Відомо, що зустріч пройде в межах Генасамблеї ООН, проведення якої заплановане на 19-23 вересня. При цьому головну тему і подробиці перемовин поки не розкривають.

Раніше Президент України та прем’єр Ізраїля провели телефону розмову вперше за останніх 10 місяців. Лідери обговорювали безпекову ситуацію в Україні на час Рош га-Шана (єврейський Новий рік). А також не оминули проблему виїзду українців до Ізраїля, зокрема за час повномасштабного вторгнення.

Варто зазначити, що впродовж останнього періоду, зокрема за час повномасштабної агресії РФ, Ізраїль демонструє відверту неприхильність до України. Попри активну співпрацю Росії з Іраном, особливо в межах воєнно-промислового комплексу, Ізраїль не поспішає припиняти зв’язки з Кремлем. Ба більше, навіть наголошує на неготовності змінити свою позицію та допомагати Україні з озброєнням.

У взаєминах між країнами загострюється найбільша криза за всю історію міждержавних відносин. Що цьому передувало та як може зміниться така ескалація у взаєминах двох держав? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “ФМ Галичина” розповів дипломат та перший Консул України в Ізраїлі Дмитро Чекалкин.

Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук заявив, що Ізраїль звик до того, що є єдиною країною, яка потерпала від війн, Голокосту та інших злочинів проти людства. А тут, як виявляється, вони не одні такі “особливі”. Ба більше, пан посол зробив закид прем’єр-міністру Беньяміну Нетаньягу про те, що він ще жодного разу не відвідав Україну. Як ви вважаєте, така позиція українського посла є справедливою?

На відміну від мого старого знайомого пана посла, я не обмежений сьогодні дипломатичними умовностями, тому можу сказати відверто. Як у нас при владі бандити, так і там при владі бандити. Тож не варто очікувати, що може бути якесь порозуміння. Тим більше, що бандити, які при владі в Ізраїлі, зокрема прем'єр-міністр Нетаньягу, сьогодні заради власної свободи готові позбавити власну державу демократичних свобод. Сам міністр завжди пишався тим, що він такий добрий товариш та однодумець Путіна. Вони разом ходили з георгіївською стрічкою по Червоній площі, коли вже всі притомні політики відмовлялись від цього. 

Сьогодні для Нетаньягу критичний момент, адже якраз зараз у Верховному Суді справедливості розглядають нову судову реформу, яка може повністю підпорядкувати всю судову владу більшості Кнесету, тобто парламенту. Нагадаю, в них як такого традиційного розподілу між гілками влади немає. Натомість все вирішують винятково в Кнесеті. Раніше був чинник, який стримував рішення уряду. Це була незалежна судова система. А сьогодні так сталося, що мій прогноз, зроблений майже 30 років тому, на жаль, здійснився. Парламентська система Ізраїлю приречена на кризу з урахуванням демографічних процесів, які там відбуваються. Сьогодні ортодоксальні та ультраортодоксальні партії в Кнесеті мають таку саму кількість голосів, як і партія, яка свого часу була за світський Ізраїль. 

Чи можна стверджувати, що до провалів у взаєминах України та Ізраїлю причетний сам прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу?

Він готовий сьогодні пожертвувати демократичними свободами своєї країни заради власної свободи

Абсолютно так. До слова, йому загрожують 4 кримінальні справи, за якими він може провести решту свого життя за ґратами. Тому, повторюсь, він готовий сьогодні пожертвувати демократичними свободами своєї країни заради власної свободи. 

Сьогодні у них значний рівень обурення владою саме серед світської частини суспільства, яка виходить на протести вже 3-й місяць. Для порівняння, у нас після побиття студентів 1-го грудня 2013 року на вулиці Києва вийшов мільйон, чверть населення 4-мільйонного Києва. У Тель-Авіві в межах цього протистояння виходило 250 тисяч громадян, тобто половина півмільйонного населення міста Тель-Авіва. Тому уявіть собі рівень напруги в суспільстві. Тож я вважаю, що пред'являти сьогодні претензії до Ізраїлю як до всієї країни, до всього населення Ізраїлю, це те ж саме, якби нас звинувачували за помилки владної верхівки у той час, як на Інститутській розстрілювали Небесну сотню.

