Президент США Джо Байден пообіцяв підписати ухвалений проєкт з допомогою.

До того ж, днями стало відомо, що Данія виділила 200 млн крон (28,5 млн доларів) на закупівлю в українських виробників озброєння та військової техніки для ЗСУ.

Про це повідомила пресслужба Міністерства стратегічних галузей промисловості. 

У відомстві назвали це першим і поки що безпрецедентним рішенням, коли продукція військового призначення для Сил оборони України закуповується в українських виробників за кошти іншої держави.

Як змінить очікувана допомога від США перебіг подій на фронті та чи підхоплять ініціативу Данії наші західні партнери? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів політик та громадський діяч Борислав Береза.

Чи допоможе нам допомога США стримати наступ, змінити ситуацію на фронті, чи ні? І що, на вашу думку, стало ключовим моментом, який вплинув на позитивне рішення Палати представників?

Напад Ірану на Ізраїль, атаки РФ по енергетиці та дії громадського сектору вплинули на допомогу від США

Це одночасно декілька подій. По-перше, напад Ірану на Ізраїль. Як би дивно це не звучало, але це вплинуло на загальне рішення Конгресу проголосувати щодо цього пакету. Друге, звісно, це атака Росії по енергосистемі України. І третє – це загальні дії громадського сектору, релігійних діячів, лідерів суспільної думки, які своїм тиском впливали на конгресменів, саме республіканців, проголосувати за Україну. Все це загалом призвело до синергії, яка і дала результат. А щось окремо не повпливало би, тому добре, що ці фактори збіглись. Ще до цього треба додати візит японського керівництва в Сполучені Штати. Теж завдяки заявам, які свідчили, що якщо Сполучені Штати відмовляються від свого лідерства, то тоді Японія буде розраховувати тільки на себе, нам вдалось одержати цю допомогу. А це все разом – виклик для Сполучених Штатів. 

Але дійсно є занепокоєння, що це може бути остання допомога в цьому році, якщо Україна не зможе змінити тренд, який зараз є всередині Республіканської партії. Як це зробити? Тільки через перемовини, тільки через особистий тиск, тільки через лобістів. Україна повинна наймати лобістів, як це робить будь-яка країна, яка хоче досягати потрібний результат. Для України це настільки важливо, бо це – питання виживання нації. Все це загалом налаштовує нас на таку довготривалу історію. По-перше, прихід зброї, особливо таких необхідних для нас артилерійських снарядів і боєприпасів для систем ППО, це дійсно те, що допоможе сповільнити Росію, але не закінчити війну. По-друге, в Росії вистачає і зброї, і снарядів, і живої сили. Ця допомога дає нам час для того, щоб провести потужну мобілізацію, зайнятися виробництвом власної зброї і разом з Євросоюзом збільшити як фінансування, так і виробництво зброї і в Європі, і в Україні. Якщо ми програємо в часі, тоді нам ніхто вже не допоможе. Тому треба використовувати ті можливості, які зараз маємо. 

Українські виробники наробили зброї на понад 30 мільярдів доларів. Український бюджет, який виділений на Міністерство оборони, а саме на закупівлю зброї, навіть приблизно не може покрити ці витрати і викупити цю зброю. Тому виробники зброї кажуть, що хочуть її продавати на експорт. Рішення уряду щодо продажів зброї на експорт теж немає, бо вона потрібна Україні. І це виглядало б не дуже добре, якщо Україна просить зброю і тут продає свою ж на експорт. Данія вперше зробила крок, який до цього ніхто не робив. Можливо, цей тренд буде підтримано. Але як тут діяти правильно? Чи заробляти зараз валюту, продаючи щось, якщо є потреба, чи тримати цю зброю на складах і очікувати, що або в нас грошей стане більше, або ще якась країна на кшталт Данії за її прикладом буде викуповувати для наших збройних сил у наших виробників нашу зброю лише за чужі гроші? 

По-перше, як завжди, все не так однозначно. Чи є ця зброя на складах? Ні, немає. Це потенціал, який може бути. Про це говорить Олександр Камишін. Наприклад, Україна може виробляти велику кількість мін, але поки не виробляє. А де брати запали і порохи, з якими величезна проблема і яких зараз дефіцит не тільки у Європі, а й у світі? Але чомусь про це ніхто не говорить. А використовувати міни без порохів та запалів неможливо. Тому це теж окрема історія. 

Ми не можемо просити зброю у партнерів, якщо вона лежить у нас на складах

Коли ми кажемо про те, що "а давайте ми будемо виробляти і десь продавати", а може, все ж таки, ми будемо виробляти і передавати це на фронт? Я кажу відверто, тому що якщо ми комусь продамо і росіяни прорвуть фронт, то кому легше від цього буде? Тому в мене багато запитань до виробників. Давайте казати чесно, в нас є люди, які на цьому заробляють окремі гроші. Це приватні структури, це спецекспортери, і вони заробляють собі гроші. Не для України, а для себе. Тому потрібно з’ясовувати, хто виробляє і скільки. Я, наприклад, не можу собі уявити, щоб країна на питання виживання казала: "Ну, ви нам всі постачайте, а ми свою власну зброю будемо комусь продавати". Повірте, на найближчому голосуванні Сполучених Штатів в Сенаті будуть казати: "Вони чекають від нас зброї, а свою власну продають і не використовують". Це буде великий мінус в підтримці. Тому треба бути прагматичними.

Треба шукати гроші і домовлятися з європейцями, щоб вони купували українську зброю і платили за неї. Скоріш за все, це про потенціал, який у нас є, бо по-іншому я не можу зрозуміти, що якась зброя чи снаряди лежать на складах і не заходять на фронт, аби врятувати життя українських воїнів. Це цинічно, якщо таке може статись.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Допомога Україні на голосуванні Конгресу США: чи ухвалять партнери очікуваний законопроєкт