За тиждень до оприлюднення закону про допомогу Україні й Ізраїлю, спікер Джонсон 2,5 години обговорювали це питання в Мар-а-Лаго, на курорті Трампа, з великим Дональдом. Той наполягав на «кредиті для України». 

Проте, Україні як і Ізраїлю, надали, по суті, безповоротну фінансову допомогу. Всі американські експерти в шоці. Вони не розуміють такого глибокого перевтілення вчорашнього активіста MAGA в ледве не образ мудрого Рузвельта. Інші називають його реінкарнацією першого юдейського царя Саула, який щиро розкаявся і «шукав лише милості Господа». Відроджене серце? 

Але Трамп не Самуїл, який, врешті, переконав Господа передати царство Давиду. Спікер Джонсон роздираючись між розколотою Республіканською фракцією, обрав власний шлях. 

Спікер, разом із трьома республіканськими головами комітетів підготували й провели надзвичайно сильний фінансовий пакет для України, застосувавши процедуру голосування за нього в Нижній і Верхній палатах таким чином, що втрутитись в нього, зламати його, викривити його суть – було неможливо. Це вище законодавче мистецтво і блискуча політика створення переконливої політичної більшості на його підтримку. 

Конгрес США – супер технологічна, ідеологічна і потужна законодавча машина. Кожен раз, коли здавалось би майже все втрачено, вона демонструє неперевершену якість американської системи демократії. Вона і буде вирішальною у визначенні наступного лідера Америки. 

Головну і ще до кінця неясну роль в цьому процесі грає спікер Джонсон. Невідомий нікому недавно політик Луїзіани вже близький до символу Америки. Якщо його рішення у конфлікті з більшістю республіканців мотивоване совістю євангеліста, то це може мати погані наслідки для виборчої кампанії Трампа. З іншого боку, це виглядає, як узгоджена позиція лідера республіканців. Після похвали спікера, той не засудив його твітом за результатами українського голосування. 

Говорити про прикінцеву ідеологічну модель закону можна буде лише після його голосування у сьогодні Сенатом і підписання президентом. 

Але є одна очевидність, яку не змінити: Конгрес, його Нижня палата сутньо посилює контроль над президентом і встановлює для нього певні рамки та правила. Його зобовʼязують посилити допомогу. Надати далекобійні «Абрамси». І примушують або виконувати, або заперечувати Конгресу, що ставить Джо Байдена в складну ситуацію. 

Спікер вже кілка тижнів говорить про небезпеку російської війни та загрозливу роль особисто Путіна. Це сигнал республіканцям. Особливо MAGA, які діяли в інтересах Кремля. Свідомо чи несвідомо. Якщо це позиція і Трампа, то це карколомний переворот в його поглядах на геополітику в цілому. 

Іншими словами, Республіканська партія визнала слідом за Байденом існування Вісі зла на чолі з Китаєм, Росією, Іраном і Північною Кореєю. 

FT одразу після голосування написали, що Штати і їх союзники «грають в оборону, підтримуючи партнерів, які знаходяться на лінії вогню Вісі супротивників, – перш за все, Україну, Ізраїль і Тайвань». 

Газета в статті майже приходить до висновку, що підтримка цих трьох воєнних союзників, стримує більш широку ескалацію воєнного конфлікту. Але «Америка грає потенційно смертельні ігри розуму зі своїми супротивниками, розгортаючи військову силу вибірково, в надії запобігти ширшій війні… Україна… є лінією фронту в потенційно значно ширшому протистоянні».

Про автора: Степан Гавриш, професор Національної юриличної академії ім. Я. Мудрого, академік Національної академії правових наук України. 

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.