Привіт. Я Сергій Руденко, це "Картотека".Сьогодні я вам розкажу про одного із лідерів нинішнього політичного поля України Олексія Арестовича. Політична зірка Арестовича зійшла в Україні з початком великої війни. 24 лютого 2022 року він збирався йти на фронт, але, як каже, йому зателефонував Андрій Єрмак, і він змушений був мобілізуватися на інформаційний фронт. Цікаво, що за місяць до того звідти він пішов (мається на увазі з Офісу Президента України) через незгоду, як він казав, з порушенням Зеленським базових обіцянок кандидата в президенти і над надмірною бюрократизацією. За іронією долі Олексій Арестович залишив Офіс Президента України 17 січня 2023 року, рівно за рік після того, як залишив цей офіс в перший раз. Причина другого відходу Арестовича з Офіса Президента — це скандал через свою недолугу заяву про участь українських ППО під час трагедії у Дніпрі 14 січня 2023 року. Велика війна і великий телевізор перетворили Арестовича на справжню політичну зірку. Соціологія Центру Разумкова у січні 2023 року показала: разом із Зеленським і Залужним він увійшов в трійку політиків року. Зірвавши 2022 року політичний джекпот, Арестович заявив про бажання балотуватися у Президенти України. І як тільки ця заява пролунала, Арестович практично зник з єдиного телемарафону. Бо хто-хто, а команда Зеленського точно знала, як телевізор може перетворити мишенятко у Міккі Мауса, політичного Міккі Мауса. Натомість у телевізорі з'явилася його дружина Анастасія, яка щиро зізналася: Олексій їй натякнув, що він буде балотуватися у Президенти України, а вона, щоб готувалася до ролі першої леді країни.Хто ж такий Арестович? Арестовичу 47 років, він народився у родині радянського офіцера в Грузії. Батько, Микола Сергійович Арестович, має польсько-білоруське етнічне походження. Мати, Тамара Олексіївна, за походженням росіянка. Все дитинство Олексія Арестовича пройшло в переїздах, переїздах між військовими частинами зі зміною дуже частою шкіл. І лише уже по завершенню середньої школи Олексій Арестович і його родина оселилися у Києві. У 1992 році Олексій закінчив одну із найкращих столичних шкіл. Нині це Гімназія №178 . Після закінчення середньої школи він вступив на біофак Київського університету, щоправда, провчився там недовго. І після цього Олексій, як і тато, вирішив пов'язати своє життя з армією, але з гуманітарним ухилом. Він вступив до Одеського інституту сухопутних військ і здобув спеціальність військового перекладача. В цьому ж училищі в той самий час вчився і Головнокомандувач Збройними силами України Валерій Залужний. Давня дружба з Залужним дозволяє Арестовичу публічно називати Залужного Валєрою, що, в принципі, свідчить про те, що і Олексій, і Валерій один одного дуже добре знають. По завершенню і по здобуттю диплома в Одесі Олексій Арестович шість років пропрацював в Міністерстві оборони України аналітиком. Щоправда, він у своїх інтерв'ю численних розповідає про те, як він займався розвідкою, як він займався аналітикою, як він з британцями організовував систему оборони в Україні. Ну, словом, багато чого, розповідає Арестович. Але факт лишається фактом: з Міноборони він звільнився після Помаранчевої революції, яку він не зовсім сприйняв, м'яко кажучи. Каже, що йому не сподобалося, що колишні директори цукрових заводів почали видавати директиви, вчити бойових офіцерів, як їм нести службу. Зовсім скоро, після звільнення з Міноборони, Арестович увійшов до складу політичної партії "Братство" на чолі із Дмитром Корчинським. Власне, Арестович став заступником лідера партії "Братство". Ця партія тоді активно критикувала прозахідне президентство Ющенка і прем'єрство Тимошенко та активно спілкувалася з ідеологами русского міра, зокрема із Олександром Дугіним. Так, із тим самим Дугіним, який надихає і надихав російські еліти на війну з Україною.