Підсумки Мюнхенської конференції: що залишилось за лаштунками

Підсумки Мюнхенської конференції: що залишилось за лаштунками
Посилання скопійовано
27-го лютого міністерка фінансів США Джанет Єллен повідомила, що країни Групи семи (G7) мають «терміново» знайти спосіб, щоб перенаправити в Україну заморожені російські активи.
Підсумки Мюнхенської конференції: що залишилось за лаштунками

Про це вона розповіла журналістам у Бразилії напередодні зустрічі міністрів фінансів країн G20.

“Це було б рішучою відповіддю на безпрецедентну загрозу глобальній стабільності з боку Росії. Це дало б зрозуміти, що Росія не може перемогти, продовжуючи війну, і стимулювало б її сісти за стіл переговорів про справедливий мир з Україною», – сказала Єллен журналістам.

Міністерка фінансів США закликала «Групу семи» – Канаду, Францію, Німеччину, Італію, Японію, Велику Британію та США, а також Європейський Союз – до спільних дій у цьому питанні.

Представники країн «Великої сімки» мають зустрітися в кулуарах саміту в Сан-Паулу, щоб обговорити підтримку України.

До слова, раніше країни Групи семи закликали Росію припинити агресію та вивести війська з України, а також «пообіцяли вводити нові антиросійські санкції та продовжувати роботу над використанням російських активів для допомоги Україні».

До того ж за підсумками Мюнхенської безпекової конференції Зеленський повідомив, що Україна погодила двосторонні безпекові угоди ще з кількома державами, окрім вже підписаних із Британією, Францією та Німеччиною. 

Він також додав, що на Мюнхенській безпековій конференції було домовлено про оборонні пакети з кількома державами.

Про закулісся Мюнхенської безпекової конференції в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповіла її учасниця – народна депутатка України VIII скликання, голова Комітету ВРУ у закордонних справах VIII скликання, голова правління ГО “Мережа захисту національних інтересів” Ганна Гопко

Що спричинило таку термінову заяву і як її можна пояснити? І чи повʼязана ця заява з тим, що рятівну допомогу для України від США найближчим часом можуть не ухвалити?

Затягуванням допомоги Україні США самі себе дискредитують і втрачають першість та авторитет

Сполучені Штати Америки затягуванням допомоги Україні самостійно дискредитують себе і втрачають свою першість та авторитет. На закритих вечерях багато наших союзників питали у США, коли вони нарешті проголосують за надання допомоги Україні. І було дуже багато таких думок. Європейська безпека не може бути заручником турбулентності в США і європейці повинні робити більше. 

Коли я запитала людину, яка вже 10 років має з Україною таку інтенсивну співпрацю, про допомогу від США, вона відповіла, аби ми продовжували працювати над переконанням США, але не розраховувати на них. І коли я це сказала двом поважним головам комітетів з Конгресу США, вони зробили дуже здивовані обличчя. Хоча вони вже місяці не ухвалюють допомогу Україні і на фоні цього ці здивування виглядають безглуздо. Перемога України не може залежати від того, що відбувається в США. Треба шукати план "Б" і план "В", бо європейська безпека теж не може залежати від США. НАТО – це ж Північноатлантичний альянс, це США і Європа. А зараз, на жаль, саме ми виступаємо тим рятівним "щитом". 

Що було за лаштунками Мюнхенської конференції, на якій ви були присутні? Якими є її результати і що реального вона нам принесла?  

Це була 60-та ювілейна конференція, а Путін вбивством Навального лише підкреслив, наскільки загроза расизму, яка зростає, це вже внаслідок заяви Путіна про наступ на демократію, яку цей диктатор зробив ще у 2007-му. Тоді ніхто серйозно це не сприйняв, і тому зараз ситуація набрала таких обертів, що недостатньо просто висловлювати свої заяви про стурбованість чи робити пакети санкцій, які не зупинили і не зупинять російську економіку. 

Чим цінний Мюнхен, крім виступу лідерів держав? Цього року була рекордна кількість конгресменів США. Зокрема, ми побачили, хто за перемогу України, і були достатньо різкі і чіткі заклики віддати Україні все, що у них є. Зокрема про це говорив прем'єр-міністр Італії та прем'єр-міністр Нідерландів. Ці люди висловлювались рішуче і ця рішучість вже була такою критикою в бік Заходу. 

Захід задумується над тим, хто ж буде наступним “щитом” для країн НАТО і для Європейського Союзу, якщо Україна програє

Мені здалося важливим те, що за останні два роки після повномасштабного вторгнення все дуже змінилося. Якщо у 2022-му році в залі частина аудиторії була в такому певному запереченні того, що буде повномасштабна війна, частина була наляканою і взагалі не розуміла, що робити, то зараз ми побачили, що всі учасники були дуже натхненними. Цього року в Мюнхені прослідковувався реалізм і він був у таборі прихильників перемоги України, проте були й ті, які висловлювали сумніви, чи здатна Україна перемогти. Вони також переймаються за це все, бо думають над тим, хто ж буде наступним “щитом” для країн НАТО і для Європейського Союзу, якщо Україна програє. Всі ці ризики також враховували.

Відверто скажу, що були й ті голоси, які говорили, що треба сідати і домовлятися. Вони казали, що мало шансів перемогти. Але, в той же час, коли говорили, що це позиційна війна, аргументували, що Україна ще не використала весь свій мобілізаційний потенціал. Ну і також казали про те, що Україна не використала свій потенціал саме сучасних технологій, тобто РЕБ і дронів.

Військові генерали проводили своєрідні дебати. Я була на одній закритій вечері, яку організовував наш Міжнародний центр української перемоги, де був Єнс Столтенберг та міністр оборони Пісторіус. І на цій вечері були величезні суперечки щодо того, що деякі дуже вагомі люди казали, що не варто падати в песимізм, бо є багато підстав для оптимізму. Але звучали й голоси, особливо від представників країн Балтії, які казали, що цей оптимізм зацементований кров'ю українців. Вони питали, скільки вже можна захоплюватися креативністю того, що Україна зробила в Чорному морі, і при цьому не надавати Україні все, що нам необхідно. Ми бачимо розвиток, і Мюнхен цьому доказ. Вони також говорили про те, що робити, якщо в Україні будуть закінчуватися солдати. Обговорювали, чи готовий НАТО воювати.

Я брала участь у чотирьох закрити вечерях. Зокрема й на тій, яку організовував Бен Ходжес і яка стосувалася Чорного моря. На ній узагалі усі учасники пересварились між собою. Один конгресмен наважився необережно сказати, що "давайте забудемо про Крим, тому що його складно повернути". Тому інші генерали запитали, чи може він висловлювати таку думку і чи вважає її експертною, коли Збройні сили України, які не мають флоту, “помножили на нуль” 40% російської присутності у Чорному морі. Вони також пояснили, що з погляду військової стратегії, Крим якраз найбільш реалістична ціль, якщо у нас будуть F-16, TAURUS та ATACMS. Тому саме на цьому підгрунті були такі жорсткі дебати. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Чому російська делегація прибула до Саудівської Аравії за день до Зеленського та до чого тут Абрамович – зрада чи ні