Це "Зброя Перемоги". Мене звати Христина Яцків і я рада вітати свого співведучого Івана Киричевського на зв'язку. Іване, привіт!Почнемо ми цикл наших програм із авіаційної тематики. Тим паче, що в середині травня українська влада та високопосадовці в цілому заявили про те, що авіаційна коаліція вже формується і Збройні сили України мають отримати західні винищувачі для захисту українського неба та перемоги над Росією. Ясна річ, ми поки що не говоримо про те, що F-16 візьмуть участь в українському наступі. Але ми вже говоримо про те, що повітряні сили Збройних сил України будуть мати в своєму розпорядженні принаймні F-16, можливо, Єврофайтер (Eurofighter), можливо, Гріпен (Gripen). І от буквально з'явилася інформація нещодавно про те, що Австралія може передати Україні 41 винищувач Хорнет (Hornet) американського виробництва, але в Австралії вони є так, з запасом, зайві і так далі. Іване, ну непогано, насправді, все це виглядає. Я ще раз зауважу, що повітряні сили говорили про потребу принаймні 200 винищувачів. Але міністр оборони Олексій Рєзніков буквально 30 травня заявив про необхідність у 120 винищувачів, базу яких має складати саме F-16. Давай трошки просто і по черзі про кожен із цих типів. Прошу. F-16 перший.F-16 він хороший тим, що він найбільш масовий винищувач, який є у світі, відповідно до нього найпростіше добути якісь от комплектуючі. Плюс він універсальний в плані застосування різних типів озброєння, тому що, як виявляється, на F-16 можна повісити навіть не тільки американські ракети повітря-повітря, але й німецьку ракету IRIS-T — авіаційну версію тої самої ракети, яка застосовується із німецьких ЗРК. Окрім того, F-16 він взагалі-то може виступати носієм для різних крилатих ракет. Ну, наприклад, версія Гарпуна для ударів по наземним цілям або навіть далекобійної крилатої ракети AGM-158. Ну якою можна було б теоретично дістати аеродром Енгельс, якщо, звісно, західні союзники раптом таки дозволять. Eurofighter. Eurofighter він опинився в другому пріоритеті, тому що це... Ну, скажімо так, він відносно рідкісний винищувач, тому що через обмеженість програми їх виготовили буквально декілька сот... Навіть можу скати пару сотень одиниць на всі європейські країни. Це Італія, Німеччина і Велика Британія. Але він теж не менш універсальний, аніж F-16. Саме Eurofighter є штатним носієм ракет Storm Shadow, які ми недавно отримали. Ну і як бонус, на Eurofighter можна застосовувати ракету повітря-повітря типу Meteor, яка може збивати російські літаки аж на 200 кілометрів. Тобто, якщо раптом будуть Єврофайтери у нас саме з Метеорами, перевагу у повітрі над рашистами гарантовано. Gripen. Gripen вважається такою гарною бюджетною заміною для МіГ-29. Тим більше, що у Gripen, порівняно із попередніми двома літаками, є суттєва перевага: його може обслуговувати мала кількість, навіть недостатньо навченого персоналу. Грубо кажучи, призовники, які буквально там ще три місяці назад тільки вперше ознайомилися з цим літаком. Ще одна перевага: Gripen буквально створений для того, щоб злітати з трас автомобільних. Тому що Швеція, коли починала проект по Гріпену, там ще у неї був проект, коли у випадку великої війни проти москви шведи були готові до того, що всі їхні аеродроми розбомблять і доводиться користуватися автомобільними трасами.Тобто, створюючи Гріпени, шведи уже закладали потенційно конфлікт з російською федерацією. І злітати ці літаки можуть з автодоріг. А у нас нещодавно "Велике будівництво" перед війною тут масштабно розгорталося.