Треба не панікувати і зробити висновки, – Огризко про статтю Time

Треба не панікувати і зробити висновки, – Огризко про статтю Time
Посилання скопійовано
31 жовтня під час слухання у сенатському Комітеті з асигнувань очільник оборонного відомства США Ллойд Остін підтвердив слова Президента України Володимира Зеленського про те, що без фінансової підтримки США і НАТО українці можуть програти цю війну проти Росії.
Треба не панікувати і зробити висновки, – Огризко про статтю Time

За словами сенатора від штату Род Айленд Джейка Ріда, США стоять перед вибором між наданням українцям зброї та фінансів і участю американських солдатів у війні в Європі.

Ллойд Остін також наголосив, що війни в Україні та Ізраїлі впливають на національні інтереси США.

Проте у суспільстві активно обговорюють те, що скандальна стаття Саймона Шустера в журналі Time може негативно вплинути на допомогу іноземних партнерів Україні.  

То чи вплине стаття американського журналіста на підтримку України у війні з Росією та які ще фактори є перепоною до фінансової і військової підтримки? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів дипломат, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.) Володимир Огризко

Автора статті про Зеленського в журналі Time я б назвав капітаном очевидністю. Журналіст Шустер дуже неоднозначна фігура. Він розганяв безліч фейків, які грали на руку Росії, зокрема й про “Азов”.  Багато людей вважають цю статтю справжньою трагедією для України, бо вона може сформувати негативну картину, яка зіграє з нами в “злий жарт”. Що ви думаєте про цю статтю і які її наслідки? 

Такі статті безумовно шкодять іміджу України, коли на сторінках цього журналу з'являються оцінки начебто наближених до президента людей, які говорять абсолютно абсурдні, на мою думку, речі. Звичайно, це не названі особи, але недовго думаючи, можна перерахувати на пальцях, хто це був. Я думаю, що ми дуже швидко знайдемо правильні відповіді. І це сумно. 

Тому мені здається, що необхідно законодавчо чітко визначити функції, обов'язки, права і відповідальність цього органу, який у нас набрав вже якогось “монструального” характеру. Тобто хто б не був на чолі цього додаткового дорадчого органу, якого немає ніде, насправді виходить так, що цей орган трохи керує тими, кого всенародно обирає український народ. Ну, це ж абсурд. Такого не може бути в принципі. Тому мені здається, якщо відкинути все це “шумовиння” навколо цього, то треба з нього просто зробити деякі практичні висновки, ба більше, негайно. Тому що продовження того, про що йшлося в цій статті, матиме для нас ще більш негативні наслідки, якщо негайно не вжити заходів для того, щоб їх локалізувати і звести до нуля. 

Зі статті треба зробити правильні висновки про правдиву оцінку, все інше – суб'єктивна думка автора

Думаю, що залишивши деякі оцінки, які, на жаль, є правдивими, треба зробити правильні висновки. Все інше – це думка автора. Я так само вважаю, що не треба перебільшувати його особисті оцінки, бо вони є суб'єктивними, як у кожного з нас. Те, що їх читає багато людей – це правда, але я не думаю, що це рішучим чином впливає на позицію тих, хто ухвалює рішення. А це – найголовніше.

Радники Офісу Президента – це тенденція останніх 30-ти років відновлення української державності. Як би їх там не називали, вони були і є зараз. В Офісі Президента завжди був хтось, за кого не голосували, якого не обирали, але він в результаті керує усіма. Що у нас не так, що в дорадчому органі завжди концентрується така влада? 

Відповідь дуже проста. Це юридична дірка, яка має бути заповнена дуже простим текстом. Я думаю, що у нас достатньо кваліфікованих юристів, які прекрасно б впорались із цією роботою впродовж кількох місяців. Але цим ніхто не займається, бо для багатьох це просто не вигідно. Саме тому в нас ідентична ситуація 30 років тому і зараз. Наші західні партнери також вказують нам “пальчиком” на ті теми, які слід врегулювати. Вони говорять про судову систему і чітко називають прізвища. Хоча це не дипломатично, але вони втомилися робити натяки і перейшли на пряму мову. Хтось з наших західних партнерів в листі послів "сімки" “вказав на те, аби ми прийняли закон, який чітко визначає, хто і ким керує: Президент Офісом чи Офіс Президентом. І тоді все буде зрозуміло.

Ви знаєте про цю гру США між двома законопроектами стосовно воєнно-фінансової підтримки двох країн, які воюють, – України й Ізраїля. Ми ж розуміємо, що зробити альтернативний законопроект – це політична гра на лінії частини республіканців, які орієнтовані на Трампа. Достатньо песимістичними були настрої офіційних делегацій, зокрема, Президенту Зеленському під час останнього візиту в Америку скасували певні зустрічі і промови. Що не так робить Україна по той бік океану, і що з цим робити? 

Не треба казати, що “все пропало”

Найперше – не казати, що “все пропало”. І я думаю, це найголовніший меседж, який ми маємо зараз сказати самі собі. Бо якщо ми будемо виходити з такої логіки, то тоді справді все “пропаде”. Я не думаю, що ситуація з допомогою Україні зайшла в глухий кут. Президент США Байден чітко і ясно заявив, що він не буде поки що проламувати своє рішення про те, щоб Україна отримала те, що вона потребує. І він має для цього достатньо інструментів. Можна, звичайно, провести рішення в Конгресі, але якщо його заблокує Сенат, його не зможуть реалізувати. Якщо навіть уявити, що Сенат так само його підтримає, то є Президент, який накладає вето на цей проект закону і повертає його назад. Враховуючи те, що наближається час, коли треба приймати бюджет в цілому, я не думаю, що республіканці підуть на те, щоб надто ризикувати, бо це фактично означатиме дуже серйозний внутрішньополітичний їхній провал. Тому що це дасть демократам “козирну карту”. 

Говорячи про те, що це дуже жорстка й чіпка політична боротьба, ми ж розуміємо, що американці виходять на “фінішну пряму” президентських виборів. Тому я думаю, що ця фаза завершиться для нас більш-менш позитивно. Я не знаю, чи будуть говорити про стовідсоткові запити адміністрації про 61 мільярд доларів. Можливо, ця цифра буде дещо скоригована. Але, повірте, навіть якщо від неї відняти умовних 10-15 мільярдів, це все одно колосальні кошти, які, в разі правильного застосування, дадуть нам величезний плюс. При цьому, звичайно, я погоджуюся з тими думками, що за кожним американським доларом, який витрачається, потрібен контроль для того, щоб не було випадків, коли нас будуть звинувачувати в тому, що вони нераціонально використовуються. А тим більше, що їх – крадуть. Тому, я думаю, рішення американської сесії прислати в Україну кілька наглядачів є абсолютно правильним, і воно в наших інтересах. Тому що тоді, якщо вони будуть тут на місці і будуть говорити, що все йде, як потрібно, це знімає з нас будь-які підозри, бо своїм вони вірять більше, ніж нам. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Україна переможе лише за умови кадрових чисток навколо Зеленського, – Луценко