Купуючи Pepsi, ми спонсоруємо російську армію, – аналітик
Корпорації розділились на три сектори: ті, які вийшли з російського ринку, ті, які залишились, і ті компанії, які залишаються, але припинили інвестиції.
На першому місці в категорії компаній, які вирішили продовжити отримувати прибутки з Російської Федерації, опинилися корпорації із США. Попри те, що Сполучені Штати залишають головним противником для Москви, це не заважає восьми десяткам американських компаній продовжувати сплачувати податки у бюджет Росії.
Яким чином іноземні компанії отримують прибутки з країни-агресорки та чи допоможе бойкот українського та європейського споживачів вплинути на економіку Росії? В ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” на ці та інші запитання відповів дата-аналітик Центру вдосконалення закупівель Київської школи економіки Олексій Грибановський.
Які наймасштабніші і найвідоміші компанії з лютого 2022-го року досі працюють на Росію?
Тут я б розділив глобальний бізнес на компанії, які працюють на масмаркет, і компанії, які працюють для інших бізнесів.
Умовно кажучи, є компанія "Baker Hughes", яка постачає технологічне обладнання для видобутку нафти. Їхнє обладнання і компетенція технологів є дуже важливими для російської галузі видобутку нафти. Але про них люди, зазвичай, не чують, вони залишають “в тіні”, що для самої компанії дуже вигідно в сучасних умовах. Є компанії BTC-сектору, наприклад, Pepsi, яку прекрасно усі знають. І так, вони працюють на Росії, але для нас це не так критично, як компанія, яка допомагає видобувати нафту. Проте уся критика іде саме на компанію, яка виготовляє газовану воду.
Тому я б розділяв би цей список, тому що просто перераховувати назви компаній – мало. Зараз в нашій базі даних відслідковуємо більше трьох тисяч глобальних корпорацій, з них половина мають безпосередній бізнес в Росії. Тобто там вони мають власну юридичну особу, заводи, склади, представництва.
Давайте зосередимося на таких масштабних компаніях, про які прості мешканці практично не знають, але саме вони відіграють ключову роль. Скільки саме таких компаній і яка їхня фінансова роль для Росії?
Ми можемо порахувати, яку виручку компанія зробила в Росії. Загальний заробіток усіх іноземних компаній, які були в Росії до повномасштабного вторгнення сягав понад 300 мільярдів доларів. Але складність полягає у тому, що виручка – не єдиний показник.
На рішення компаній впливає саме споживач, якого вони втратити не хочуть
Одна справа, коли компанія виробляє в Росії цукерки, інша – коли вона виробляє обладнання для нафтогазової промисловості. Можливо, зі сторони репутації саме для цукерок чи солодкої газованої води це важливо, проте, повірте, репутація для компанії, яка виготовляє щось нафтогазовій промисловості, і в якій крутяться шалені гроші – вже не важлива. Такі компанії не залежать від суспільної думки, як, наприклад, залежать компанії Nestlé и Pepsi. Вони відмовляються від співпраці з Росією не лише тому, що солідарні з нами, вони бояться втратити за рахунок цієї співпраці свого головного споживача, який є громадянином США чи країн Європи. Можливо, вихід таких компаній менш важливий і критичний для російської економіки, але його легше досягти, тому що споживачі з усього світу можуть бойкотувати товари цих виробників.
Mondelēz нещодавно почали бойкотувати в скандинавських країнах, і це показало, що на рішення компаній впливає саме споживач, якого вони втратити не хочуть. Набагато складніше впливати на промисловий сегмент, який виробляє промислове обладнання для інших промислових споживачів. А список цих компаній, на жаль, ще дуже довгий.
Яка загалом тенденція зараз прослідковується: до виходу зі співпраці з Росією чи навпаки компанії залишаться працювати на російську економіку?