Ну от чому, власне, і виникла у західних партнерів історія продати нам Гріпени, тому що є дороги, є зручний винищувач, який можна так експлуатувати. Відповідно, чому б таким чином не захистити наше небо? Ну і чому виникла історія про те, що Австралія готова нам віддавати винищувачі американського виробництва Хорнет, які взагалі-то палубні? Те, що цей винищувач палубний, це означає, що він дуже витривалий, тому що літаки такого класу розраховані на те, що вони можуть брати участь в боях декілька місяців без можливості відремонтувати їх на заводі. Окрім того, вони ще й адаптовані до того, що їх може заливати солоною водою, іншими якимись несприятливими умовами. Відповідно, для воюючої країни такий літак — це саме те, що потрібно. Тим більше, що Австралія зараз проходить на F-35, і ці Хорнети їм не потрібні. Відповідно, перед австрійцями виникла історія: або їх уже зараз порізати на металобрухт, ну або їх відправити на останню в їхній історії війну. Австрійці вибрали другий варіант. Ну й зараз якраз проговорюються умови, як саме ці от Хорнети будуть відправлені у війну до України проти рашистів.А що Хорнети можуть нести на собі з цікавенького такого, вибухового? Нагадай, будь ласка.Насправді, рівно те ж саме, що і F-16, і навіть Хорнети при своїй моральній застарілості виглядають кращими, ніж Су-27 чи МіГ-29.А як у нас з інтеграцією такої великої кількості різних винищувачів буде? Чи не буде це великою проблемою? І чи не позначиться це на ефективності наших повітряних сил?На ефективності повітряних сил це не позначиться, й навряд чи це буде проблемою, хоча б тому, що якщо ми отримуємо Єврофайтер і Гріпен, відповідно ті самі ж компанії BAE Systems і Saab як їхні виробники по-любому зайдуть в Україну працювати. Ну тому що шведська зброя — це така собі антиІКЕА. Мало того, що інструкція треба, треба ще й інструктор, як нею користуватися. В принципі, теза про те, що якісь там мають бути логістичні проблеми, вона теж не виправдовується, тому що всі західні винищувачі, нами прораховані, вони адаптовані під той самий вид зброї. А як вирішити питання з запчастинами? Ну це теж переговорюється негласно. Врешті, є дуже багато країн НАТО, які використовують дуже багато типів літаків і ніяких проблем з цього не відчувають. Наприклад, та сама Польща, в якої і МіГ-29, і F-16, скоро ще й південнокорейські літаки будуть літати. Ну і, врешті, навіть можна поставити питання так: якщо наша країна виявилась єдиною, що в умовах війни, на відміну від своїх сусідів і ворогів, може повернути з консервації МіГ-29 і Су-27 і їх відремонтувати.Наскільки, до речі, це технологічно важливий такий і складний процес? Просто, щоб відмітити, знаєш, наших професіоналів в цьому сенсі.Росіяни як виробники МіГ-29 під час війни це зробити не спромоглися. Поляки як амбітні в військово промисловому плані люди теж це зробити не спромоглися. Тому от вони ті винищувачі списують. А от ми якраз їх змогли поставити в стрій. Якщо ми змогли виконати настільки складну задачу, то як вирішити проблему з обслуговуванням F-16, Єврофайтерів чи Гріпенів, особливо, якщо вони, наприклад, будуть розведені по різним юнітам, я не думаю, що це буде велика проблема.Ну дивися, у нас в країні також є певні ресурси і потужності, які, як на мене, є недовикористаними, тому що свого часу, можливо, були недофінансованими. І, безумовно, великою втратою цієї війни є втрата найбільшого нашого прекрасного літака "Мрія". Я вже не знаю, наскільки він в сучасних умовах взагалі був функціональний, окрім того, що був надзвичайно знаковим, символічним і красивим для нас. Зараз є ідея "Мрію" відродити: ДП "Антонов" можуть поставити таке завдання вже найближчим часом. Можливо, навіть перші підготовчі роботи вже реалізуються. От все-таки, на твою думку, чи варто це робити? Чи, можливо, наші авіаційники зараз мали б сконцентруватися на якихось інших речах, наприклад, на літаках, супутніх до тих винищувачів, про які ми говоримо або якісь деталі? Можливо, якісь інфраструктурні проекти потребуватимуть фаховості наших науковців?