А вже 31-го березня керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов зазначив, що окупаційна влада майже завершила будівництво цієї залізниці, що є серйозною проблемою для України. 

Він також наголосив на тому, що залізницю можна буде контролювати, але виклик утворюється не тільки щодо логістики, а й щодо безпеки.

То яку реальну загрозу несе для нас ця залізниця і що для Росії означає її будівництво? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. 

Наскільки ця залізниця насправді готова і в чому її важливість саме для Росії? 

Стосовно цієї залізниці є дуже багато плутанини. По-перше, Буданов казав про ту частину залізниці, яка дійсно є загрозою станом на сьогодні. Доцільно сказати, що вона не будується, її поновлюють. Насправді це залізнична гілка, яка існувала до 2014-го року, тобто до початку війни. Вона зʼєднувала Маріуполь через Іловайськ з Москвою та Санкт-Петербургом. Вона була швидкісною, тобто набагато кращою, ніж та, яка була між Маріуполем і Києвом, і до Москви дістатися було швидше. Це такий радянський спадок. Під час бойових дій за вісім років вона значною мірою була пошкоджена, але не зруйнована. Тому росіяни на 70% її відремонтували і ще 30% вони прокладають нової залізниці. З цих 30% дійсно вони вже відбудували 80%. 

Справа в тому, що росіяни будують два мости. Вони трохи змінюють її напрям, і вона має “врізатися” в гілку, яка вже існує між Маріуполем і Волновахою. Якщо вони добудують ці два мости, то можна вважати, що залізниця також готова. Думаю, наприкінці травня ми побачимо вже перші потяги, які будуть рухатися з Ростова до Маріуполя або до Волновахи. 

В чому основна загроза і чому так багато розмов саме про цю залізницю? 

Якщо залізницею росіяни за одну ніч перевезуть все потрібне, то це позначиться на фронті

Це мінус 300 кілометрів військової логістики. Ця залізниця не здатна і не готова перевозити пасажирські потяги і в росіян таких планів немає. Це виключно вантажна залізниця, одна колія, і її достатньо для того, щоб тягнути вантаж. 

Сьогодні ми намагались зробити розрахунки: одна вантажівка, яка їде з Ростова з боєкомплектом, доїжджає до залізниці по території Росії до Ростова, там її завантажуть і ця одна вантажівка буде діставатися до Волновахи майже добу. Якщо брати вагон, то це одразу декілька десятків тисяч тонн. Ясна річ, що якщо вони зможуть притягнути все те, що їм потрібно за один раз і за одну добу, то безперечно це буде відчутно на фронті. Військова логістика – це не просто кілометраж, це урахування, як же сховати і як не нарватися на засідки, на обстріли і так далі. Залізницею це робити набагато простіше. 

Як показала практика, коли ми починаємо недооцінювати ворога, потім маємо дуже великі психологічні і реальні наслідки. Ситуація загрозлива, ситуація складна. Окрім того, не будемо забувати, що ця залізниця буде служити альтернативою Кримському мосту. Коли ми “складемо” Кримський міст, росіяни просто повністю переключаться на залізницю, і знову постане питання руйнації мостів і неможливості їх подальшої експлуатації.

Тобто це буде суттєво спрощувати логістику ворогу. Наскільки ця залізниця може бути потенційно вразливою і яку зброю нам потрібно, аби знищити її в майбутньому? 

Якщо ми дамо її добудувати, можемо визнати, що ми програли цю логістичну гонку станом на сьогодні

В майбутньому – це нічого не значить. Давайте чесно, якщо ми дамо її добудувати, можемо визнати, що ми програли цю логістичну гонку станом на сьогодні. Ми всі дуже любимо переможні реляції, але давайте розберемось, чому Росія не знищує нашу залізницю. А якщо ми згадаємо початок війни, то вони били по залізниці, по залізничних вузлах. Це не призвело ні до яких результатів, тому що наші залізничники ремонтують все це миттєво. Годину-дві і потяг знову пішов. Так само і росіяни. Тобто складність залізниці в її побудові, а не в підтримці. 

Тому вразливих місць станом на сьогодні лише два. Це два мости, які ще не добудовані. І, не будемо забувати, їх будуть цивільні, які бояться. Тобто якщо вдарити по місцю будування мостів і по місцю базування тих, то будує ці мости, то це досить сповільнить весь процес. Це – військова ціль і ми можемо туди бити. Можливо, ми виграємо максимум три тижні, але це не зупинить їх повністю. Тобто треба бити там, де дуже складно відновлювати, щоб було розуміння, що якщо ви підходите до будівництва моста, то мосту не буде і вас, можливо, також. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Часів Яр може повторити сценарій Авдіївки, – військовий експерт