Ким і чим Росія "охороняє" кордон

Кордон РФ з Україною російськими військами практично не прикритий, хоч би як це парадоксально звучало. Угруповання прикриття кордону складає близько 35 тисяч осіб особового складу та до тисячі – резерву . Сумарно всі ці маси можна оцінити як 45 батальйонних тактичних груп (БТГр).

При цьому угруповання оснащене танками в кількості 200 одиниць, бойовими броньованими машинами - 600, ствольною артилерією - 800 і трохи більше півсотні РСЗВ. Така комплектація і близько не є штатною для 45 БТГр, яка має якісно виконувати бойові завдання.

Наприклад, штатно у такого угруповання має бути на озброєнні 495 танків, 1485 ББМ, 540 артсистем (останніх навіть перебір, що зумовлено потребою РВВ у регулярних терористичних обстрілах прикордонних сіл та міст).

Угруповання прикриття кордону ділиться на три групи військ: "Брянськ", "Курськ" та "Білгород". Кожна з них укомплектована по-різному і має різний ступінь боєздатності у разі відображення військових загроз. Наприклад, найменш боєздатні – це ГВ "Курськ" та "Брянськ", а от "Білгород" має найбільшу чисельність – близько 17,5 тис. осіб та найкращу комплектацію – понад 100 танків, 350 ББМ, понад 450 артсистем.

Але все одно цього недостатньо, щоб контролювати ділянку кордону завдовжки понад 750 км .

Все вірно. Кордон, який можна сміливо називати лінією фронту довжиною понад 750 км, має утримувати 45 недоукомплектованих БТГр. Це, м'яко кажучи, навіть для повністю укомплектованої БТГр перебір із функціоналом у чотири рази – утримувати 16 км фронту в обороні.

Але Росія нічого вдіяти з цим не може, адже їй і так критично не вистачає ресурсу в зоні бойових дій в Україні , а виділяти ще на надійніше прикриття кордону від 60 до 80 тисяч осіб, більш-менш укомплектованих... Ні , такої розкоші у нинішньому стані військово-промислового комплексу та мобілізаційної системи Москва собі дозволити не може. А ось рейдові групи можуть.

Рейди

Те, що ми зараз можемо спостерігати вздовж кордону з Росією, це не похід на Москву і навіть не спроба звільнення від путінського ярма Білгорода. У цих процесів досить певний і легко відомий функціонал диверсійно-розвідувальних груп. Причому, якщо у 2023 році це була проба пера, то зараз це повноцінний пролог. Але пролог до чого?

Фактично, користуючись недостатньою захищеністю кордону та відсутністю у російських силовиків можливості ефективно реагувати на погрози у ближній прикордонній зоні, рейдові заходи створюють подібність сірих зон. Поступово ці СЗ розширюватимуться, розтягуватимуться вздовж кордону та поглинатимуть довколишні села. До таких можна віднести Козинку, Заріччя Друге, Горьківський, Теткіно (хоча воно для швидкого поглинання занадто велике).

Як би там не було, але є такі села, які в перспективі після поглинання СЗ почнуть перетворюватися на плацдарм, за межами якого "сірітиме" подальша територія Росії в очікуванні зміни забарвлення.

Найяскравішим прикладом схожої системності дій є Кринки на лівому березі Херсонської області, які спочатку перетворилися на сіру зону, а зараз це повноцінний плацдарм для Сил оборони України. Тільки у випадку з територією РФ це буде плацдарм РДК, легіону "Свобода Росії" та інших росіян із холодною головою та гарячим серцем.

Кінцевою метою взагалі може стати створення вздовж кордону з Україною (з російського боку) буферної демілітаризованої зони глибиною до 10 км, а може й більше. Але поки що про це рано говорити, оскільки ми спостерігаємо ще тільки за прологом, а не за першим розділом.

Висновки

Росія не здатна контролювати кордон з Україною . Їй на це просто не вистачає необхідного ресурсу, який концентрується у зоні БД в Україні. Це дозволить у найближчій перспективі вивести рейдову діяльність на ширший рівень і створити вздовж кордону з Росією подібність сірих зон з їх поступовим перетворенням на плацдарми .

Такі дії чинитимуть тиск на командування російських окупаційних військ, яке в якийсь момент буде змушене розосередити свій ресурс із зони бойових дій для посилення ГВ прикриття кордону . Але навряд чи це принесе успіх, як не принесло його на прикладі Кринок.

Нині російське командування не має єдиного дієвого рішення прикордонної проблеми , що ставить його вкрай незручне як репутаційне, так і тактичне, а можливо й серйозніше, становище.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.