Дуже поступова тенденція на вихід з російського ринку є. Буквально рік тому десятки компаній встигли продати свій бізнес в Росії. Одні з перших – Renault і McDonald's. А станом на зараз понад 300 (за іншими даними 500) великих компаній продали свій бізнес і їх більше нічого не пов'язує з Росією. Фактично вони пішли з Росії, продали юридичну особу, заводи й склади.
Звісно, є й багато тих, хто відмовляється йти, і таких компаній тисячі. Вони не реагують і не збираються виходити з ринку країни-агресорки. Процес виходу повільно йде, тому що тисячі компаній оголосили про намір, але ще не реалізували його. І навіть західні компанії, які йдуть, продають свій бізнес, наприклад, китайським чи турецьким інвесторам. А це не означає, що якщо іноземна компанія продала бізнес в Росії, то завод там зупинився. Ні, яскравий тому приклад – автовиробники, які продали свої заводи в Росії китайським або місцевим російським держкорпораціям. А ті, в свою чергу, тепер перезапускають виробництва.
Так, довгостроковий ефект, вважаємо, буде негативним для російської економіки. Але це якраз і є довгостроковим ефектом, тому що завод залишається там працювати, можливо гірше, але все одно приносить російській економіці гроші.
Тобто, підсумуємо сказане. Є компанії, які вийшли, які заморозили тимчасово своє виробництво, і ті, які залишились. Є лише ці три ланки, на які ви поділили, чи можливо існують й інші?
З 3-х тисяч компаній половина навідріз відмовляється йти. А є такі, які, або вичікують, або не ухвалили остаточне рішення, або щось скорочують чи переформатувують. Ну і, звісно, є ті, які багато обіцяють, але нічого не роблять. Та й знайти того, хто готовий зараз купити бізнес в Росії, не так легко. І лише 300 компаній вже продали бізнес. Тобто, умовно кажучи, 45% – поганці, 45% ще в роздумах, і лише 10% вже вийшли з російського ринку.
Яка мотивація цих компаній залишатися в Росії? Питання “впирається” лише в гроші чи є якась інша складова, наприклад, політична?
Великий пласт компаній з цих 45%, які залишились, мотивуються лише грошима. Але, звісно, є такі великі корпорації, які просто не можуть ігнорувати суспільну думку. Тому вони мають якось виправдовуватись.
Великі компанії мовчать про податки, з яких Росія купує зброю
Наприклад, якщо дивитися по секторах, то найбільше залишаються саме фармацевтичні компанії. Виправдання в них дуже очевидне – вони виробляють ліки, якими лікують людей. Ось така гуманітарна в них аргументація. Так само великі виробники продуктів харчування, які не можуть ігнорувати суспільну думку, виправдовують так свій ігнор цієї ситуації. Така компанія, як Nestlé, Mondelēz, Procter & Gamble, Pepsi, які виробляють продукти харчування або предмети першої необхідності, цим і пояснюють свою роботу в Росії. Вони ж роблять добро звичайним людям, які, на думку цих компаній, не мають жодного стосунку до війни в Україні. А ще забувають сказати, які великі податки вони сплачують в бюджет Росії, яка потім з цих податків купує зброю. Мовчать про те, що саме вони, великі світові лідери, є спонсорами російської агресії.
Третій сегмент компаній, які залишаються, це китайські компанії. Вони практично не пробували вийти з російського ринку, бо саме там збувають найбільшу кількість продукту. Тобто репутація для них не означає нічого. Вони залишаються і не бачать жодних проблем. І це не дивно, якщо враховувати позицію їхнього лідера.
Щодня ми читаємо про те, як компанії перебудовуються, щось там мудрують, і залишаються далі працювати на агресора просто під іншою назвою. Чи вдаються до таких хитрощів саме західні компанії? І які ще механізми використовують корпорації?
