ІДІЛ у 2015 році оголосив джихад США. 

ІДІЛ-Х очолює 29-річний Санаулі Гафарі. Афганський таджик. Чому й ФСБ використала таджиків, або підтримала їх при здійсненні теракту. Американці полюють на нього, оголосивши винагороду 10 млн доларів. Росія, поки що, і на відміну від США, не нанесла удар по базах ІДІЛ-Х й не планує. 

Зовсім не треба виключати із планів ІДІЛ спрямувати свої зусилля на Росію для відновлення спроби створити Халіфат. З центром в Афганістані й поширенням його на Пакистан, Іран, Ірак, а також на Таджикистан, Узбекистан і Туркменістан. Це не абстрактна ідея. Халіфат існував до 3 березня 1924 і був ліквідований Ататюрком. 

В центрі цього процесу – Іран. Він діє опосередковано. Втягнення Хезболли у війну проти Ізраїлю і ворогів Ірану мобілізувало сунітські племена. 

Війна між сунітськими та шиїтськими парамілітарними групами досить жорстока. Ціна – значні ресурси й влада у цьому величезному вакуумі нестабільності. Але ця війна має «червону лінію» – іслам. Тому, в ІДІЛ, після поразки із США, зʼявилась стратегія звільнити народи Кавказу від влади Росії. 

Чисельність бойовиків від 40 до 150 тис. Багато – з воєнних часів Саддама Хусейна. Щомісяця приходить під 1000 добровольців. Загальний фінансовий кейс ІДІЛ – 2,7 млрд доларів. 2 з них вони вкрали лише з філії ЦБ Іраку в Мосулі після його захоплення. Західна коаліція воює з ІДІЛ точково. Ця війна може бути перенесена в Росію, де проживає близько 22 млн умів. Сунітів приблизно 90%, решта – шиїти, азербайджанці, таджики й деякі народності Дагестану. 

Росія ослаблена і ще більше буде занурюватись у внутрішню кризу. Попри майже 3 млн силовиків, це легка здобич. Перебуваючи у страху перед російською ядерною зброєю, у США і його європейських союзників тепер виникає ще одна картина жаху, повʼязаного з терактом у «Крокусі», – ісламський тероризм за участі Росії та під її контролем. Або який зміцніє на її слабкості чинити внутрішній опір і створить черговий халіфат. В це неминуче включиться Париж, захищаючи безпеку Олімпійських ігор цього року. 

Спочатку Владіміру Путіну пропонували створити ледве не спільну коаліцію боротьби з глобальним тероризмом. Путін одразу захопився цією ідеєю. Проблема була лише в тому, що США і Велика Британія наполягали відмовитися від теракту в «Крокусі», який має навіть віддалене відношення до України. Київ цього не робив, не планував і не міг бути до цього причетним, розуміючи чутливість проблеми тероризму для західних еліт. Тема лише набирає оберти. 

Навіть якщо Росія не зможе зараз здійснити якусь фантастичну фабрикацію причетності України до теракту в «Крокусі», то Путін вже почав мобілізацію суспільства й армії в напрямку підвищення ескалації. Її інтенсивність і масштаби кратно зростають. 

Білий дім обирає між мораллю і принципами та виборчою компанією президента Байдена. ЦРУ прямо передало інформацію ФСБ про підготовку теракту ІДІЛ-Х напередодні виборів. 

Оскільки він не відбувся, але США наполягали на факті його підготовки, то він вибухнув перед інавгурацією Путіна. На ній він виголосить нову стратегію війни. Теракт має підштовхнути його до радикальних дій. Саме в розпал протистояння Байдена і Трампа. 

Останньому це може бути вигідно для залякування американців. Президент Байден хоче повторно обратись у білих одежах і з прапором Америки в руках. Ескалація війни в Україні може змусити його до дій, які він не хоче робити – надати Україні більшу, без обмежень передову і в достатній кількості для проведення мобілізації воєнну допомогу. 

Оцінюючи Владіміра Путіна, як організатора тероризму на європейському континенті. Вбивство двома великими бомбами, в драмтеатрі Маріуполя 16 березня 22 року, близько 600 дорослих і дітей, сотні вбитих, закатованих, зґвалтованих в Ізюмі на Харківщині, ракетна атака проти тисячі цивільних біженців на вокзалі в Краматорську, 61 яких загинули, масові вбивства 637 мирних українців в Бучі й ще десятки та сотні розстріляних українських міст та поселень. 

Джерело.

Про автора. Степан Гавриш – народний депутат України, лідер депутатської групи «Демократичні ініціативи»

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Економічне бронювання чи “війна для бідних”?