Найкраща помста рашистам за знищену "Мрію" — це буде флот спеціалізованих військових літаків "Антонова", в першу чергу флот літаків радіолокаційного дозору. Є різні проекти, починаючи з радянського АН-71, який, на жаль, стоїть в музеї в Жулянах. Ну тому, що зараз натівські літаки радіолокаційного дозору, звісно, нам допомагають виявляти пуски, наприклад, крилатих ракет в районі Каспію, але свої потужності тут треба. Ще би було б непогано, якби в нас на базі хоча б того самого АН-178 чи інших літаків були патрульні протичовнові літаки. Ну бо втопити, ну або, скажем так, послати вслід за "Москвою" підводні човни росіян з "Калібрами" — теж була б дуже гарна перемога. Врешті, транспортні літаки для того, щоб наше військо було мобільнішим, ну це буквально, це буквально ази. Ну й навіть літаки, можливо, паливозаправники. Тому що, щоби тактична авіація могла бити якомога далі по території Російської Федерації, без дозаправки в повітрі не обійтись. А от уже після цього, назвемо його так "планом мінімуму", необхідного для помсти, росіянам, можна далі займатися проектом по відновленню другої "Мрії". Тим більше, що, можливо, під якісь космічні програми майбутнього цей літак можна було би і відновити.От, до речі, доволі дискутивне питання. Кажуть, що... Деякі із експертів кажуть, що "Мрія" — це така трошки морально застаріла історія, коли ми кажемо про космічну галузь, і що її створення буде вже не актуальним на момент, коли це станеться, як ти думаєш?Ну от, американці використовують Boing-747, який теж вважається морально застарілим, по вантажопідйомності майже, як "Руслан". Ну, можливо, вдасться комусь адаптувати "Руслан" під космічні програми, але, можливо, краще все-таки відновити те, що було. Якщо це стосуватиметься саме мирного космосу після перемоги і помсти росіянам.На жаль, зараз ми змушені будемо поговорити про те, чим саме б'є з повітря нас ворог. Все крилате, що у нього, власне, є. Мова піде про літаки. Нагадаємо, що росіяни використовують різні там модифікації варіантів Су, МіГ. Часто ми чуємо тривоги, коли злітають Ту і не обходиться без варіантів АН для радіолокаційної розвідки. Чому росіянам не вдалося розконсервувати і гарненько привести до ладу ті літаки, які у них були? Можливо, у них їх так багато, що не було взагалі потреби вдаватися до цих от застарілих штук? І от вони просто взяли нове, що у них є чи там позбирали, "паскрєблі па сусєкам", так би мовити? Що у них з авіацією? Прошу.Насправді, їм поки що не було потреби предметно займатись розконсервацією, наприклад, МіГ-29, які стояли в Курську чи Су-27 на власних базах зберігання чи білоруських. Тому що на папері у росіян є дуже багато літаків військового призначення. Загалом 1100 одиниць різних типів. Із них найбільш сучасне боєздатне ядро — це орієнтовно до ста літаків Су-34 (це з поправкою на втрати, які вони зазнали від нашої ППО), до ста літаків Су-35, орієнтовно до десяти Су-57, які використовувались тільки для таких дистанційних пусків тактичних крилатих ракет. Ну і, мабуть, це найбільш сучасне все, що в них є. Тому що Су-25, Су-24, на яких там навіть використовують переважно так званих льотчиків-вагнерівців, назвати сучасними складно, тому що в рашистів були модифікації, наприклад, Су-39 того самого Су-25. Але, на наше превелике щастя, це в серію не пішло.А от вагнерівцям не дали сучасні. Це розуміння того, що це все одно, що дати мавпі гранату? Тобто там немає фахівців серед вагнерівців подібного штибу, чи які причини, що їм саме, здавалося б, "ледь не найефективнішим, тим, хто взяв Бахмут" (це я зараз беру в лапки) не дали нормальні літаки?