Як українські блогери просувають російські ІПСО

Як українські блогери просувають російські ІПСО
Посилання скопійовано
27-го лютого, Комітет з питань розвідки при Президентові України виступив із заявою, що РФ скоро збільшить потужність своїх інформаційних атак. За словами Комітету, спецоперація “Майдан 3” буде орієнтована на дискредитацію української влади, мобілізації та військової міці ЗСУ, а метою буде – вбити клин між суспільством та військовими. Однією із тем стане так звана “нелегітимність” президента Зеленського після 20-го травня.
Як українські блогери просувають російські ІПСО

Проте якщо із російськими фейками все більш-менш зрозуміло, то є в Україні ще одна проблема у цій царині. Це – наші блогери. Симон Петлюра колись сказав: “Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди”, – і був правий на 100%. У той час, коли українське суспільство щодня атакує російська пропагандистська машина, скандали виникають серед наших публічних людей. Часто вони повторюють або провокують повторення вже відомих російських наративів.

Так, нещодавно в українських соцмережах розгорівся скандал між співачкою Alyona Alyona та блогерами Сергієм Івановим і Володимиром Петровим. Останні у своїй програмі “Розрив” на ютуб-каналі “Ісландія ТВ” некоректно висловлювались стосовно зовнішності реперки та декількох інших жінок. У відповідь Alyona Alyona виклала допис, у якому пригадала, що це вже не вперше, коли чоловіки обговорюють її зовнішність. Як доказ навела уривок з іншого випуску “Розрив”, де Володимир Петров назвав реперку “під'їзною хабалкою”.

Словесна перепалка між сторонами конфлікту продовжувалась ще декілька днів. Зрештою, Alyona Alyona повідомила про намір звернутися до суду через посягання на її честь та гідність. Все це несе розбрат серед українців, про який так мріє Москва. 

Показово, що за декілька днів до цього скандалу український медіапростір сколихнула ще одна історія: чоловік відомої блогерки-мільйонниці Тані Пренткович під приводом волонтерської діяльності виїхав за кордон, після чого опинився на сімейному відпочинку на Мальдівах. А це вже повторення наративу про “нехай воюють діти багатих/політиків/президента” і таке інше. 

То наскільки виправданим є обурення українців, хто з українських блогерів приносить шкоду і як ворог використовує конфлікти для поширення “зради”? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів аналітик громадської організації "Детектор медіа" Олександр Крумін

Почнімо зі скандалу співачки Alyona Alyona та ютуб-блогерів. Дівчина закликала свою аудиторію нагадати Іванову та Петрову, що зараз набагато важливіше об'єднуватись, а не обливати одне одного брудом. Як варто реагувати на такі скандали між публічними людьми? Це намагання похайпувати чи дискредитувати конкретну особу?

З одного боку, кожен блогер, незалежно від платформи, на якій він працює, намагається своїм контентом якось захопити аудиторію. Зокрема, методом хайпу. Бо чим більше хайпу, тим більше переглядів і тим більше в підсумку підписок і монетизації. Тому очевидно, що хайп тут був присутній. Водночас якщо хтось із відомих людей дозволяє собі якусь співпрацю чи дотичність до російських брендів, то це теж не нормально. Тому тут, напевно, хайп пересікався з якимось бажанням принаймні підсвітити громадянську позицію. 

Головний ворог сидить “за порєбріком” 

Але з усіма цими розбірками та публічними закидами один одному варто не забувати про те, що основний ворог у нас сидить “за порєбріком”. І для початку хотілося б перемогти його, а потім вже зійтися у внутрішньополітичних, музичних чи якихось інших дискусіях. Зараз краще об'єднатися задля перемоги. 

Як можна в Україні регулювати роботу ютуб-каналів та контролювати, чи вони не поширюють мову ворожнечі?

Можливо, закон про медіа якось міг би впливати. Якби ютуб-медіа були зареєстровані як медіа, то поширювалися б якісь обмежувальні параметри. А так унормовувати, можливо, мали б і самі глядачі. Якщо на каналі якийсь шкідливий контент, то, можливо, добре було б, якби глядачі комунікували як з цими блогерами через коментарі чи якісь реакції, так і з платформою YouTube шляхом банального подання скарг. Тому що в ютубі теж активно поширюється пропаганда і є багато вкидів, які модеруються доволі слабко. Тому, напевно, і аудиторія може певним чином регулювати наявність того чи іншого контенту. 

Інститут масової інформації робить “білий список” медіа, яким варто довіряти. Можливо, варто створити аналогічний перелік ютуб-каналів? 

