За його словами, Україна має йти на компроміс, а повернути Крим, Донбас та Луганськ – нереально. Він також додав, що виступає проти вступу України в НАТО. Також минулого тижня прем'єр-міністр Словаччини висловив підтримку прем'єр-міністру Угорщини Віктору Орбану в блокуванні пакета допомоги ЄС Україні в розмірі 50 мільярдів євро в грудні.

До слова, 24-го січня, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль зустрівся зі словацьким колегою в Ужгороді. Водночас від поїздки до Києва той ухильно відмовився. За його словами, в Ужгороді зустрітися було б більш практично і безпечно.

Там Фіцо відразу пом’якшив свій різкий тон щодо України і підписав зі Шмигалем підсумковий документ. Зокрема, він зайняв протилежний підхід, заявивши, що обидві країни готові до подальшої співпраці, спрямованої на відновлення територіальної цілісності та суверенітету України. Роберт Фіцо навіть запевнив українського колегу, що не має наміру перешкоджати комерційним постачанням зброї Києві. 

Та це не все, що відбулось за останні декілька днів. Комітет Сенату США із закордонних справ схвалив законопроєкт, який допоможе конфіскувати заморожені активи РФ для передачі їх Україні. Передбачено, що гроші буде спрямовано на відновлення України. Тепер акт передадуть на розгляд Сенату, а потім Палати представників.

До того ж ЄС, США, Канада та Японія заморозили приблизно $300 млрд активів російського Центрального банку у 2022-му році. Лише приблизно $5-$6 млрд доларів зберігається в Сполучених Штатах Америки. Більша частина активів у Європі, а саме — у центральному депозитарії цінних паперів Euroclear у Бельгії.

То чи справді премʼєр-міністр Словаччини “перевзувся” і чи зможе США та ЄС від теорії перейти до практики у питаннях передачі Україні заморожених активів РФ? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів дипломат та міністр закордонних справ України (2014-2019 рр.) Павло Клімкін.

Поведінку Фіцо вже називають "дипломатичною шизофренією". Його заяви про Україну суперечать одна одній. Це специфіка самого Роберта Фіцо чи існують якісь нові правила “безправного світу”? 

Фіцо каже те, що хочуть чути не лише в Москві, а й те, що хочуть чути самі словаки

Ні, немає тут ніякої специфіки. Він просто працює на різні аудиторії. Словаччина, нагадаю, найбільш проросійська країна у всій Центральній Європі. Це підтверджують всі останні опитування. Він грає на свій електорат, і саме цей електорат привів його до влади. Він і далі буде розповідати половині Словаччини, що в Україні все складно, що євроінтеграція для неї неосяжна, що Україні потрібно йти на компроміси. І це все “заходить” словакам. В цьому насправді шизофренія, а не в тому, що каже Фіцо. Він каже те, що хочуть чути не лише в Москві, а й те що хочуть чути словаки. Словацька мова дуже наближена до української, проте не ментальність. Але тим не менше, саме в цьому є одночасно і шизофренія, і трагізм. 

А потім Фіцо, як дуже жорсткий, прагматичний і цинічний прем'єр Словаччини, приїжджає і намагається домовлятися з Україною. Він і надалі буде домовлятися про різні питання. Він і надалі буде намагатися "качати" тему про газовий транзит і тему співпраці з Україною. Фіцо і надалі буде продавати зброю, але не постачати. Насправді там дуже мало що можна взяти з цієї радянської зброї, але продавати він її буде. Він буде розповідати в Брюсселі, що він не блокує гроші та євроінтеграцію. Щось буде розповідати Орбану, а щось розповість Росії. З одного боку, там є міністерка культури, яка відкриває знову зв'язки з Росією і з Білоруссю, начебто нічого не відбувається. А з іншого боку, сам Фіцо їде в Ужгород і домовляється про щось з нами. І це така абсолютно класична логіка сучасного світу. 

Є дуже багато країн, для яких цінності полягають в тому, що можна домовитись сьогодні або завтра про те, що тобі вигідно, абсолютно не зважаючи на те, з ким ти домовляєшся, а зважаючи на те, про що ти домовляєшся. І це насправді не нове, але, тим не менше, дуже неприємне явище для Європи. Зараз сама Європа має зрозуміти, якою вона є у XXI столітті і хто такий Фіцо, Орбан та всі інші. Насправді вони все більше це розуміють. 

