Нову редакцію обіцяють внести на розгляд депутатам до Верховної Ради через декілька тижнів. Про це заявила заступниця міністра оборони Наталія Калмикова в ефірі телемарафону "Єдині новини". Крім того, за її словами, вже триває робота над величезним набором підзаконних актів, які потребують змін, відповідно до оновленої редакції законопроєкту.

До того ж нещодавній заклик віцепрем'єра Михайла Федорова спровокував достатньо галасу серед українців. А все через невдалу комунікацію та пропозицію збирати FPV-дрони самостійно вдома. 

Наскільки реалістичним є врахування основних зауважень українців щодо законопроєкту про мобілізацію та чи можливо втілити в життя пропозицію Федорова? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів політолог Олег Саакян.

Станом на сьогодні, законопроєкт про мобілізацію повністю прибрали. З'явилась інформація, що через декілька тижнів Кабмін внесе новий. Чи знайдуться після цього голоси, аби проголосувати за новий законопроєкт про мобілізацію? 

Ми бачили операції “бусик” і знаємо як працюють деякі ТЦК, проте рівняти всіх під одну гребінку – не правильно

По-перше, тут чудово і жахливо абсолютно все. І “на виході” я дещо більш оптимістично налаштований, ніж був “на вході”. Принаймні, це мене тішить. Було зрозуміло, що законопроєкт буде жахливим і ми побачили всі ті системні помилки, які були завжди. 

По-друге, цим законопроєктом закріпили весь негатив, який тільки можливо, і підбурили також усіх, кого тільки можливо. Але сказати, що наразі це критичним чином вплинуло на ситуацію, не можна. Це додало свого “хмизу у вогонь”, але критичним чином не вплинуло, оскільки вся ця ситуація з дискредитацією методів і заходів з мобілізації відбувалися впродовж року. Ми бачили операцію "бусик", в який ТЦК саджали усіх. Знаємо в прізвищах, як працюють медичні комісії і як працюють військкомати. Хоча, зазначимо, що є і приємні й правильні випадки, є ті, які дійсно працюють. Просто, на жаль, це виняток з правила.

Системна ситуація така, що вся ця державна система, яка мала цим займатись, проявила свою недієздатність забезпечити процес мобілізації в умовах, коли не просто потрібно ставити “галочки” стосовно тих, хто прийшов сам і сказав "Я готовий", а коли дійсно потрібно займатися мобілізацією. Потрібен збір даних, моніторинг, треба визначити, де людина буде більш фаховою чи не фаховою. Треба визначити її реальний медичний стан і знайти реальну мотивацію цієї людини. Треба її навчити або довчити, більше або менше часу витратити на її підготовку, виходячи з її психологічних та інших аспектів. Тобто там, де потрібно трохи подумати, виявилося, що система цього робити не вміє. 

По-третє, “на виході” цей законопроєкт кинули в урну. Це найкраще, що можна було зробити в цій ситуації. Те, що мертве, померти не може. Система показала свою нездатність не те, що змінюватись, а навіть визнати, що в неї є помилки, і сказати: "Ми будемо над ними працювати". І те, що тепер говорять про декілька тижнів, – мені більш імпонує, ніж якби цей законопроєкт був вже і зараз. За декілька днів неможливо зробити висновки з усього цього, та й навіть неможливо встигнути зробити висновки з самої процедури. Якщо вони заговорили про декілька тижнів, то це означає, що принаймні наразі є час для того, щоб скомпонувати новий законопроєкт з іншою логікою та урахуванням помилок, які вже допускали. 

Мобілізація потрібна не лише військовим. Цей законопроєкт потрібен усім, аби не втратити державу

Я не маю ілюзій, що цей законопроєкт буде ідеальним “на виході” з Міністерства оборони. Просто по своїй природі він таким бути не може. Тема дуже обʼємна і складна. В парламенті вже існує така собі “презумпція страху” перед суспільством, тому що бити будуть не в залежності від мандату. Відповідно, треба депутатам трохи краще розумітись на тому, за що ж вони голосують. Сподіваюсь, “на виході” ми отримаємо щось не гірше, аніж попередній варіант, а можливо навіть краще. Наразі мобілізація в Україні необхідна, тому що нам необхідно тримати фронт. І це не військовим потрібно, щоб люди були. Це нам всім як суспільству потрібно, щоб у армії було все те, що їм необхідно для захисту держави України. Але при цьому потрібно працювати над тим, щоб ми ефективно використовували ресурси, бо кількісно росіян все одно залишається більше. 

Ще один резонансний кейс, це те, що Мінцифри у вигляді Федорова пообіцяло перед Новим роком, що в новому році воно виготовить мільйон дронів. Потім в міністерстві заявили, що робити дрони можна і вдома. Логіка не складна – якщо нас 30 мільйонів і кожен складе вдома один дрон, то у нас буде 30 мільйонів дронів. Можливо, Федоров і мав якусь хорошу мету, проте не вийшло. Чому так?

Тут потрібно окремо розібрати політичний процес, технологічну складову і комунікацію. Щодо політичного процесу – заслужена "двійка". Будь-яке рішення, яке ухвалюють, мають перевіряти на ризикменеджмент і на його наслідки. Тобто потрібно зрозуміти, наскільки це рішення дійсно є відповіддю, чи, навпаки, воно створює додаткові проблеми. Навіть якщо базово проаналізувати це рішення, то стає зрозуміло, що воно не витримує критики, тому що відсоток браку, залученість ресурсу, ефективність цього ресурсу – це абсолютна недолугість, яка створює більше проблем, аніж могла б приносити користі. Відповідно, ми бачимо, що політично цього не було зроблено. 

Другий момент – почали комунікувати не з того, що пропонували. Пропонували ж не так дрони вдома збирати, як провести по цьому тренінг для того, щоб кожен, хто захоче, міг збирати їх. Якби так чітко сказали з самого початку, то все було б добре. Це класне рішення, і люди, які справді хотіли б цим займатись, могли б цього навчитись на цих курсах, які проводить держава. Але це не панацея і не потрібно подавати цю ідею саме під таким “соусом”. 

Ми справді можемо вийти на мільйон дронів за результатами 2024-го року

І третій момент – це зійшлося в часі з мільйоном дронів. Так, Україна в грудні дійсно вийшла на непогані показники виробництва. І якщо цей процес буде рухатися нормально, з тією динамікою, яка задана, то у нас дійсно є можливість вийти на мільйон дронів за результатами 2024-того року. Але, по-перше, це дуже висока планка. По-друге, коли в суспільстві є недовіра до влади, то будь-яке рішення одразу сприймають "в штики". А це проблема і влади, і суспільства. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читати також: Мобілізація, електронні реєстри, відставка Безуглої: парламентські провали тижня та позитивні тенденції