За її словами, для додаткової мобілізації 400-500 тисяч осіб, лише на навчання, харчування та одяг потрібно 322 мільярди гривень. Ще 400 мільярдів гривень потрібно для закупівлі та модернізації вже наявної військової техніки. 

Підласа зазначила, що кошти міжнародних партнерів не можна витрачати на потреби армії, тому йдеться лише про внутрішні ресурси, а збільшити їх на 40% за кілька місяців – це нетривіальна задача. 

Для покриття цих видатків обговорюють різні варіанти: від повернення прогресивної ставки ПДФО та податку на розкіш до додаткового стягнення ресурсів з місцевих бюджетів. Голова Комітету з питань бюджету Верховної Ради додала, що уряд може вдаватись до так званого ручного регулювання видатків місцевого бюджету.

То звідки уряд братиме кошти на потреби війська, а зокрема мобілізації, в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів економіст, член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. 

Верховна Рада має розглянути законопроєкт про мобілізацію. Щодо нього є багато запитань, проте хочу обговорити саме економічну складову. Де взяти кошти для мобілізації 500 тисяч людей?

Для мобілізації 400 тисяч осіб потрібно приблизно пів трильйона гривень

Є декілька уточнень. Отже, по-перше, у тих 720 мільярдів, про які казала пані Підласа, закладена не лише вартість самої мобілізації, а й переозброєння. Я думаю, що більш правдиву і приземлену цифру назвав президент на річній прес-конференції, яка була у грудні. Потім цю цифру підтвердив міністр фінансів, який сказав, що вона є максимально вірогідною. В середньому один мобілізований обходиться державі в 1 мільйон 250 тисяч гривень на рік. Це з озброєнням, їжею, якою цих людей потрібно годувати, одягом, доставкою і навчанням. Тобто без озброєння, але з грошовими виплатами, одна людина обходиться в 1 мільйон гривень на рік. Тому якщо ми хочемо мобілізувати 400 тисяч людей, то потрібно 400 мільярдів гривень тільки для мобілізації. Якщо ми говоримо про озброєння, то Міністерство оборони запросило 400 мільярдів на озброєння і на переозброєння тих людей, які вже є. Але на тих мобілізовних, яких планують мобілізувати, витратять 200-250 мільярдів. Тобто загальна сума на 400 тисяч осіб – це приблизно пів трильйона гривень. 

Хочу нагадати, що в державному бюджеті дохідна частина на 2024-ий рік – це 1,7 трильйона, тобто цих грошей якраз вистачає на 1 мільйон 100 тисяч осіб. Ще один момент, який також треба розуміти, що навіть ті герої, які загинули, не сходять з бюджету, тому що їхнім родичам належать виплати в 15 мільйонів гривень. Це також кошти, які мають виплачувати, і які є видатками державного бюджету. Тобто казати, що ми взяли одних на заміну інших – не вийде. Тому що в будь-якому випадку державний бюджет має зобов'язання щодо полеглих героїв стосовно виплат членам їхніх сімей. Так де знайти гроші? В реальній дійсності станом на сьогодні джерел знаходження прямих коштів немає. Все решта – це фантазії самої ж пані Підласої. 

В дійсності суми є надзвичайно великі. А якщо ми подивимося на той проєкт, який зараз намагається Адміністрація президента Байдена “протягти” через Сенат, а потім через Палату представників, то там є дуже цікава цифра. В першому варіанті було 61,6 мільярда доларів, зараз – 60 мільярдів. Куди зникли 1,5 мільярда доларів? У сумі макрофінансової допомоги, яку американці планують надати Україні, це гроші, які не були на воєнно-технічну допомогу, а гроші, що надходять напряму в бюджет. З них відкинули видатки, пов'язані із фінансуванням пенсій для українських пенсіонерів. Тобто цю суму потрібно буде шукати або з іншого макроекономічного фінансування, або шукати всередині країни в якості дохідної частини. 1,5 мільярда доларів – це суттєві гроші. Але повертаємось до тих грошей, про які йдеться. 