Оскільки ми говоримо про минуле Арестовича, ми не можемо не згадати про спробу Арестовича презентувати у Москві 2005 року так званий "Євразійський антипомаранчевий фронт". І сталося це спільно з Олександром Дугіним. Власне, відбувалося з цим Дугіним, який зараз активно пропагує русскій мір і який доволі активно пропагує українофобство на території Російської держави. Однак вторгнення Росії до Грузії у серпні 2008 року змусило "Братство", до якого входив Олексій Арестович, відмовитися від спільних з Москвою проектів. Мовляв, "нам тепер не по дорозі з Російською Федерацією". Але діяльність і "Братства" і Арестовича проти команди Ющенка та Тимошенко вона продовжилася, і в 2008-2009 роках Олексій позиціонував себе як координатор громадської ініціативи "Геть усіх!". І тоді Олексій хотів створити профспілку представників малого та середнього бізнесу і, спираючись, власне, на цю профспілку, очевидно, був розрахунок створити ще одну політичну партію, яка буде балотуватися до Верховної Ради України, ну і відповідно формуватиме порядок денний України. При цьому політологи говорили, що головними зацікавленими особами кампанії "Геть усіх!", у якій брав участь Олексій Арестович, була Росія та "Партія регіонів". Навіть збереглося відео, де Арестович включається в програму Савіка Шустера і звертається до Віктора Федоровича. "Вікторе Федоровичу, я особисто ставлюся до вас з великою повагою", — сказав Олексій Арестович. До речі, сам Янукович тоді був головним гостем програми. Однак оця історія з "Геть усіх!" ініціативою так нічим і не завершилася. А 2009 року Арестович вперше потрапляє на державну службу. Тоді "Братство" на чолі з Дмитром Корчинським активно спілкувалося і кентувалося з мером Одеси Едуардом Гурвіцем. І Гурвіц, власне, відкрив дорогу для молодого і перспективного Олексія Арестовича, який став заступником голови Приморської районної державної адміністрації міста Одеси. Однак на цій посаді Арестович протримався недовго. Всього три місяці. Вже після Революції гідності Арестович почав освоювати нішу активного блогера-коментатора. Він коментував події на фронті, він коментував події в українському політичному житті. А вже за кілька років він вибачався перед своїми читачами і писав про те, що "вибачте, я вам в ці роки дуже багато брехав". Ну, власне, оця от брехня, про яку говорить сам Арестович, власне, очевидно, була одним із елементів політичної діяльності Олексія і те, в чому він зізнався, він активно потім вже використовував, просуваючи свої інтереси в політичній площині.У 2018-2019 роках Олексій служив у розвідці 72-ої бригади Збройних сил України в Краматорську, де 23 грудня 2018 року отримав звання майора. Наприкінці 2020, тепер вже колишній заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони генерал Кривонос, в одній із бесід з журналістами навів факти того, як служив Арестович на східному фронті і звинуватив його, що 8 листопада 2018 року Арестович начебто завів на мінне поле снайперів з Десни, де двоє, на жаль, загинуло, а троє було важко поранено. При цьому сам Арестович спростовує цю інформацію, говорить про те, що там були старші в цій групі. Оскільки він за званням був молодшим, то він виконував чиєсь завдання. Але Кривонос твердить про те, що Арестович діяв непрофесійно, що так військові не чинять. Ну, можливо, в той час, коли розгортався конфлікт між Кривоносом, публічний між Кривонос та Арестовичем. Можливо, можливо, Кривонос, скажімо так, розказав більше, ніж потрібно було про Олексія. Але правду нема куди діти. І правда ця свідчить про те, що у генерала Кривоноса були певні застереження щодо майора Арестовича. І це було в той час, коли Арестович був речником Тристоронньої контактної групи у Мінську.