримуватись. 

Ми розраховуємо на міжнародну підтримку саме тому, що ми разом з демократичною спільнотою стоїмо на захисті тих самих цінностей

Звичайно. Ми зараз розраховуємо на міжнародну підтримку саме тому, що ми разом з демократичною спільнотою стоїмо на захисті одних і тих самих цінностей. Власне, ми не можемо їх порушувати. Серед цих цінностей є і дотримання стандартів та норм міжнародного гуманітарного права. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Якщо Москві доведеться вбити мільйон росіян, вона це зробить, – військовий експерт