Напевно, можна було б. Але існує дуже багато каналів і тематик. Тобто це має бути або багато окремих списків, або якийсь один дуже узагальнений. Хоча разом з тим, я б хотів сказати, що і на ютуб-ресурсах тих медіа, які входять до “білого списку” (а це Суспільне, Громадське, Ліга, Українська правда, Укрінформ, ZN.ua, Бабель, НВ та Еспресо) буде здебільшого перевірена інформація та чистий від маніпуляцій контент.

Як реагувати на наявність ютуб-каналів, що несуть хейт і мову ворожнечі? 

Будь-який хейт, будь-яка мова ворожнечі кличе за собою захід якоїсь аудиторії – згодної чи не згодної, вдячної чи не вдячної. Це конвертується в коментарі, перегляди та монетизацію, яку за підсумками того чи іншого періоду отримує блогер. 

Коли в Україні з’явиться інститут репутації?

Тут може бути тільки саморегуляція блогерів

Тут може бути тільки якась саморегуляція блогерів. Якщо блогер сконцентрований, наприклад, на ретрансляції якихось новин без маніпуляції, то тоді він сам себе контролює, щоб не видавати маячні та не робити вкидів. Якщо ж блогер чи канал свідомо заточений на “жовті” заголовки та сенсацію, то він розуміє, що це конвертується в монетизацію. Тому тут все залежить від мети редакції чи творчого колективу. І тут, на жаль, навіть авдиторія не зможе на це впливати. 

Хто з українських ютуберів приносить шкоду та як вона проявляється? 

Почну з тих блогерів, яких краще не дивитися або дивитися обережно, перевіряючи джерела. Це так звані “відставники”: Олег Жданов, який має 949 тисяч підписників та дуже активно коментує військові теми, а також Роман Світан, який не має свого каналу, але теж дуже часто з'являється в різних ютуб-проектах. Вони в принципі можуть коментувати постачання зброї чи щось подібне, бо вони в цьому знаються. Але разом з тим у них багато “перемог”. І коли дивишся на об'єктивну картину на полі бою, то вона не відповідає тому, що ці люди заявляють. 

Також згадаю, наприклад, про Дмитра Гордона, який має декілька мільйонів підписників, але в нього досі дуже багато так званих “хороших русскіх”, яких не варто тягнути в наш медіапростір. Знову ж таки, є багато самих “хороших русскіх”, які ведуть свої ютуб-канали. Той же Сергій Жирнов, який часто з’являється в українських ютуб-проектах і який любить поширювати інформацію чи то про ліквідацію Путіна, чи то про початок перевороту у Росії. 

Так само не рекомендував би канали як провладних блогерів, так і опозиційних. Наприклад, Олексій Гончаренко. За хайпом, якимись сенсаціями та гучними заголовками часто втрачається сутність і цінна новинність того, що він хоче сказати.

Кого ж, навпаки, порекомендуєте дивитись?  

Знову ж таки, повертаємось до списку “білих медіа”, там не буде перекручувань та фейкових новин. Також рекомендую міжнародні видання на кшталт Радіо Свобода чи BBC Україна. Там здебільшого цікаві теми, дискусії та гості. 

Якщо вже брати дотичні до бойових дій теми, то практикую дивитися канали безпосередньо військових структурних підрозділів. Наприклад, канал 3-ої окремої штурмової бригади, яка визнана найнадійнішим підрозділом Сил оборони, має 920 тисяч підписників. Там багато відео про службу, а також цікавих інтерв'ю з людьми, які проходять саме пекло бойових дій. Так само згадаю про сторінку “Азову” (280 тисяч підписників). Там і про рекрутинг, і про те, як не боятися мобілізуватися. З військових експертів мені імпонує Петро Черник, хоч він і не має свого ютуб-каналу. Це теж військовий у відставці, однак у нього немає постійних “перемог” чи “зрад”. 

Також можна дивитися таких популярних блогерів, як Сергій Стерненко чи Сергій Притула. Чи, наприклад, журналіст Роман Скрипін та його команда на Skrypin.ua. Крім того, згадаю про Данила Мокрика. Або, наприклад, про Дениса Казанського – блогера родом з Донецька, який висвітлює той занепад, що стається на окупованих територіях.

І перейдімо до тих проектів, які раніше начебто не мали дотичності до військово-політичного і геополітичного життя, але перекваліфікувалися. Тут згадаю журналіста Романа Бебеха, який веде зараз канал “Бомбардир” (400 тисяч підписників). Там є інтерв'ю з різноманітними діячами, посадовцями, представниками війська тощо. 