У січні 2023 року Арестович, як я вже сказав, увійшов в трійку лідерів (політичних лідерів) 2022 року. І це все сталося завдяки єдиному телемарафону і тому, що Арестович став голосом Офіса Президента України в єдиному телемарафоні. Майданчиком для Арестовича-актора (бо він був актором) спершу був Київський театр імпровізації "Чорний квадрат", чиї актори, окрім вистав, підзаробляли ще й корпоративами. Потім Арестович створив свою івент-агенцію й знімався в рекламних роликах. Це і страхова компанія "Оранта", і мобільний оператор "Лайф", і шоколад "Корона", і горілка "П'ять крапель". Словом, Арестович абсолютно спробував усі ролі в кінематографі. Олексію діставалися, як правило, епізодичні ролі. Щоправда, була одна роль, яка, власне, принесла оце прізвисько Люсі. Люсі Арестович. Це роль у фільмі (чоловіча роль) у фільмі-комедії "Не бійся, я поруч", рік зйомки — 2012-й. Там Арестович зіграв і чоловіка, і жінку. Там він грає закоханого на ім'я Ігор Смірнов, що в боротьбі за кохану дівчину Юлю перевтілюється в її удавану суперницю Люсю Зайцеву. Саме в цьому фільмі Арестович співав пісеньку про дівчинку Карамельку. Ну от, власне, відтоді Арестовича почали називати Люсею Карамелькою. І Люся Арестович, якраз це прізвисько, чи таке поганяло, воно стало актуальним уже після того, як фільм вийшов на широкий екран.Ще в одній іпостасі любить виступати Арестович — в ролі психолога. Він дає рекомендації багатьом людям, та й, власне, те, що робив Арестович, починаючи з 24 лютого 2022 року, багато хто говорить, що це була робота психолога з великими аудиторіями, великими аудиторіями на телевізійному екрані. Водночас сам Арестович говорить про те, що він вивчав богослів'я в Римо-католицькому інституті святого Томи Аквінського, що на столичній Лук'янівці. Власне, на цьому його акторська діяльність й політична діяльність обмежується. Чим нам запам'ятався Арестович як речник Тристоронньої контактної групи у Мінську? Бо я згадував про його роботу, власне, коли він почав працювати з Офісом Президента України, в тому числі в статусі радника Андрія Єрмака? Це тиражуванням фейків, погрозами на адресу журналіста Бутусова та відбілюванням команди Зеленського через "Вагнерейт". Арестович називав Бутусова чорним пропагандистом, не цілком адекватним. Ну а Бутусов, відповідно, говорив, що Арестович бреше. За рік війни великої Арестович намагався заспокоювати аудиторію. Пам'ятаєте ці всі меми "через 2-3 тижні щось зміниться, через 2-3 місяці, ось скоро закінчиться війна, а от скоро ми зайдемо до Криму, зараз повністю ситуація кардинально зміниться"? Як би там було, але у квітні 2022 року Арестовичу було присвоєно звання підполковника. Пізніше він, звичайно, говорив про те, що він ще й став полковником, щоправда, підтверджень жодних цього немає, але. Після того, як Арестович самостійно чи не самостійно залишив Офіс Президента України 17 січня 2023 року, він почав провадити свою проросійську риторику й працювати відверто на проросійську аудиторію. Він багато говорить про те, що російська культура є великою, а українська культура є маленькою, про те, що йому не до вподоби політика, яку проводив Порошенко і В'ятрович. Хоча свого часу Арестович підтримував Порошенка. Про те, що назву держава Україна треба перейменувати і зробити її на кшталт Русь-Україна. Він захищає хороших русскіх, ностальгує за Радянським Союзом, захищає Цоя і каже, що це загальне наше надбання.Внесений до бази даних "Миротворець" як професійний провокатор. Тобто "Миротворець" говорить про те, що Олексій Арестович є провокатором. Я би його назвав не провокатором, а Остапом Бендером української політики і людиною, яка впливає на українську політику в доволі специфічний спосіб. У нього є мільйонні аудиторії прихильників, він мріє про президентство, але каже, що піде в президенти лише у разі, якщо Зеленський відмовиться вдруге балотуватися на пост глави держави. Ну й, звичайно, очевидно, хоче осідлати той електорат, який свого часу був у "Комуністичної партії України", в "ОПЗЖ" і в "Партії регіонів". Словом, вата, яка дотепер була і лишається в Україні, яка підтримує Росію. І саме на цю вату і націлений Олексій Арестович. Це була "Картотека" із Сергієм Руденком. І головним персонажем сьогодні був Олексій Арестович.