В Орбана амбіцій значно більше, ніж у Фіцо, проте їх обох не варто недооцінювати

Орбана багато хто недооцінював. Думали, що він торгується тільки за гроші. Дали йому ці гроші, сподівались, що він заспокоїться і піде далі. Але він стратегічно торгується за те, аби стати лідером консервативної Європи, другом Трампа, другом Росії, отримати гроші і посаду в Брюсселі. У нього достатньо амбітна логіка. У Фіцо цієї логіки немає. Власне, він на це і не претендує. Але, тим не менше, ми не маємо недооцінювати таких як Орбан і Фіцо і та їхній вплив на сьогоднішню діяльність. І мені дуже не подобається, що в них насправді є багато таємних прихильників навіть у тій самій Європі, які не кажуть про це публічно, оскільки це своєрідний моветон. Але тим не менше, вони зітхають у себе і кажуть: "От бачите, є Орбан, і ми його підтримаємо, бо він говорить те, що думає". І це насправді найбільш небезпечне явище в сьогоднішній реальності. Те, що ми маємо не просто брати до уваги, а вибудовувати окрему стратегію, розуміючи, хто є хто в сьогоднішній Європі. 

Європейський Союз намагається грати за юридичними міжнародними правилами, і вони навіть знайшли правові підстави, за допомогою яких можна було б заморожені російські активи використати і передати на допомогу Україні чи для поточного бюджету, чи на оборону. Поки ще цей механізм не запустили. Проте, до прикладу, Бельгія передає нам в бюджет відсотки, які набігли в банках на заморожені російські активи. 

Вчора на сенатському комітеті схвалили закон про конфіскацію активів. І якщо його затвердить Сенат, то Байден як президент точно його підпише. І це вперше в історії США вийде так, що гроші центробанку іншої країни будуть не лишень заморожені, але й конфісковані і передані країною, з якою формально США не перебуває в стані війни. Наскільки ви оцінюєте можливість того, що це з теорії перейде в практику? Чи ризикнуть в своєму “політичному штормі” Штати піти саме таким шляхом? 

Штати знайшли політичні важелі, аби не просто заморозити активи РФ, а й конфіскувати і передати їх Україні

Я вас хочу дещо розчарувати стосовно Європи і надихнути стосовно Штатів. Я бачу дискусію в США як дуже позитивну. Вони справді мали юридичні важелі, як це все заморозити, але не мали таких важелів, як саме все це конфіскувати. А для того, щоб конфіскувати і щоб потім не було судових позовів, має бути “бетонний” важіль. Тобто ці гроші потрібно визнати злочинними і криміналізувати, якщо говорити юридичною мовою. І в Штатах зараз вони рухаються в правильному напрямку. Я бачу там дві речі: наявність правильного юридичного мислення і наявність політичної волі. І це дві складові, які критично потрібні. 

В Європі ситуація поки що складніша. В ЄС країни рухаються не так, як нам би хотілося. Є свої складні моменти. Європейський центральний банк дуже турбується, що це вплине на стабільність інших активів, що інші країни будуть забирати гроші і виводити на інші банки. Хоча насправді логіка проста – ти не порушуєш міжнародне право, не робиш ніякої агресії і твої гроші, твої активи спокійно працюють в Європі на тебе. Але там розмов поки що багато. На жаль, в Європі ще немає чіткого бачення і чітких механізмів, як визнати російські гроші кримінальними. Хоча там грошей більше, аніж в Штатах. І якщо дивитися на те, де вони зосереджені, то вони якраз зосереджені в Бельгії, у Франції і в деяких інших країнах. Будемо відверті, деякі гроші ми остаточно ще не знайшли, і пошук продовжується, зокрема зусиллями наших партнерів. Я думаю, що вони так або інакше все “розкопають”, вони це вміють. Для цього не потрібно Джеймса Бонда, для цього потрібно декілька аналітиків, які сидять за комп'ютерами і розуміють, як все це відбувається. 

Тому я стосовно Штатів більш оптимістично налаштований, аніж по Європі. Скоро відбудеться саміт "сімки", і на цьому саміті, як і на саміті ЄС, який буде на початку лютого, це і буде вирішуватись. Я думаю, що однозначно будуть кроки вперед, але остаточного рішення по всій сумі не буде. Проте ми маємо рухатися правильними кроками, навіть якщо вони повільні. Тому це теж позитивна новина. І дуже важливо, щоб і США, і Європа рухалися, а не стояли на місці. Хоч і рухаються вони з різними швидкостями, але рухаються обидва. Для мене дуже важливо політично, щоб ця солідарність не “посипалася”. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Цимбалюк про вступ України в НАТО і ЄС, законопроєкт про мобілізацію та пенсійні виплати