“Для самостійного виробництва "натівської" зброї, нам бракує лише політичної волі”, – Ступак

“Для самостійного виробництва "натівської" зброї, нам бракує лише політичної волі”, – Ступак
Посилання скопійовано
Нещодавно Президент України Володимир Зеленський знову поїхав у “турне” Європою. На порядку денному – питання надання нам нової зброї.
“Для самостійного виробництва "натівської" зброї, нам бракує лише політичної волі”, – Ступак

Зокрема в Іспанії тривав саміт Європейської політичної спільноти. За його підсумками гарант пообіцяв, що в Україні буде більше ППО та артилерії. 

«Завершуємо цей довгий і насичений день. День саміту Європейської політичної спільноти. Багато зустрічей, важливі переговори. У нас буде більше ППО – є чіткі домовленості. Це дуже важливо перед зимою. Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Британія – дякую! Буде більше артилерії в наших воїнів. Буде більше далекобійної зброї. І обов’язково буде більше справедливості», – зазначив Володимир Зеленський.

Все це виглядає доволі кумедно на фоні… зменшення фінансування оборони! Так, проектом бюджету на 2024-й рік закладається зменшення відносної величини фінансування оборони: з 22% ВВП у 2022 р. і 25,3% за планом на 2023 р. до 15,1% у 2024 р. Однак обсяг видатків на оборону в 2024 р. не є остаточним і навіть при цьому він усемеро перевищує рівень 2021 р. Іншими словами, ми зменшуємо видатки на свою оборону, але випрошуємо зброю у наших союзників. 

Тут напрошується логічне питання: чи можемо ми самі виготовляти хоча б снаряди зразка НАТО і що для цього необхідно? Про це в ексклюзивному коментарі для “FM Галичина” розповів військовий експерт Іван Ступак

В України є змога виготовляти зброю – хоча б снаряди зразка НАТО – самотужки?

Технічно я не бачу для цього проблем, це можна робити. По-перше, є варіанти будувати заводи за кордоном з іншими державами, це зрозуміло. А от якщо говорити про виробництво в Україні, то це теж не є утопією, питання лише в безпечності. Тобто, наскільки це виробництво буде безпечним, щоб у продукцію та заводи ворог не направив свої балістичні ракети чи дрони. Я думаю, що таке реально зробити у відносно безпечних регіонах – на заході України. Там точно є якісь старі шахти, в які можна було б “опустити” виробництво. Також тут не варто забувати про карпатський регіон. Такі шахти зможуть спокійно пережити влучанні “іскандерів”, “кинджалів” і всього іншого. Грубо кажучи, там тільки світильник затрясеться. І я переконаний, що такі місця в Україні є.

Чому ми цього не зробимо?

Потрібна лише політична воля

Це питання набагато глибше, ніж видається на перший погляд. Справа ж не лише у російській повномасштабній агресіїі. У нас за 9 років війни не зробили навіть патронного заводу. Після того, як ми втратили такий у селі на Луганщині, ми не побудували нічого. 

А все тому, що всі хотіли “тягнути ковдру” на себе, бо мова йде про величезні гроші. Уявіть: продавати зброю державі, яка веде війну. Тому сьогодні бракує лише політичної волі. 

Проте є ще один неприємний нюанс – це люди, які працюють на Росію. Пан Данілов навіть розповідав, що ми хотіли запустити виробництво ракет, але тут же по ньому “прилетіло”. І я переконаний, що ворог такі моменти не через супутник побачив – хтось просто “злив” інформацію. У результаті ми закрили цей проект. 

Скільки коштує запустити таке виробництво? 

Ціна питання – десятки мільйонів доларів США. Максимум – приблизно сто мільйонів. Тобто, суми не є захмарними і наш бюджет може собі це дозволити.  Наприклад, патронний завод для нас коштує приблизно 40 мільйонів доларів, тому виготовлення ракет чи артилерійських снарядів зразка НАТО є не набагато дорожчим. Повторюсь, нам бракує лише політичної волі.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: НАБУ заблокувало роботу єдиного в Україні підприємства, що випускало тепловізійні приціли