Загалом у 2024-му році відбулося 15 атак безпілотників на 13 нафтопереробних заводів у 9 регіонах РФ. З них значні ушкодження понесли 8 об'єктів.

Про це повідомляє The Insider.

То якими для росіян можуть бути наслідки цих ударів та коли вони досягнуть максимальної шкоди? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів військовий експерт Defense Express Іван Киричевський. 

Як нам вдається проходити системи ППО і яка, на вашу думку, кінцева мета, та точка, після якої щось розпочне “сипатися” на Росії? 

Атаки по російських НПЗ – це досягнення українських технологій та нашого оперативного мистецтва

Розуміння того, як відбувається обхід російських ешелонів протиповітряної оборони, може бути тільки в наших спецслужб, які все це реалізовують. Нам може здаватися, що якщо в соцмережах ми бачимо, як один-два дрони не долетіли, то ми і запустили один-два дрони. Проте це не так. Засоби протиповітряної оборони ворога на своїй території є. Ба більше, у ворога є не тільки зенітно-ракетні комплекси, він собі може дозволити таку розкіш, як ударні вертольоти МІГ-28 та МІГ-24 для полювання на малорозмірні повітряні цілі. Ефективність таких заходів насправді це питання відкрите, проте, тим не менш, він може дозволити собі навіть таке. Це підкреслює і демонструє те, наскільки наші атаки по російських НПЗ – це досягнення українського оперативного мистецтва. До того ж це велике досягнення українських технологій.

Чомусь нам з усіх щілин кричать про те, що у росіян якась неймовірна перевага в радіоелектронній боротьбі і ми завтра всі помремо. Але західні медіа, з посиланням на слова наших військових, в серпні 2023 року писали, що російським окупантам вдалося створити смугу шириною в 60 кілометрів. На той момент вважалося, що якщо запустити рій наших дронів, то подолати цю смугу зможуть лише 30-40%. Минуло пів року, і щось у росіян трапилось. Тепер їхня смуга хоч й існує, але не працює так, як треба. Це й демонструє те, що у них як такої переваги по технологіях немає, а наші інженери працюють постійно й регулярно.

На якому етапі ці наші удари стануть досить болісними і коли ворог вже не зможе їх приймати так, як робить це зараз? Як далеко нам до цього “больового порогу” залишилося? 

По-перше, ви провели дуже гарну асоціацію про поріг. З однієї сторони, не надто добре брати ці “голі” показники, тобто кількість вибитих потужностей і накладати на нафтогазові доходи РФ чи на обсяги виробництва пального. Зауважмо, що навіть такі результати, тобто мінус 15% нафтопереробки РФ, вдалося сягнути значно простіше, ніж, наприклад, коли союзники у Другій світовій війні “виносили” німцям нафтопереробку. Під час одного нальоту тоді потрібно було вибити тисячі тонн, а зараз з цим впорались кілька дронів. 

Гірша ситуація з нафтопереробкою – гірше російському військово-промисловому комплексу

По-друге, нафтопереробний завод чи нафтопереробка – це ж не тільки гроші. Полімери для корпусів дронів – це також нафтопереробка. Росіяни змогли прискорити виробництво снарядів, тому що вони замість дорогого гексогену додають дешевший тротил. А тротил – це також продукт нафтопереробки. Тобто якщо логічно дивитись на цю ситуацію, то не все у них так добре, якщо деякі компоненти вони вже замінюють. Гірша ситуація з нафтопереробкою – гірше російському військово-промисловому комплексу.

Якщо говорити про болісні для росіян “пороги”, то вони не будуть виглядати так, як ми собі очікуємо. Росіяни вмить не почнуть “сипатись”. З них, вибачте за таку аналогію, почне витікати кров. Вони почнуть непомітно для себе ставати слабкими. Але росіяни цього своєчасно не помітять, і це для нас лише в плюс.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Гасло “Слава Україні” можуть використати проти нас, – офіцер ЗСУ про наступ російських легіонів на РФ