За результатами наради Верховний Головнокомандувач погодив кандидатури заступників головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генштабу ЗСУ Анатолія Баргилевича. Про це він повідомив у вечірньому зверненні.

Заступниками головкома Олександра Сирського стали полковник Вадим Сухаревський – його напрямок пов'язаний із безпілотними системи і розвитком застосування дронів нашими воїнами, та полковник Андрій Лебеденко – його напрямок це інновації, а саме технологічний компонент армії та бойових систем. Заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України погодили бригадних генералів Володимира Горбатюка, Олексія Шевченка та Михайла Драпатого.

Проте найбільше суспільство сколихнуло призначення нового очільника Сил територіальних оборон. Ігор Плахута, якого Президент Володимир Зеленський своїм указом призначив новим командувачем Сил ТРО, як виявилося, був серед тих, хто  керував розгоном учасників Революції Гідності. 18-го лютого 2014-го року Плахута прокоментував справу штурму загороджень, де запевнив, що штурму не буде, але того ж дня внаслідок протистоянь між силовиками та протестувальниками, загинуло понад 20 людей. 

То чого чекати від кадрових змін військового керівництва в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий оглядач Олександр Коваленко.

До нових кадрових призначень у суспільства питань багато. Зокрема мова йде про людину, яка свого часу була проти Майдану і давала накази розганяти мирний народ. Чи було це кадрове призначення аж таким необхідним і чи можна було на цю посаду обрати когось іншого? 

На деякі посади були більш професійні та досвідчені люди з відповідним авторитетом

Ті призначення, за якими ми зараз можемо спостерігати, в своїй більшості не настільки дисонансні. Це люди з досвідом, з відповідним бекграундом, і вони не настільки негативні, як про це кажуть. Але якщо ми говоримо про якісь окремі особистості, то, м'яко кажучи, для цих призначень повинні були бути якісь підстави. Мабуть, влада не вбачала інших, хоча інші, більш професійні та більш досвідчені, з відповідним авторитетом, були, і це факт. 

Я ще у 2014-му році спостерігав за процесом, коли багато людей, які не пітримували Майдан, потім змінювали свою думку. Я не думаю, що людина, яка є представником силової структури і віддавала відповідні розпорядження, може безпосередньо повністю змінити свою думку і погляди. Зазвичай люди, які довго були на керівних посадах, це люди системи, які не часто змінюються. І якщо це стосується людини, яка застала Радянський Союзу, то це одне, якщо ми кажемо про людину із західним минулим, тобто яка має якісь базові навички, які вона отримала, до прикладу, а західних вишах, це зовсім інше. Але загалом ці люди дуже не часто змінюють свою позицію. Ті, що змінюються, це їхнє власне досягнення. 

Я знав, що генерала Залужного замінять на когось іншого ще тоді, коли про це тільки ходили чутки. Навіть коли The Washington Post про це писали, наказу про заміну ще не було. Це все було на рівні пліток. Але на той час вже існували деякі кандидатури, і не тільки на посаду головнокомандувача ЗСУ, а й на інших представників відповідальних структур та напрямків відповідальної роботи. І тоді, коли в цьому списку зʼявились певні персоналії з відповідним бекграундом, я, м'яко кажучи, не був ними задоволений. Хоча, варто й сказати про те, що всі ці прізвища не найгірші, які могли бути. 

Українському суспільству також ніхто не пояснив, для чого було проводити ці кадрові зміни. Генералу Залужному надали звання Героя України, натомість Шапталу, Заблоцького і багато інших звільнили. Але дуже некрасиво склалася історія із поважним і легендарним генералом – Сергієм Наєвим, який дізнався про своє звільнення із медіа. Чому цих генералів не викликали і не пояснили, чому їх звільняють? Чому влада проявила таку неповагу до тих військових, які довгий час тримали наш фронт? 

Чому когось звільнили та нагородили званням Героя України, а інші – дізнались про своє звільнення з медіа, – не відомо

Я не розумію, чому влада вчинила саме так. Останнім часом генерал Наєв займався насамперед попередженням загрози зі сторони Білорусі. Це підсилення оборони північного плацдарму, і не тільки північного плацдарму, тобто Чернігівська, Сумська, Київська області – все це тримав саме він. Він наполягав на зведені ліній оборони, на рубежах оборони, я бачив їх на власні очі. Я можу сказати, що вони дійсно зроблені не тільки за методикою фортифікаційних споруд, іноді вони досить креативно були реалізовані. І якщо ми уявимо наступ на Київ 2.0, якщо росіяни все-таки на це підуть, то завʼязнуть там навіть не на пів кроку до Києва. Вся ця ситуація досить-таки сумнівна, і я не можу її пояснити через одну просту причину. Я не знаю, яку мету та які задачі перед собою ставив Офіс Президента. Чому когось звільнили та нагородили званням Героя України, а інші – дізнались про своє звільнення з медіа. Можливо, це був такий собі "вираз" саме від генерала Наєва. Як на мене, все це мало відбутися по зовсім іншій схемі. 

Тепер практично усіх цих звільнених генералів перевели на баланс Міноборони. Яка їхня доля і де їх будуть задіювати? Бо залишати десяток генералів без роботи під час війни це справді дуже не правильно. 

Я думаю, що кожен з них знайде свій шлях. У будь-якому випадку, це дуже професійні люди, які мають відповідний досвід. Але питання в іншому – хто з них піде на те, щоб обіймати посаду, яка піде на пониження, якщо порівнювати з тією, яку вони вже обіймали? А, можливо, вони будуть приділяти увагу зовсім іншому вектору. Мабуть, хтось піде в політику, тому що звільнений військовий отримує таку можливість. Але зазвичай військові не дуже полюбляють політику, бо це такий собі "бруд в їхній мундир". Тому це питання справді доволі неоднозначне, але я впевнений, що вони не залишаться без уваги. Це можуть бути як міжнародні інституції, так і ареал України. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Чи стане Залужний політичним опонентом Зеленського