Про це повідомляє польське видання RMF24.

"Право і Справедливість" отримала перше місце і 33,7% голосів. Вона пробула при владі вісім років, а зараз перебуває в опозиції. Друге місце з невеликим відривом зайняла "Громадянська платформа" – 31,9%. Партія "Третій шлях", яка є у коаліції з Туском, набрала – 13,5%. За ними "Конфедерація" (антиукраїнська партія) – 7,5% та "Лівиця" – 6,8%. 

За інформацією Ipsos, явка склала 51,5%, а другий тур відбудеться 21-го квітня.

Офіційні результати голосування на виборах до місцевих органів влади Польщі стануть відомі не раніше 10-го квітня, повідомляє Polskie Radio. 

Що ще відомо про вибори у Польщі та як вони вплинуть на відносини з Україною? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв. 

Партія ПіС дуже хотіла реваншу і вона його фактично отримала. Місцеве самоврядування в поляків міцне, в центрі сидить коаліційний уряд Туска, а на місцях часто двовладдя. Чи може це призвести до чогось хорошого і що ви загалом можете сказати про вибори в Польщі? 

Ми бачимо абсолютне ідеологічне відображення тієї коаліції, яка утворилася в центральному загальнопольському сеймі. За рахунок чого Туск зараз має хоч якусь опирабельну більшість, на яку він може опиратися? Це відбулось за рахунок того, що йому довелося піти в союз з усіма, зокрема з тією ж сумнозвісною партією "Конфедерація", яка так чи інакше, але дає ті голоси, які потрібні для ухвалення рішень. І тому зараз на місцевому рівні, по суті, ми бачимо відображення тих самих тенденцій: там, де воно зациклилось і “зацементувалось” в стані 50 на 50, все буде вирішувати коаліція з маргінальними партіями. 

Україні потрібно враховувати те, що тепер ми одночасно домовляємось і з проєвропейським Туском, і з проросійською “Конфедерацією”

Ми побачили, що таке польські маргінальні партії. Ми побачили, що це партії, які підтримують трент Угорщини і Словаччини. Вони максимально популістичні, та ще й популізм у них – і правий, і лівий. Для України це може бути великою проблемою, тому що ми можемо хоч якось домовлятися з центральним урядом і з польськими бізнесменами. Наприклад, ми з польською торгово-промисловою палатою подали спільний позов проти "Конфедерації" та Асоціації польських перевізників. Але тепер питання – то що нам тепер з кожним окремим сеймом кожного окремого воєводства потрібно домовлятися? Тобто та проблема, яка в нас раніше була у відносинах з Варшавою, зараз помножилась. Нам треба одночасно враховувати те, що ми домовляємось і з умовним проєвропейський Туском, і з умовною проросійською "Конфедерацією". Тепер це просто додалося до багатьох проблем, які в нас можуть нас бути на округах. 

Українофобія і російські наративи конвертуються у відсотки. Не було на місцевих виборах "Конфедерації", а тепер 7,5%. Одним словом, ці незаконні дії з блокуванням кордону конвертувалось у фракції в місцевих сеймах. Чи далі вони будуть сіяти ці проросійські наративи і чого нам ще чекати?

Це насправді найбільше питання. Мені здається, що визначальним у відповіді на це питання будуть вибори до Європейського парламенту. Все, що проходить зараз на місцях, буде напряму впливати на Європейський парламент. В ліберальній партії, яка завжди були максимально проукраїнською, вже відчувають, що ці вибори для них будуть одні з найскладніших. Чому Шарль Мішель залишив класну посаду представника Європейського Союзу і прийшов знову в європарламентську політику? Бо він буде умовним лідером цієї ліберальної частини Європейського парламенту і своєю популярністю й активністю буде вибивати собі очки. 

Страйки на кордоні – не про Україну, а про ідею, де нібито “маленька людина ламає систему”

Чи цікаво цим міноритарним партіям пхатися в загальноєвропейську політику? З однієї сторони нецікаво, тому що це щось нове, а в цих партіях вже є такі ж популісти. Але з іншої сторони, великий успіх на місцях – це показник того, що вони впливають на загальну польську політику. А ці страйки – не просто про Україну. Вони про можливість показати, на що вони здатні. А тепер кожний умовно маленький поляк може сказати своє слово і Варшава має слухатись. Чи це Україна, чи це блокування кордону з Литвою, чи це блокування шосе на Берлін – це все про ідеї, де типу “маленька людина перемагає систему”. І з погляду політичної теорії, навіть міжнародних відносин, вони мають цей електоральний цикл зосередити на тому, аби набути балів на місцях. Тобто ці протести можуть завершитися, бо їм тепер треба заробляти електоральні бали деінде. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Росія будує залізничну альтернативу Кримському мосту, – радник мера Маріуполя