2_Банери разом_ПРАВИЙ АНІМОВАНИЙ.jpg
animation.gif

Військовий експерт пояснив мету Росії на Авдіївському напрямку

Військовий експерт пояснив мету Росії на Авдіївському напрямку
Посилання скопійовано
Понад два тижні росіяни штурмують Авдіївку та перегруповуються. При цьому війська Російської Федерації зазнають значних втрат.
Військовий експерт пояснив мету Росії на Авдіївському напрямку

Місто майже цілодобово обстрілюють із різних артилерійських систем та мінометів. Це ускладнює проведення добровільної евакуації мирного населення. 

Начальник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш заявив, що ворог не полишає спроб оточити місто, а на півночі від міста йдуть бої із застосуванням стрілецької зброї.

Водночас на Запорізькому напрямку ворог завдає авіаційні удари у районі Новодарівки Запорізької області. Понад 20 населених пунктів ледь не щодня зазнають артилерійських та мінометних обстрілів.

Чому окупантам важливо захопити Авдіївку та що відбувається на інших напрямках? В ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” відповів на ці та інші запитання військовий експерт Петро Черник

Як шалені втрати ворога біля Авдіївки за останні 20 днів і в живій силі, і в техніці, вплинуть на характер бойових дій? 

Станом на зараз, глобально це ні на що впливати не буде. Але потрібно розуміти, чому противник організовує такі серйозні наступи саме на Авдіївському напрямку. Усі попередні наступи ворога були спрямовані на ліквідацію української державності. Цього зробити ворог не зміг, хоча головною метою було саме це. 

Мета Росії – вийти на адміністративні кордони Донеччини й Луганщини

У Путіна самопризначення або як там називають "президентські вибори" будуть відбуватись навесні наступного року, і саме тому йому потрібні успіхи. Нагадаю, що одна із декларованих причин цієї війни – це визнання так званих ДНР та ЛНР, отже, у них є завдання вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини. Не знаю, який за підрахунками цей наказ Путін віддав, але зараз насправді все дуже серйозно, бо він персонально буквально півтора-два тижні тому був у Ростові на Дону і дуже сильно акцентував увагу саме на цій проблематиці. 

Авдіївка – це стратегічні ворота до усієї Донеччини. Вона напряму зав'язана на Бахмуті. Бахмут також має певний політичний характер. Бахмут вони взяли, але просунутися далі не змогли. Путін своїми вустами сказав, що він нагородить їхніх “недогероїв”, але реалізувати позицію Путіна ніхто не насмілився. В такому контексті треба дивитися на все те, що там відбувається. 

Ми відвели просто неймовірний наступ. Для розуміння – за перші 6 днів боїв, які були найбільш яскравими, противник втратив більше, ніж два механізовані полки, понад дві артилерійські бригади і більше, ніж цілий танковий полк. Сукупно – це повноцінна дивізія. Убитими і пораненими – понад 15 тисяч особового складу, а просунулися вони всього на кількасот метрів. Звичайно, ми розуміємо, що зараз там сконцентроване сорокатисячне військо, а Бахмут взятий класичними велетенськими піхотними вилазками зразка Другої світової війни. Битва буде лютою. Поки що – ми десь у зоні відносної рівноваги. 

Ключовим для Збройних Сил України буде наявність достатньої кількості боєприпасів і нової техніки від наших партнерів чи питання ротації і поповнення особового складу має більше значення? 

Зброя, зброя і ще раз зброя. Не забуваємо, що війна на 95% є війною артилерії. І в цій частині нам надпотрібні ті боєприпаси, які нам вже схвалили. Ми дуже чекаємо їх на фронті. Велика кількість цих боєприпасів по-справжньому буде вирішувати все на полі бою. А на частині, що стосується "викошування" їхньої піхоти справді потрібно акцентувати. Станом на зараз виглядає, що в артилерійському протистоянні є відносний паритет.

На Запорізькому напрямку ворог намагався повернути втрачені позиції, бо зазнав втрат біля Роботиного. Чи заходить там у глухий кут контрнаступ Збройних сил України, чи є якась інша ситуація, про яку зараз ми не знаємо? 

Я б не сказав, що там ситуація у глухому куті. Звичайно, наступ уповільнився, бо противник дуже серйозно окопався. Це росіяни вміють робити найкраще. Так звана "лінія Суровікіна" – це доволі серйозна перешкода. Зараз ми перебуваємо орієнтовно посередині. Якщо вся смуга в межах 25-ти кілометрів, то десь на 12-13-му кілометрі перебуваємо ми. Наші хлопці на другій лінії. Вона найсерйозніша і доволі важка, бо це величезна мережа найрізноманітніших укріплень з тунелями включно. І розуміємо, що великими ударними броньованими кулаками ми там рухатися не можемо. Тільки невеликі групи, які роблять методично-скрупульозну роботу. Але ж, ми маємо по-справжньому розуміти: як тільки цю лінію вдасться пробити і дійти до третьої, то далі аж до Перекопського перешийка нічого серйозного немає, за винятком укріплених міст, такі як Мелітополь і Токмак. Але ми добре усвідомлюємо, що штурмувати їх "в лоб" – немає ніякого резону. 

Якщо ЗСУ вдасться перервати сухопутний кордон до Криму, то росіяни звідти зроблять “жест доброї волі”

Погода нам неймовірно сприяє, феноменально тепла осінь. Наше тактичне завдання – доторкнутися до Північного Поазов'я, вийти в район Молочного лиману і перервати сухопутний коридор до Криму. Якщо це стратегічне завдання буде реалізоване, то Південний плацдарм точно обвалиться, і росіяни будуть змушені робити “жест доброї волі” в Криму. Але, не можна скасувати чисельність росіян і не можна скасувати їхнє фанатичне бажання помирати за "родіну" і Путіна. Важка і скрупульозна робота нас чекає. Я б ще назвав її "зоною стратегічної рутини". 

Що зараз є ключовим, якщо говорити про підсилення Збройних сил України на Запорізькому напрямку? Це певні види озброєння й техніки чи навчений особовий склад і штурмові бригади, які могли б вибивати ворога з його укріплених позицій?

Звичайно, воєнна майстерність має значення, і завдяки їй ми тримаємося. Ми розуміємо, наскільки велетенський наш противник, і тільки висока мотивація, якість озброєння і вміння застосовувати нестандартні тактичні рішення допомагають нам тримати цей баланс. Але, ще раз підкреслю власну позицію: нічого феноменально нового не буде. Це рутина, яку треба робити щодня. 

На Херсонщині запровадили таке поняття, як інформаційна тиша. Проте на днях була інформація, що один з населених пунктів вдалося нібито взяти під контроль Збройних Сил України. Чи є сподівання на те, що ворог може перекидати сили на Херсонщину для того, аби утримувати просування Збройних сил України? Чи дійсно це той напрямок, в якому ми можемо "сплутати карти" ворога, просунувшись уперед? 

Хто краще буде приховати свої наміри, у того й кращою буде динаміка

Приховане управління військами вперше описав геніальний військовий, який казав: "хто краще буде приховати свої наміри, у того й кращою буде динаміка". Я свідомо навів цей приклад, бо це головне у ньому – приховувати. Якщо наше командування видало чіткий сигнал – нам усім без винятк –, і експертам, і медійній спільноті – не потрібно аналізувати цю тему, наче її і немає. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: “Шахеди”, “мопеди” і “газонокосарки”: чому Україна не виготовляє власних безпілотників?