Платне бронювання потрібно замінити виходом бізнесу “з тіні”

Коли ми говоримо про мобілізацію, ми завжди згадуємо про справедливість, але іноді рішення, які має ухвалювати влада, є надзвичайно непопулярними і важкими, де часто про справедливість навіть ніхто не згадує. Згадують про ефективність і про можливість реалізувати. Для чого я це говорю? Зараз у надрах Верховної Ради є законопроект з приводу платного бронювання. То в чому полягає питання? Воно у тому, що в нас до 40% української економіки перебуває “в тіні”. І коли ми говоримо про одне із найбільш вірогідних джерел отримання додаткових коштів в державний бюджет, мова про те, що варто примусити тих "панів" вийти “із тіні” і почати платити податки. 

Чому це важливо? У нас зараз працездатна кількість людей на рівні 14 мільйонів. В легальному бізнесі працює 6,5 мільйона, і ще 3 мільйони бюджетників. Президент сказав, що для того, аби утримати додатково 500 тисяч мобілізованих, треба ще 3 мільйони платників податків. Тобто нам потрібно, аби не 6,5 мільйонів у бізнесі платили податки, а 9,5. Для економіки, яка працює, збільшити на третину кількість платників податків – нереально, але реально вивести їх “з тіні”. Через певний примус і через можливість платної броні, багаті не будуть воювати, а все скинуть на бідних. Так, це справді соціально несправедливо. У пропозиції, яку я бачив, написано, що автоматичне бронювання буде у випадку, якщо сплата єдиного соціального внеску в місяць буде становити 21 тисячу гривень. Що це таке? Це означає, що роботодавець має легально платити людині 100 тисяч гривень на місяць заробітної плати. Тобто з цих 100 тисяч людина ще заплатить 19,5 тисяч гривень податку на доходи фізичних осіб і військовий збір. Якщо таку людину вивести “з тіні”, це додасть бюджету 41 тисячу гривень. Це не мало, але я не знаю, чи багато підприємств виплачують своїм працівникам зарплату у 100 тисяч гривень. З одного боку, можна "бавитись" із сумою єдиного соціального внеску. Можна "бавитися" із сумою, яка необхідна в бюджет і через які механізми вона буде надходити. Тобто це один з напрямків, завдяки якому можна взяти гроші.

Другий напрямок – це робити так, як робили у Сполучених Штатах Америки в період Другої світової війни. Тобто різко збільшити загальний обсяг запозичень у населення через облігації.

У нас працюють військові облігації?

Так, вони працюють, але є один нюанс. Там дохідність є лише на рівні депозитів, тобто людина обирає, кому вона більше вірить і так далі. Можна знайти механізми, яким можна стимулювати ці процеси, але це питання. 

Аби знайти гроші на мобілізацію, потрібна повна централізація усіх податків і зборів, а не 500% премії на певних керівників місцевих територіальних громад

Третій напрямок фантастично непопулярний. За нього мене, мабуть, захейтять. Це один з кроків переведення економіки на воєнні рейки, тобто повна централізація всіх податків і зборів, зокрема й місцевих в державному бюджеті. На сьогодні ми маємо державний бюджет з його податками і зборами і маємо місцеві бюджети територіальних громад, які наповнюються місцевими податками і зборами. В межах цих місцевих податків і зборів вони виконують функції, покладені на них, що стосуються забезпечення життєдіяльності територіальних громад. Це зрозуміло. Але під час воєнної економіки і коли ми говоримо про переведення економіки на воєнні рейки, першим кроком має бути централізація всіх доходів на всіх рівнях в центральному бюджеті. 

Місцеві видатки мають здійснюватись за рахунок коштів, що дають у вигляді дотацій з центрального бюджету в межах затвердженого кошторису Міністерством фінансів, де прописані видатки на вчителів, лікарів і так далі. Проте там точно не має бути благоустрою, де виписують 500% премії для керівника місцевої територіальної громади. В такий кошторис не мають входити стадіони чи інші речі. Це сильно вдарить по кишенях місцевих політиків. І якщо цю централізацію розпочнуть проводити, то ми почуємо про "хрест на децентралізації" і так далі. Просто іноді треба нагадати, що зараз стоїть питання виживання держави. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Як внутрішні чвари США вплинуть на допомогу Україні