Слідчі заявили, що Кулініч співпрацював з російськими спецслужбами, передавав їм важливі дані та приховав від керівництва України інформацію про підготовку вторгнення.

Кулінічу інкримінують злочини за п’ятьма статтями Кримінального кодексу, проте він не визнає свою провину. 

Голова СБУ Василь Малюк називає справу Кулініча своїм особистим надбанням. Він стверджує, що ще у 2021-му році почав відстежувати Олега Кулініча таємно від тодішнього голови служби Івана Баканова.

В якому форматі буде відбуватись суд – публічному чи закритому – поки не відомо. 

Допоміг розібратись у справі Кулініча та оцінив публічну роботу начальника Головного управління розвідки в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” народний депутат, колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. 

Чи може справа Олега Кулініча виявити зрадників у вищих ешелонах влади? 

Наумов – втікач і зрадник на рівні з Кулінічем

Так, може і має виявити. Кулініча, якого зараз підозрюють у державній зраді, призначили начальником Головного управління в Республіці Крим. Це одна з керівних посад в Службі безпеки України. А ще я думаю, що окрім Кулініча, втікач і зрадник номер два в системі СБУ з 2019-го року – Наумов, якому навіть генерала присвоїли у 2020-му. Він був керівником внутрішньої безпеки Служби безпеки України. Це один з тих, хто, на мою думку, з керівної ланки і СБУ, має бути, по-перше, переданий Україні, і, по-друге, бути на лаві підсудних в провадженні про державну зраду найвищого керівництва Служби безпеки України. 

Що ви думаєте стосовно інформації, яку озвучив Кулініч під час слухання справи? Він не прямо вказав на посадовців у Офісі Президента, які були причетні до створення каналу перемовин із Москвою. До цього, за словами Кулініча, був причетний Сівкович. Про що це свідчить і чи можна вірити, що Кулініч має достатньо доказів, аби підтвердити свої слова? Бо поки це лише цитування його інформації з флешки, яка була знайдена незрозумілим чином в одній з квартир Києва. 

Будь-який державний зрадник, особливо в генеральських погонах, буде розповідати “казки”. Ба більше, знайде і флешки, і копії документів, які його будуть вигороджувати. Я вважаю, що перше і головне, що має бути, це суд над конкретним державним зрадником. Я вже назвав одного генерала, хоча там далеко не один, який має опинитися на лаві підсудних за звинуваченням у державній зраді. Якщо на генеральських посадах, на посаді керівника внутрішньої безпеки, опинилися зрадники, то зрозуміло, що вони мали доступ до всієї інформації і документів, зокрема таємних. І такий допуск, до речі, є одним з найбільш вразливих місць, які можуть завдати найбільшої шкоди для національної безпеки України. Оскільки ці люди передавали таку інформацію ворогу – не в бібліотеку ж вони хотіли її віднести. Треба, щоб слідство України зосередилося на встановлені зв'язків тих високопосадовців, які були і на "верхах" України, і в країні агресора, в Російській Федерації. 

Чи міг Іван Баранов, голова Служби безпеки України, бути не в курсі того, що на посади призначили людей, які мали співпрацю з ФСБ?

Відповідальність за зрадників на керівних посадах несе голова СБУ

Мені важко уявити, як могло статися, що на керівних посадах, на які призначають указами Президента, опинились агенти ФСБ та інших російських спецслужб. 

Я двічі очолював СБУ і двічі особисто відповідав за кожного, кого призначав або подавав на призначення Президентові України. Тому що саме голова СБУ візує всі кадрові укази, які потім підписує або не підписує Президент України. Тому я вважаю, що відповідальність керівника завжди є особистою. І саме так виписано в законі "Про Службу безпеки України", що саме голова СБУ відповідає за кадрову політику всередині і за оперативну розшукову діяльність. Єдине, що я ще раз хотів би підкреслити, Голова СБУ відповідає не лише перед народом, а й перед Президентом України. 

Олег Кулініч працював із Деркачем. Потім у 2019-му році познайомився із керівником виборчого штабу Зеленського Іваном Бакановим і саме він запропонував Кулінічу приєднатися до його команди в СБУ. В жовтні 2020-го року Президент Володимир Зеленський указом призначає Кулініча очільником головного управління СБУ в Криму, яке після анексії Криму базувалося в Херсоні. І тут виявляється, що на ці призначення впливав безпосередньо Сівкович, який мав контакти із російськими спецслужбами, які погоджували тих чи інших людей на керівні посади, не лише в СБУ, а й в інші органи так званих "ДНР" та "ЛНР". 

Чи можна говорити про те, що ФСБ-шна структура могла тоді впливати і працювати в Україні ще до повномасштабного вторгнення? 

Очевидно, що з цієї інформації, з тих доказів з першого засідання, виглядає саме так, що ці люди, такі як Сівкович, який, був причетний до розстрілів на Майдані в 2014-му році, впливали на і розміщення кадрів, і на сферу національної безпеки. І я думаю, що саме це є причиною того, що з початку повномасштабної російської агресії структура національної безпеки України виявилась настільки вразливою. 

