Вранці наступного дня російські медіа повідомили про початок зустрічі двох диктаторів. Диктатори зустрілись на космодромі "Восточный" на Далекому сході, де і відбудуться самі перемовини.

Припускають, що головною темою обговорень можуть стати домовленості про постачання зброї та боєприпасів з КНДР до РФ.

У свою чергу Кремль повідомив, що вони не планують проводити фінальну пресконференцію зустрічі, а результати домовленостей залишаться засекреченими.

Західні лідери та міжнародні медіа пильно спостерігають за зустріччю двох ізольованих авторитарних політиків. Раніше речник Держдепу США Метью Міллер заявив про готовність до запровадження нових санкцій, якщо Кім Чен Ин та путін все ж наважаться на постачання зброї та технологій. 

За даними New York Times, росія розраховує на запаси радянського озброєння, які залишились в КНДР. Натомість може передати Північній Кореї передові технології.

Фахівці намагаються спрогнозувати, якими будуть результати цього візиту. Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко розповіла у ексклюзивному інтерв’ю для “ФМ Галичина”, якою є загроза таких домовленостей для України та як ми втрачаємо позиції серед країн Сходу.

Чи наважиться Кім Чен Ин на передачу зброї рф всупереч новим санкціям США для корейського диктатора?

8 років політико-дипломатичних зусиль призвели до геноциду

Насправді ми бачимо, що проти України воює не тільки держава-агресор, яка чинить геноцид, але й також авторитарний клуб диктаторів. Північна Корея — це один з яскравих прикладів. Очевидно,це є сигналом, зокрема для тих демократій, які локалізовані в Азії: Японії, Південної Кореї. Друзі, пришвидшуйте надання Україні озброєння для повної поразки рф, щоб таким, як корейський диктатор, не доводилося вже нікуди їхати та комусь допомагати. 

Я намагаюсь донести нашим стратегічним партнерам та представникам глобального Півдня, що чим довше триватиме війна, тим більше можливостей буде для різної співпраці в нашого ворога. Як-от, Іран з постачанням дронів-камікадзе для рф. Чи той же Китай, який постачає хоч не летальну зброю, але, все ж, гуманітарну допомогу, чіпами та іншими запчастинами до військового обладнання. 

У війні на виснаження авторитарні режими однозначно будуть шукати можливості підтримувати один одного. Тому для України ця історія означає втрати найдорожчого — це наших захисників. Відповідно ми працюємо в напрямку пришвидшених постачань ATACMS, Тaurus (крилаті ракети — ред.). Навіть вчора на зустрічі передали німецькій делегації нові футболки із закликом "Taurus für die Ukraine" ("Taurus для України"). Тому наша адвокація продовжується. Але висновки, які мають зробити західні демократії, що 8 років політико-дипломатичних зусиль призвели до геноциду. І навіть країни Африки і Латинської Америки зараз, особливо коли готуються до Генеральної асамблеї, придивляються, що відбувається на полі бою, як проходить контрнаступ і обирають до якого табору приєднатись. Побачили, що Україна робить успіхи і перемагає — гарантують нам підтримкою. Тому меседж простий: чим швидше буде перемога, тим менше шансів для співпраці рф в обхід санкцій. 

Окрім Північної Кореї, Індія та ще низка країн змагається, хто краще заробить на українській крові, підтримуючи зв’язки з РФ. Як Україні “перетягнути” їх хоч на нейтралітет?

І не тільки Індія. Так само і Китай намагається заробити. В Індії дуже прагматична позиція — "наші інтереси понад усе". Вони хочуть стати 3-ю економікою в світі, зайняти ключове місце в глобальному управлінні світу, тобто бути постійним членом Радбезу ООН. Після їхньої висадки на Місяць, амбіції стали ще більш потужним. 

Проте Індія чітко розуміє, що найбільшою загрозою для них є Китай. Вони бояться тандему Китай-Росія або Китай-Пакистан. Адже між ними є територіальні “тертя” — Кашмір (спірний регіон для Індії, Пакистану та КНР). Індія вже відчула на собі, як Китай здійснює окупацію поки лише на картах, перейменовуючи поселення на китайський лад. Тому індійці розуміють, що Китай — це загроза.

Але водночас вони не вивчили уроку на помилках Європи, як Німеччина будувала Північний потік-2 вже після вторгнення та анексії Криму. Вони визнають, що продовжують торговельні зв'язки з Китаєм, бо "нам треба стати потугою". Вони продовжують брати від росії енергоносії і здійснювати нафтопереробку, попри те, що це фактично порушення міжнародних правил. Навіть коли їм пояснюють, що російська війна проти України — це колоніальна війна, яку вони також пережили як постколоніальне суспільство. Крім того, наголошуємо, хто є реальним винуватцем основних криз для самих індійців: харчового продовольства, палива і добрива. Однак поки немає усвідомлення, що без фактичного відновлення глобальної безпеки і поваги до територіальної цілісності суверенних держав, вони собі закладають бомбу уповільненої дії. 

