Подивимося на цифри з іншого боку – потужні інфраструктурні проекти, які в Росії заявлялися в останні передвоєнні роки (цифри за офіційними оцінками 2021-2022рр):

- тунель під Беринговою протокою, що з’єднує Росію з США, коштував би 65 млрд дол;

- міст, що зв'язує материк із Сахаліном, коштував би 30 млрд. дол.;

- міст, що зв'язує Сахалін із Японією коштував би 50 млрд. дол.;

- залізнична гілка, що пов'язує вже існуючі в РФ магістралі з Беринговою протокою, обійшлася би в 30 млрд. дол.

Сумарно - 175 млрд. дол., або 81% витрат на війну за два роки (це без 300 млрд дол., заморожених на Заході).

Мало того, що ці проекти змінили би не тільки вигляд Сибіру та Далекого Сходу, а й усієї Росії, вони давали російській цивілізації шанс на виживання навіть в умовах демографічної кризи.

ЇЇ єдиний шанс - бути цивілізацією-посередником. Так, у цій частині Росія – прямий конкурент Китаю, який вибудовує свій «один шлях». Один – бо всі інші Китай знищить. І тому коли Сі обіймає Путіна під час зустрічей, він таким чином душить майбутнє Росії як цивілізації. Замість того, щоб будувати свій шлях, пропонуючи себе як магістраль між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем, Путін підв'язує Росію до китайського плану. Тому до витрат на війну треба додати ще 30 млрд. дол., закладених у «Силу Сибіру», які перетворюють Китай на моноспоживача російських енергоресурсів (й додати дуже вагому суму втрат через знижки на газ, які отримає монопольний покупець). Важко цю політику охарактеризувати інакше, ніж цивілізаційний суїцид. Важко уявити більший цивілізаційний самопідрив. За згубністю наслідків можна порівняти лише з трагедією Китаю, який у рамках бюрократичної оптимізації знищив весь свій флот напередодні епохи Великих географічних відкриттів. Це зумовило деградацію Китаю до рівня колонії Заходу на кілька століть.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.