Ну це скоріше, тому що пілоти мають бути одноразові. Це по-перше. По-друге, пілоти, які йдуть в такі структури... Ну вони давно відслужили своє. Їм років по п'ятдесят, назвемо так. Там вже вікові обмеження не дозволяють опанувати новий літак. Там, в принципі, здоров'я не дозволяє сідати за штурвал. Але так, як вони сідають, ну бо хочуть грошей, то там і літаки вибираються достатньо одноразові.Окей, що у них з потужностями ремонтувати всі ці літаки? Чи є така необхідність? Чи є такі підприємства зараз активні? Наскільки вони зараз завантажені, можливо? Так побічно згадаємо і успіхи наших сил оборони в контексті збиття російських літаків.Якщо говорити про успіхи. Ну, на щастя, успіхи нашої протиповітряної оборони настільки великі, що, щоб поповнювати втрати, росіянам знадобиться мінімум 10-15 років. І це без поправки на те, що росіяни пообіцяли декілька десятків винищувачів Су-35, на виготовлення яких знадобиться мінімум п'ять років. Окрема приємна історія полягає в тому, що більшість авіаційних заводів Російської Федерації вони знаходяться десь взагалі за Уралом. Ну, наприклад, Новосибірськ або Комсомольськ на Амурі. Там, де ті самі Су-34 чи Су-35 виготовляють. Чому? От у них і вийшла історія, що на папері дуже багато в них є літальних апаратів, 700 одиниць лише навколо наших кордонів. А переваги в повітрі такої радикальної вони досягнути не змогли, тому що мало мати просто велику кількість літаків на папері, потрібно ще тримати їх у відносно боєздатному стані. А за західними оцінками, для росіян в кращому випадку технічна готовність досягає 50 відсотків від парку.А є їм що вантажити на ці літаки і потім кидати на нас?Ну от зараз росіяни відзначаються тим, що вони почали занадто активно використовувати так звані крилаті бомби з модулями МПК. Ну це вони зробили щось типу свого дешевого аналогу американської JDAM-Extended Range. Вважається, що якби в росіян дуже багато радянських авіабомб, і саме тому вони вирішили піти на таку тактику. Але може бути ще й інша історія, що насправді у росіян пішли проблеми з кількістю авіабомб. І це їх нарешті примусило робити ці бомби крилатими, тому що оці модулі МПК у росіян були ще на початку 2010-х років готові і навіть білоруських їхніх союзників теж були подібні аналоги під 250-кілограмові бомби готові. Але ну до цього моменту росіяни чомусь не вважали за потрібне їх приймати на озброєння, скидали в кращому випадку старі радянські керовані авіабомби. Врешті, якщо виходити з того, що росіяни можуть скидати до двадцяти таких бомб на добу і при цьому все одно використовують, наприклад, старі ракети Х-25 або просто працюють некерованими авіабомбами. Ну це означає, що не самих авіабомб в них не так багато, як нам уявляється, і потужності по виготовленню цих крилатих модеулів, на наше превелике щастя, теж обмежені.Ну і дуже коротко, на останок: феномен привида Києва. Васильківські льотчики, якщо я не помиляюся, сорокова бригада. А в чому? В чому полягає дійсно оце саме явище привида Києва? Прошу.Що за натівськими стандартами, що навіть за рашистськими стандартами, літак МіГ-29 в його базовій радянські модифікації вважався непридатним для ведення сучасного бою. Привид Києва літав саме на такому. І те, що привид Києва буквально збивав пір'я фашистам в небі над Києвом і став таким от захисником неба столиці, — це вже є феноменом. І саме тому оця от бригада носить своє звання заслужено.Дякую за цю авіаційну, наразі, аналітику. Попереду в нас ще багато програм, де ми будемо говорити про різні види зброї, яку нам надають партнери, яку ми самі виготовляємо. І те, що є, на жаль, поки що є, сподіваюся, не надовго у наших ворогів. Христина Яцків, Іван Киричевський, "Зброя Перемоги" були з вами.