Практично тільки Збройні сили України виявились здатними взяти зброю і розпочати оборону держави. У великих містах, зокрема в Києві, після початку повномасштабного вторгнення, зникли всі силовики, зокрема і керівництво Служби безпеки України, в невідомому напрямку, десь на захід України. Це все, на мій погляд, теж мають розслідувати. І, до речі, у нас є органи, які уповноважені законодавством розслідувати державні зради і судити колаборантів. Це Державне бюро розслідувань стосовно високопосадовців, зокрема і Служби безпеки України, й інших органів безпеки. 

Чинний глава СБУ Василь Малюк каже про те, що він почав "вести" Кулініча ще до того, як був призначений на посаду голови СБУ. Він відстежував дії Кулініча для того, аби виявити в перспективі в них державну зраду. Заднім числом, звичайно, говорити можна, але немає жодних підстав не довіряти чинному главі СБУ. Ви як глава СБУ в 2014-2015-му роках розумієте, хто і які повноваження має і хто може вийти за межі чиїх повноважень.

Чи можливо це, на вашу думку? Чи міг тоді Малюк здійснювати такі дії відносно людини, яка стояла вище в посадовій ієрархії? 

Чесно кажучи, мені важко уявити, що діялось за два роки у Службі безпеки України. Але ви маєте рацію. Голова СБУ, як я вже говорив, має особисту відповідальність за кадри та організацію роботи всієї служби. Але, в СБУ також є заступники, і всі вони входять в колегію Служби безпеки України. Наскільки мені відомо, і пан Малюк, і всі інші входили в колегію Служби безпеки України якраз у 2019-2020-тих роках. 

Після суду з'являться відповіді на запитання “хто” і “чому”

На моє глибоке переконання, усі докази, які вдалось зібрати Малюку, мають бути в суді, це по-перше. По-друге, документувати державних зрадників уповноважений Департамент внутрішньої безпеки, а не Служба безпеки України. А тепер давайте співставимо інформацію. Хто тоді кого документував? На мій погляд, розібратися у цьому має Державне бюро розслідувань, а всі докази Бюро має передати в суд. І саме в суді ми маємо почути відповіді на запитання "хто" і "чому".

Мене цікавить питання, чому ніхто не вживав заходів, аби викорінювати зрадників ще на початку агресії 2014-го. І висновки на майбутнє мають бути зроблені дуже жорсткі. На посади в спецслужбах України, в силових органах мають призначатися, по-перше, тільки патріоти і професіонали, по-друге, навіть патріотів і професіоналів треба перевіряти і на детекторі брехні, й іншими методами, якими володіє Служба безпеки. 

Кулініч казав про те, що були зустрічі на дачі президента Зеленського, де створювали таємні канали контактування з Російською Федерацією. А ще нібито готувалася зустріч фінансового партнера Зеленського Біляєва із Міністром оборони Росії Шойгу. Ключове в тому, що нібито контакт із Росією був, і зрозуміло, що Росія заспокоювала українське керівництво стосовно того, що ніякого наступу і вторгнення не буде. Тобто мова йшла про те, щоб домовитися про замирення ситуації на Донбасі.

Чи вважаєте ви, що владу розіграли "на темно" через таких людей, як Кулініч, Наумов і Сівкович? Це також певна злочинна недбалість з боку Росії? 

Я не вірю державним зрадникам, які вже під слідством. Вважаю, що керівництво України – президента, прем'єр-міністра і всіх інших посадових осіб – інформували до початку повномасштабного вторгнення і міжнародні партнери, і українські спецслужби. Весь світ бачив, скільки російських військ було розташовано вздовж кордонів, з яким озброєнням і що насправді вони готувалися якщо не до вторгнення, то, як мінімум, до військової провокації. А те, що Путін віддав наказ на вторгнення, то це відбулося вже після двадцятих чисел лютого минулого року. 

Українське керівництво знало про початок повномасштабного вторгнення

Тобто, підсумовуючи, інформації керівництво України мало достатньо. З усіх кутків говорили про те, що Російська Федерація і Путін особисто збираються розпочати повномасштабне вторгнення. І така інформація, на мій погляд, мала б використовуватись керівництвом України для підготовки, аби мінімізувати втрати в перші дні повномасштабного вторгнення. А хто і що робив? Відповідь на ці запитання мають дати спеціально створені слідчі органи держави, такі як Державне бюро розслідувань, а згодом і суд. 

Ба більше, ми пам'ятаємо, що, наприклад, про Південь України були заяви секретаря РНБО, що найближчим часом українське суспільство почує відповіді, чому були розмінувані певні ділянки на вході на територію Херсонської області. Такі заяви були майже рік тому. І в парламенті, і всі українці чекають на ці відповіді, проте їх досі немає. 

