Це згубне явище для всього суспільства, бо веде країну до авторитаризму та шкодить нашим шансам виграти війну.

По-перше, тиск на Юрій Ніколов, на редакцію BIHUS.Info запускає охолоджувальний ефект (chilling effect) на загальний стан свободи слова в Україні, може викликати сплеск самоцензури. Особливо в регіонах.

Це запрошення до активізації клептократів, криміналу, фігурантів суспільно-важливих розслідувань, які прагнуть помсти за журналістські викриття їхніх оборудок.

По-друге, у час війни наші західні партнери ретельно стежать за станом свободи слова в Україні. Бо окрім історії про демократичні цінності, це ще й цілком практична і прагматична історія.

Адже мова про суспільний інструмент контролю і нагляду за витрачанням величезних ресурсів, які надходять в Україну.

Це про сили балансу. Якщо під час війни стільки влади та грошей сконцентровано в одних руках, то окрім правоохоронної системи, саме наявність активного громадянського суспільства, до якого належить вільна преса - це те, що може цю владу балансувати.

Восени я була на конференції в Лондоні.

Захід був зовсім не журналістський.

Конференцію організували найбільші світові інвестиційні банки, які вливають гроші в нашу економіку та проєкти її відновлення.

Два дні поспіль вони говорили на свої профільні фінансові теми - про запобігання відмиванню грошей у всьому світі, тощо.

Але українська панель була сформована саме таким чином: окрім представників влади вони запросили НАБУ, та мене, журналістку-розслідувачку.

Тому що приблизно саме в такій конфігурації наші західні партнери представляють цей баланс сил для формування сприятливого середовища для своїх інвестицій: влада - незалежна правоохоронна/судова система - сильне громадянське суспільство.

Виходить, ще восени я розповідала топовим західним інвестиційним банкірам, що хоч і з нюансами, але все ж журналісти-розслідувачі можуть вільно продовжувати свою роботу в Україні.

Наводила приклади роботи і «Схем», і Юрія Ніколова, й багатьох інших редакцій, як докази, що інститут свободи преси в нас все ж існує.

А сьогодні другий день поспіль ми всі спостерігаємо геть зворотні явища.

Погоджуюсь, що окрім негайного всебічного офіційного розслідування фактів тиску, погроз та стеження за журналістами, має бути і реакція політичного керівництва країни.

Вкрай важливо почути цей сигнал від президента - про засудження атак на незалежні медіа.

В умовах війни цей сигнал потрібен навіть не тільки, і не стільки для журналістського цеху, але для численних партнерів України на Заході, які допомагають пройти важкі випробування, але вкрай потребують свідчень, що наша держава рухається у правильному, демократичному напрямку.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.