Тобто криза всередині самого Ізраїлю відвертає увагу населення від проблемної дипломатії їхньої влади з Україною?

Абсолютно правильно. Тому сьогодні недоречно висловлювати якісь претензії до них. На жаль, ця криза була передбачувана, як я вже згадував. Така напруга була в ізраїльському суспільстві останніми роками, тому що світська частина країни має достатньо підстав звинувачувати релігійну.

По-перше, більшість представників релігійної громади не служать в армії, особливо ультраортодоксальна. По-друге, вони не сплачують податки і живуть за рахунок тих коштів, які сплачують світські громадяни країни. При тому ще встромляють палки в колеса. 

Сьогодні вони (ортодоксальні євреї — ред.) дисципліновано підпорядковуються своїм релігійним, ідеологічним та партійним керівникам. Навіть попри заплямовану біографію тих лідерів, їхні симантики продовжують виконувати накази на всі 100% та активно голосувати. 

Тож такі внутрішні протиріччя насправді серйозно заважають Ізраїлю мати якусь виважену позицію. До того ж сам Нетаньягу, звертаючись до хасидів, заявляє, що потрібно остерігатися відвідин України, адже тут можуть чекати "важкі часи": "Ви ж пам'ятаєте, скільки єврейської крові пролилося на теренах України?!" Тобто акцент він зробив не на тому, що росія сьогодні бомбить українські міста, а лише на тому, що тут були, на жаль, страшні прецеденти утисків євреїв. 

Україна періодично заявляє Ізраїлю про відсутність допомоги, зокрема в озброєнні. У відповідь деякі ізраїльські представники попереджають, що нам слід змінити тон та риторику. Чи може Україна робити такі запити та вимагати збройну допомогу в Ізраїлю? 

В принципі, “вимагати” — це неправильний відповідник. Радше, наполегливо просити. Адже всі притомні ізраїльські політики, зокрема і голова ізраїльського "Моссаду", усвідомлюють і попереджають, що співпраця Росії з Іраном безпосередньо загрожує безпеці самого Ізраїлю. А така взаємодія активізувалась якраз на тлі російської агресії проти України.

Тобто це вказує на те, що українські дипломати мають прорахунки у своїй дипломатичній роботі?

Дипломатія — це такий собі ритуал чемності

Абсолютно правильно. Дипломатія — це такий собі ритуал чемності. Не варто брати приклад з нашого колишнього посла в Німеччині, пана Мельника, який гостро висловлювався стосовно німецьких політиків, називаючи їх то сосисками, то сардельками. Тобто нашим дипломатам слід бути обережними з абсолютно недоречними висловами у міжнародних відносинах.

Я вважаю, що в нашій дипломатії зовсім неправильно розставлені пріоритети. У нас досить часто занадто акцентують на емоціях і реакції самого Президента Зеленського. Тому я вважаю, що потрібно більше розповідати про саме жахи російської окупації та агресії. До слова, у той час, коли чеська амбасада організовує виставку фотодокументів, які засвідчують страшні злочини рф на території України, наш посол навіть не з'являється на відкритті... 

Чи вказує це на серйозні недопрацювання українських дипломатів на міжнародній арені?

Звісно, що так. Насправді про Драмтеатр та ще не один злочин росії проти українського народу має чути і знати весь світ. А що відбувається на практиці? Де активне поширення? Де активна діяльність наших міжнародних представників? Той самий пан Лубінець за півтора роки спромігся виступити лише з кількома міжнародними заявами, які можна перелічити на пальцях однієї руки. 

На власному досвіді зазначу, що навіть представники Китаю в Україні сьогодні обурені нашою офіційною реакцією стосовно “гастролів” китайської делегації в Маріуполі, зокрема на руїнах Драмтеатру. Чому ви не розповідаєте активно про ці злочини? Чому європейські суди порушують кримінальні справи, а ми — жодної? Чомусь проти Байдена вистачило розуму порушити 5 кримінальних справ, а натомість немає жодної кримінальної справи проти путіна, Медвєдєва, Матвієнко, Шойгу не порушили за весь цей час?

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Вибори, політика чи економіка: чому ЄС блокує українське зерно?