Кулініч каже про те, що залишив Херсон і перебрався до Києва з початку повномасштабного вторгнення за дзвінком із Києва від Івана Баканова. А також його звинувачують у тому, що він не забезпечив діяльність підвідомчих сил для того, аби запобігти агресії і вторгненню. На вашу думку, якби він тоді залишився в Херсоні, це б якось вплинуло на боротьбу проти росіян? 

На моє переконання, якщо державний зрадник залишається в будь-якому українському місті, нічого доброго для оборони України це не дало б. Але насправді, він мав би там залишитись як представник відповідних державних органів. Громадяни України платять податки для того, щоб у кожному населеному пункті були патріоти і професіонали. З початком вторгнення Російської Федерації і на Сході, і на Півдні, і на Півночі Служба безпеки України мала б бути переведена в умови воєнного стану, як і вся країна. Що це означає? Це означає, що на території управління Служби безпеки України мали б створити військові частини. В цьому і є розуміння воєнного стану для Служби безпеки і для інших органів безпеки й оборони. Офіцери зі зброєю, офіцери зі зв'язком, які служать в органах безпеки, автоматично з оголошенням військових частин стають до оборони тих територій, на яких вони дислоковані. І в Херсоні так само мало діяти управління СБУ в разі, якщо були такі накази від голови СБУ чи від його першого заступника. Наскільки ми тепер розуміємо – таких наказів не було.

Поки немає інформації, в якому форматі буде відбуватись засідання суду – закритому чи відкритому. Мабуть у закритому, тому що, очевидно, може прозвучати багато інформації, яка поки ніяк не підтверджена стосовно тих чи інших діячів. До того ж, відкрите засідання суду може дати якусь інформацію "інфокілерам" Росії, яку потім можуть використати проти нас. Ну і, звісно, мова йде про безпеку самого Кулініча. Чи є зараз підстави говорити про те, що життю Кулініча може щось загрожувати? 

Спецслужби України потрібно “очистити” від російської агентури

По-перше, добре, що Кулініч й інші його спільники зняті з посад в СБУ та в інших органах безпеки і оборони України. По-друге, вони мають бути в окремому кримінальному провадженні. Їх потрібно берегти і охороняти, щоб під час суду всі свідчення про державну зраду і подальше розслідування могли відбутися. А те що справді зараз дуже важливе, це подальше очищення і Служби безпеки, й інших спецслужб України від російської агентури. Потрібно максимально перекрити всі канали зв'язку і фінансування, які Росія роками налагоджувала, щоб мати агентів впливу на самій верхівці. Саме цим зараз мають займатись оборонні служби.

В суспільстві зараз активно обговорюють керівника Головної розвідки Кирила Буданова, зокрема те, що він часто з'являється в публічному інформаційному просторі з заявами і коментарями. Можливо у цього є якась психологічна мета, але чи має цим займатись саме керівник ГУР? Як ви оцінюєте цю публічність загалом? 

Про подвиги наших героїв мають знати не лише українці, а й увесь цивілізований світ

Зараз треба розуміти, що в країні воєнний стан і виключно Верховний Головнокомандувач, тобто Президент, визначає, хто і про що може говорити і те, що можна оприлюднювати. Тому, наскільки я розумію, цю досить активну роботу українських спецслужб узгоджено. Голова СБУ дає багато інтерв'ю, багато розповідає про секретні операції, які з часом вже не є секретними. На моє переконання, про подвиги, про справжні результати наших героїв мають знати не лише українці, а й увесь цивілізований світ. Але я за те, щоб видавали, по-перше, адекватну і правдиву інформацію, по-друге, щоб коли публікували і оприлюднювали таку інформацію, то так, аби не ставити під загрозу життя і здоров'я тих офіцерів, які ці спецоперації виконують. 

Служба безпеки України демонструє дива професійності, сміливості і результативності і на лінії фронту, і в тилу ворога. Ми знаємо про підірвані об'єкти, і заводи, і аеродроми. На окупованій території України дуже активно працює СБУ. Це і партизани, і завербовані агенти з числа російських військових. Наскільки, на вашу думку, ще є потенціал росту в СБУ? І чи варто Росії боятися того, що можуть робити ці люди?

Росія прекрасно розуміє всю загрозу, бо вона зіштовхнулась із цим ще у 2014-му році. Тоді Служба безпеки України й інші органи безпеки швидко переорієнтувалися і почали разом з міжнародними партнерами навчати наших офіцерів переймати досвід протидії диверсії. Тому ми маємо цього досвіду багато. Чи є потенціал? Є, і нам треба підтримувати і слідкувати за тим, щоб Служба безпеки і контррозвідка були, по-перше, забезпечені державою, по-друге, там були найкращі фахівці, а по-третє, щоб тривало міжнародне співробітництво, яке б уможливило отримання й обмін інформацією. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Генерал Кривонос: переслідування Червінського – це зведення особистих ранунків