Західні компанії дорожать репутацією, тому й виходять з російського ринку
На таку відкриту маніпуляцію і брехню західний поважний бізнес, зазвичай, не йде. Великі транснаціональні корпорації надто дорожать своєю репутацією, аби вплутуватись в такі афери. Великі західні компанії більш-менш намагаються дотримуватись свого слова. Якщо вони кажуть, що підуть з Росії, то вони йдуть. А якщо кажуть, що хочуть продати, то справді продають. Вони розуміють, що якщо один раз збрешуть, то наступного разу їм ніхто не повірить.
Проте до таких маніпуляцій часто вдаються компанії середнього рівня, аби зберегти свої прибутки. Погані маніпуляції – стиль наших старих українських олігархів. Є багато косметичних компаній, які виробляли і продавали свою продукцію в Росії, але з початком повномасштабного вторгнення продали свій бізнес місцевим бізнесменам. І так, формально вони зробили добру справу, але косметику як виробляли, так і виробляють. Тобто бізнес йде повним ходом, хоча формально вони його продали місцевому менеджменту. Формально і глобально нічого не змінюється. Я не можу сказати, що недобросовісних компаній дуже багато, але й не можу сказати, що їх мало.
Вихід яких компаній справді може вплинути на російську економіку?
Я вважаю, що навіть якщо Nestlé, Mars або Pepsi-Cola закриють заводи, це не так критично вплине на економіку, як, наприклад, коли свою співпрацю з Росією припинять постачальники різного обладнання. Є великі нафтогазосервісні компанії, які забезпечують можливість видобувати нафту, особливо з Заполярія. І, звісно, якщо вони припинять цю співпрацю, то для Росії це буде величезним ударом по економіці.
Але треба теж розуміти, що і компанії масмаркету забезпечують стійкість військової або нафтогазової промисловості. Так, вони все одно платять податки в казну Росії. І повірте, хоч ці податки не забезпечать військових на всі 100%, але свій внесок вони також роблять.
Є чимало людей, які знають, що певна компанія не вийшла з російського ринку, але все одно не відмовляються купувати її продукцію в Україні. І виходить, що ми висловлюємо претензії до іноземних компаній, але самі ж спонсоруємо ворога. На ваш погляд, як українці мають поводитись стосовно таких корпорацій?
У нас в Telegram є бот, а також ми розробляємо додаток для App Store і Play Маркет, де можна за допомогою камери відсканувати продукт і побачити, чи працює ця компанія на Росію. Ми закликаємо споживачів не лише в Україні, а й в світі, щоб вони користувались цим ботом, а в майбутньому додатком. Звісно, кожен споживач сам вирішує, купувати йому той чи інший продукт. Але якщо є альтернатива, наша українська або та, що вийшла з російського ринку, то чому б не купити саме її?
Я колись обожнював батончики Mars і Snickers, але зараз, з моральних міркувань, я їх не купую. Коли ми говоримо про українського споживача, то тут варто розраховувати лише на моральність, а бойкот європейського споживача справді може вплинути на те, аби компанія задумалась. Втрачати гроші не хоче ніхто.
Вимагати бойкоту від світу ми зможемо лише після того, як самі відмовимось від таких продуктів
Швеція, до прикладу, споживала дуже багато російського, зокрема авіалінії, супермаркети, продукти і так далі. На це відреагував європейський споживач, і саме завдяки цій реакції вони практично відмовились від усього того, що може спонсорувати тероризм у світі. Це реальний приклад того, що суспільна реакція вирішує багато всього.
Якщо українцям хочеться максимум докласти зусиль до виходу компаній з Росії, то справді дієвий спосіб – "пушити" це все в Twitter. Писати, підкреслювати, ставити хештеги. Це все допоможе європейському споживачу помітити і прочитати це, аби бойкотувати такі компанії, які фінансують війну в Україні. Але робити це, звісно, після того, коли ми усі самостійно відмовимось від цих продуктів. Наша задача – дати інформацію для розгляду. В будь-якому випадку людина сама вирішує.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.
Читайте також: Боргова яма чи безкорислива підтримка: що буде з українською економікою після війни?