Майбутній закон обʼєднає кілька десятків різних законодавчих ініціатив, які напрацьовані в оборонному комітеті. Він містить як технічні деталі, так і принципово нові норми. Зокрема йдеться про чіткий опис процесу демобілізації чинних військовослужбовців і тих, хто тільки планує приєднатися до лав Збройних сил України. 

Зареєстрували документ у парламенті у кінці листопада, а прийняти мають, принаймні у першому читанні, до кінця 2023-го року. 

Також нардепи планують додати нові правила демобілізації поза цим терміном: військовослужбовці, яких звільнили з полону, зокрема іноземці та особи без громадянства (крім тих, хто добровільно здався у полон); люди з інвалідністю І та II групи; у звʼязку з достроковим розірванням контракту для курсанток; у звʼязку з проведенням організаційних заходів у розвідорганах Служби безпеки України (СБУ) та Управління державної охорони України (УДО).

Про врегулювання процесу мобілізації в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт та ексречник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов. 

Чи вдасться цим законом, який мають ухвалити, посилити мобілізаційний процес, зробити його ефективнішим і якіснішим для поповнення лав Збройних Сил України? 

Зараз мобілізаційний процес не має жодних меж

Безумовно, питання навіть не назріло, а перезріло. Якщо ми згадаємо історію проблеми мобілізації, то, до прикладу, в проміжок часу між 2014-2017-тим роками відбулось щонайменше шість хвиль мобілізації, коли визначена кількість громадян нашої країни призивалась в рамках мобілізації. Ці люди впродовж 12-15 місяців виконували свої обов'язки в ході мобілізації, потім звільнялись і повертались до своїх рідних та близьких. Зараз мобілізаційний процес не має жодних меж. Відповідно ті громадян нашої країни, які зголосилися і прийшли до центру комплектування та соціальної підтримки у лютому 2022-го, не знають, коли їх звільнять з лав Збройних сил на підставі відповідних рішень та у разі потреби чи інших обставин. Це не нормальна практика, бо будь-який людський організм має певні межі й можливості. І тому саме з цією метою, щоб унормувати опцію щодо призову нових учасників російсько-української війни, для того, щоб мати змогу унормувати порядок звільнення з лав Збройних Сил України тих громадян, які не бажають проходити далі службу на контрактній основі, й запропонували цей законопроєкт. Він чітко визначає обов'язки та права усіх учасників того процесу. 

Надзвичайно важливий законопроєкт, тому я сподіваюсь, що найближчим часом це рішення буде ухвалено. Через неухвалення цього рішення зріють досить деструктивні процеси безпосередньо в самому українському війську. Українське суспільство досить напружено сприймає той факт, що фактично наші воїни, які призивали в рамках мобілізації, не мають чітко окреслених часових показників.

Чи можна говорити, що за час зимової кампанії ми зможемо підготувати якісні резерви, аби підготовлені і усім забезпечені військові навесні замінили тих, кому давно пора додому на ротацію? Чи вдасться нам стримувати ворога взимку і що нам потрібно, аби накопичити зміну для ЗСУ? 

Очевидно, що нинішня війна — це насамперед війна ресурсів. Та сторона конфлікту, яка у визначеному місці, у визначений час, має достатню кількість ресурсів, вона й переможе на полі бою. Звісно, що з урахуванням того, що від 4-го червня 2023-го року українська армія проводила масштабну наступальну операцію, наші ресурси впродовж цих кількох місяців були використані. Відповідно, потрібен час для того, щоб відновити наші резерви зброї й особового складу. 

Поновлення особового складу необхідно провести через етап військової підготовки, та етап бойового узгодження, щоб військо було напоготові до наступної хвилі масштабного українсько наступу. Все це потребує чималих ресурсів: і військово-технічних, і людських. 

Військові мають знати, де і скільки часу будуть перебувати, та коли повернуться додому 

То в який спосіб діяти? Очевидно, що ми маємо розраховувати на власний оборонно-промисловий комплекс й на підтримку наших західних партнерів. Щодо організаційних заходів, то через унормування опції щодо стабілізації процесу мобілізації, український уряд має вирішити все чітко і швидко. Громадяни України мають право знати, в який спосіб вони будуть призиватися до лав українських сил оборони, де саме і скільки проходитиме етап бойової підготовки та бойового злагодження, в який спосіб і на якому рівні буде здійснюватись матеріально-технічне забезпечення наших воїнів. І далі вже чітко розуміти, скільки часу вони будуть перебувати у війську аж до того моменту, коли прийде час кожному з наших воїнів ухвалювати рішення: укладати контракт на подальше проходження військової служби чи після виконання певного проміжку часу своїх обов'язків за мобілізацією повертатись до своїх рідних та близьких. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Коли дивишся на самовідданість воїнів, ти не можеш стояти осторонь, — парамедикиня