Ну і знову ж таки, ви згадували на початку про дует блогерів Сергія Іванова та Володимира Петрова. Навіть попри те, що вони дотичні до якихось певних медійних скандалів і суперечностей, ведучий Сергій Іванов робить цілком непогані проекти на кшталт “Антиподів”, де до нього приходять різноманітні гості, як військові, так і цивільні.

Також хочу поговорити з вами про інстаграм-блогерів. Серед них є такі, які після початку повномасштабного вторгнення стали волонтерами, заснували свої благодійні фонди та через свою впізнаваність можуть закривати величезні збори. А є блогери, які під приводом волонтерства можуть перетнути кордон і поїхати на відпочинок сім'єю на Мальдіви. Я зараз про тернопільську блогерку Таню Пренткович і її хлопця Андрія Гонковського. Коли це стало відомо, пара вибачилась, однак хвилю обурення вже було не зупинити. Тож чи є це обурення виправданим?

Виїхав цей хлопець, наскільки я розумію, цілком законно за програмою “Шлях”, щоб передати волонтерську допомогу до України. Тому те, що він, зрештою, опинився на Мальдівах, варто розглядати, мабуть, з морально-етичного погляду. Адже поки цей чоловік полетів на теплі острови, інші чоловіки продовжили сидіти в холодних бліндажах під обстрілами артилерії. Але, знову ж таки, тут важко якось судити. Якщо він законодавчо чисто виїхав, то фактично і законодавчих претензій до нього немає. 

Це трохи подразнює українське суспільство

Ну а стосовно того, що блогери їздять на відпочинок чи якимось іншим чином опиняються за межами країни, то тут має бути якась самоцензура. І знову ж таки, якщо ти вже і поїхав, то варто принаймні це не публікувати. Бо багато хто з українського суспільства дійсно живе війною. Хтось волонтерить, хтось допомагає, багато в кого рідні на фронті. І це трохи подразнює українське суспільство. 

Кожен блогер просто має бути свідомий того, що несе його контент, особливо в часи повномасштабної війни. І попри те, що Instagram – це зазвичай про красиву картинку, зараз все ж таки всі українські блогери так чи інакше дотичні до великої війни. На жаль, не всі віддають цьому належне і враховують це.

Часто виникають такі ситуації, коли у виправдання на хейт від аудиторії блогери та відомі люди посилаються на ботів, ІПСО, “руку Кремля” і тому подібні речі. Хоча часто так не є, адже існують справжні люди, які обурені певною подією чи заявою. Чи можливо перевірити, хто є автором цих негативних коментарів?

Часто ми ж бачимо, що негатив розганяється через ботів. У Facebook чи YouTube заходять якісь профілі без світлин, без наповнених сторінок і починають розганяти ту чи іншу “зраду”. До того ж це бувають як російські представники так званої “цифрової армії”, так і, на жаль, українські боти чи подекуди навіть реальні люди, які не згодні з політикою чинної влади. Але ж пам’ятаймо, що наша СБУ час від часу заявляє про викриття тих чи інших ботоферм. Хоча зрозуміло, що в часи цифровізації такі акаунти легко розплодити й розкрутити. Тому відстежити їх доволі важко. 

Як ворог може використовувати конфлікти між українцями і “роздувати” серед нас “зраду”?

Російські ІПСО багатовекторні, вони присутні на всіх майданчиках і поширюються численною кількістю ботів

“Роздувати зраду” серед українців можуть будь-яким чином. Я можу помилятися, але мені здається, що тут уже лідирує ТікТок. Тому що я, наприклад, заходжу в цю соцмережу, а там просто якийсь скрін Зеленського, де він начебто виступає на телебаченні, і рухливий рядок показує, що в Україні загинуло 1,7 млн воїнів Сил оборони. І під цим відео тисячі лайків, репостів та коментарів. Тому бачимо, що російські ІПСО багатовекторні, вони присутні на всіх майданчиках і поширюються численною кількістю ботів. 

У цьому всьому українцям дуже важливо зберігати “холодну голову” і не реагувати на вкиди, навіть якщо вони стосуються політичних персон, які вам не симпатизують. При нагоді закликаю читати “Детектор медіа”, адже там є дуже багато розборів російських фейків та спростувань. У часи великої війни маємо дуже багато інформаційного сміття, і важливо в ньому не потонути.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Будь-який суржик кращий за московську мову в Україні, – Лариса Ніцой