З міністром закордонних справ і з міністром енергетики були неприємні, але відверті розмови. Адже вони нас закликають до діалогу та дипломатії. Так ми 8 років в політико-дипломатичний спосіб намагалися врегулювати російську агресію і все безрезультатно! Якщо ми не вирішимо це питання, Китай на прикладі непокараності росії (без трибуналу і репарацій), почне вчиняти те саме з Індією. Починайте вже до цього готуватись! 

Наші ЗСУ показали, як ми знищуємо "Кинджали" завдяки Patriot. Це виявилось крутою кампанією з дискредитації російської "суперпотужної зброї". І наше завдання з перспективою на 10 років — витіснити російський ВПК із ринку Індії. Показовим буде те, що ми робимо з російським ВПК на полі бою разом з американськими та європейськими партнерами. І це меседж для Індії, тому що вона також хоче брати участь в діджиталізації та обробці даних. 

Які кроки має робити Україна, щоб врегулювати цю ситуацію?

Важливою є культурна дипломатія

У цьому випадку потрібна посилена робота МЗС. Важливою є культурна дипломатія. От зараз ми будемо проводити в Києві великий форум для глобального Півдня, куди приїдуть кілька високоповажних гостей. Ми запрошуємо їхніх представників в Україну, а не просто їздимо туди. Тому що в Індії чи в Африці не сприймають наші візити за підтримки Великої Британії, США чи когось іншого. Ми суверенна, незалежна держава і нам час надолужити згаяне за 30 років. Пріоритетом все-таки залишаються США, Рамштайн-коаліція, а також зброя і фінансова підтримка від них. Але на рівні голосувань в ООН, особливо коли буде питання трибуналу, нам потрібні країни глобального Півдня. До того ж ми не хочемо, аби через конкретні країни Близького Сходу до РФ продавали запчастини для виробництва нових дронів чи ракет проти нас.

Папа Римський скеровує свого кардинала в Китай для обговорення китайської формули миру. Що це за нова ватикансько-китайська гра нашою ціною?

В Індії, до речі, деякі намагалися зробити зауваження моїм, так би мовити, зауваженням до високоповажних гостей. Тому що останній візит представника Індії високого рівня саме в Україну був понад 20 років тому. Відповідно виникає потреба у зустрічах міністра закордонних справ, прем'єра, але саме в Україні. Натомість у відповідь лунають аргументи про китайський мирний план, який начебто звільняє від активної взаємодії Україна-Індія. До чого тут китайський план?! У нас є українське бачення миру: Маніфест сталого миру — на рівні експертів, 10 пунктів формули миру — на рівні Президента. До того ж китайський план — це повністю прокремлівський варіант, який не має жодної поваги до суверенітету України. Очевидно, що Україна прислухається до всіх, але є наше бачення, яке ми артикулюємо і до якого намагаємося залучити світ. 

Чому подібні взаємодії з Китаєм не йдуть Україні на користь?

Китай не залишає свої амбіції глобального домінування, експансії, реваншизму і бажання захопити світ через промислове шпигунство

Зло само розвінчується! У випадку з Ватиканом, наприклад. Я дуже сподіваюся і підтримую ідею Лариси Івшиної, редакторки газети "День", що наступним Папою повинен стати українець. І треба підготувати окрему книгу "Історія для Папи". Ми можемо мати різні здогадки, чому Папа має проросійську позицію, враховуючи навіть конспірологічні. Але насправді потрібен такий просвітницький проєкт. 

У випадку з ватикансько-китайськими перемовинами українці мають зрозуміти, що Китай ніколи не був і не є для нас другом. Китай не залишає свої амбіції глобального домінування, експансії, реваншизму і бажання захопити світ через промислове шпигунство. Комуністичний Китай — це така ж сама загроза для світу, як тоталітарна росія. 

У перспективі Україна має розширювати різновекторні партнерства. З одного боку, геополітична інтеграція НАТО та ЄС, а з іншого — клуб країн з космічних розробок. Водночас згадані раніше країни, зокрема Китай, хоч і підтримують вступ України в ЄС, та виступають категорично проти нашого членства в НАТО. Тому з Китаєм нам точно не по дорозі. Вони розраховують, що за умови зіткнення Китай-США, Україна вже буде в НАТО, то ми будемо воювати на боці Альянсу, проти них. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Чому Туреччина “сидить на двох кріслах”?