Під час ранкової повітряної тривоги звуки вибухів пролунали у чотирьох регіонах – на Харківщині, Запоріжжі, Дніпропетровщині та Хмельниччині, повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.

Атаковано об’єкти критичної та цивільної інфраструктури, а також промислові та військові об’єкти. У підсумку сили ППО знищили 18 крилатих ракет та 8 ударних БпЛА “Shahed”.

Відомо про чотирьох загиблих та 38 поранених, також пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури й транспортні засоби.

Впродовж двох тижнів Росія тероризує всю Україну, а повітряні тривоги лунають щодня. Тож, яку мету переслідує ворог, завдаючи таких ударів, і чи можемо ми відповісти у відповідь? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" та капітан першого рангу запасу ВМС України Павло Лакійчук.

Яка мета цієї атаки: інфраструктурні чи енергетичні об'єкти? Це знову атака проти цивільних забудов і простих людей? 

Обстріли останніх двох тижнів – елементи однієї операції зі спільною метою 

В усіх останніх атаках дві спільні мети: перша – вразити важливі стратегічні обʼєкти і цивільні, друга – залякати українське суспільство. Так було минулого року, і комбінованість цих задач залишається й сьогодні. Комбінованість є таким ключовим фактором російських терористичних атак. Всі ці обстріли впродовж останніх двох тижнів – це елементи однієї операції зі спільною метою – “пробити” нашу систему протиповітряної оборони і максимально нашкодити українцям. Вони хочуть вивести нас з себе, хоча я вважаю, що якщо їм до цього це ще не вдалось, то і не вдасться. Минулого року росіяни насміхалися з українців усюди: на телебачені, в соціальних мережах й на всіх інших ресурсах. Вони сміялись, що заморозять нас, хоча зараз замерзають самі, і не через обстріли, а через Путінську недбалість. 

На жаль, росіяни мають достатню кількість ракет для таких масованих обстрілів, та ще й беруть ці ракети в Північної Кореї та Ірану. Поки що інформації про іранські ракети ми не маємо, але про північнокорейські ракети інформація вже була. Насторожує й те, що наші західні партнери можуть вичерпати свої запаси ракет для систем протиповітряної оборони для України. Перш за все, мова йде про Patriot та NASAMS. Наскільки серйозною є загроза та чи справді у партнерів можуть закінчитись ракети, які захищають мирне українське населення? 

Насправді ключовий момент навіть не те що колись можуть перестати давати нам військову допомогу, навряд чи це відбудеться. Варто говорити про те, наскільки ці снаряди потрібні і цінні, але надходять вони, на жаль, не ритмічно. Неритмічність – найбільша наша загроза. Вчора ми мали ракети, сьогодні витратили, і все – коли прибудуть наступні, нікому не відомо, а захищатись треба. На це й розраховують противники – на наше виснаження. І не можна сказати, що розрахунок цей неправильний, бо така можливість дійсно є. Існує небезпека того, що ми не отримаємо своєчасно ракет і перед ворогом відкриється "вікно можливостей", коли наша ППО буде змушена вирішувати, які цілі пріоритетні. Наше військове командування, Генеральний штаб, Повітряні Сили Збройних Сил України зроблять все, аби цього ніколи не відбулось. 

Будь-яка війна – це війна потенціалів. Навіть в тих самих ракетах "Кинджал" дуже багато західних складових. Тому, хто їх направляє до Росії або переправляє через треті країни, – незрозуміло, але вони надходять і Росія може собі це дозволити. Тому дуже важливо, аби й Україна мала цю підтримку. Дуже дивно чути від наших партнерів, що ми повинні самі себе забезпечувати зброєю та усім необхідним, коли навіть Росія зі своїми ресурсами цього зробити не може. 

Вони також чудово розуміють, що це не можливо. Той, хто нападає, отримує ініціативу. А якщо він отримує ініціативу, то й диктує свої правила. У росіян накопичилися ракети – вони спланували удар і зробили його. Оборона – це завжди реакція. Ми діємо у відповідь. Вони обирають момент удару, зазвичай такий, коли нам найскладніше буде відбити атаку, і бʼють. А ми вже вимушені “вигрібати” все це. 

І наші військові, і військові партнерів розуміють, що протиповітряна оборона – один з найважливіших пріоритетів

Минулого року наші партнери практично у кожному пакеті допомоги надіслали нам ракети для протиповітряної оборони. Наші військові і військові наших партнерів розуміли, що протиповітряна оборона – це один з найважливіших пріоритетів. І поки ми маємо протиповітряну оборону, аби захистити наші міста і села, але у нас відверто слабка протиповітряна фронтова оборона. І її можна посилити, якщо партнери нададуть нам літаки, наприклад, F-16. 

Літаки, які завдають ракетно-бомбових ударів по території України злітають у повітря з баз в Моздоку, а також з Мурманська. Наскільки це досяжні аеродроми для Збройних сил України, для розвідки і для Служби безпеки, щоб їх вразити або з повітря, або будь-якими іншими диверсійними шляхами? 

Це не просто “зробити ворогу боляче”, це основний правильний шлях до захисту. Американські генерали говорять про те, що протиповітряна оборона Сполучених Штатів, якою б потужною вона не була, якби вона не базувалася на авіаційному компоненті, вдалої роботи не було б. Для Штатів основою безпеки вважається знищення засобів ураження ще до того, як їх запустили. Це не тільки аеродроми, це не тільки літаки, це носії на останньому етапі. Ці ракети збирають на заводах, їх обслуговують на тактичних базах, їх перевозяться залізницею або військово-транспортною авіацією. Вони прибувають на ті ж аеродроми, де їх направляють до літаків. На усіх цих етапах їх можна знешкодити. 

“Бавовна” на Росії – не “рандом”, це продумані операції невідомих “доброзичливців”

І можливо, коли розповідають про "бавовну" десь в “глибинці” Росії, не дуже зрозуміло, а чим там в Самарі нам заважає якийсь завод? Насправді наші знають, що роблять і в який завод бити. Так можна перерахувати цілу низку об'єктів, по яких ми здійснювали удари. Це була робота невідомих "доброзичливців", але щоб дотягнутися до різних об'єктів підготовки засобів нападу на Україну, потрібно зробити великий шлях. На жаль, ім'я цих людей ми, мабуть, і не дізнаємось, бо така вже їхня робота. 

Чи достатньо у нас зараз зброї, аби і захищатись від атак ворога, і відбивати ці атаки на фронті? Чи залишається зброя таким “гострим” питанням і перед нами, і перед нашими партнерами?

Що стосується зброї та боєприпасів, це також важливе, і як ви сказали, “гостре” питання. Можна подивитись на співвідношення артилерійських снарядів, які маємо ми і які має ворог. На жаль, ця статистика сумна і невтішна. Проте, з іншого боку, ми перейшли до оборони. Теоретично нам потрібно менше боєприпасів, але зважаючи на те, що ворог лізе по всій лінії фронту, розподіл і техніки, і боєприпасів від наших партнерів нам критично необхідний. З цим, на жаль, є певні проблеми. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Посилення захисту України дорівнює захисту Європейського Союзу, – Джердж