Отже, спершу, давайте нагадаємо собі, що таке таблоїд. За визначенням. Таблоїди зявилися вперше саме у Британії. Тому, туманний Альбіон - то їхня Батьківщина. Отже, таблоїди.

"Таблоїди спрямовані на певний прошарок малоосвіченого населення, наповненням цих газет часто є дешеві сенсації, назви статей є популістськими і галасливими. Завдяки легкій мові і відносно низькій ціні таблоїд легко знаходить своїх читачів."

Стаття позначається, як "світова сенсація". Та звісно. Дивно, що не галактична. Отже. Президент розповідає британському журналісту про те, що він попереджає генералів не гратися в політику. Бо це може розколоти країну і зашкодити нашим військовим. Тут трохи хотів би відволіктися. А нашим військовим не шкодять крадіжки на армійському забезпеченні? Крадіжки на зброї? На дивних схемах, пов'язаних з постачанням форми? Ні? Гаразд. Проїхали. Тепер. Президент наполягає на тому, що головнокомандувач не повинен під час війни думати про рейтинги і вибори. Гаразд. А Верховний головнокомандувач під час війни повинен думати про вибори і рейтинги? Просто цікаво. Хто і що має і хто, чого не має робити під час війни. Давайте подумаємо про відповідність посад і завдань.

1) Глава офісу президента, посада не конституційна, і прописана лише в Законі про Президента України з чітко визначеними повноваженнями, має право займатися зовнішньою політикою, регіональною політикою і військовими питаннями? Ні.

2) Заступники глави офісу Президента, посади взагалі суто дорадчі і непримітні, мають право курувати напрямками і галузями економіки, політики, правоохоронної діяльності, війни? Ні, не мають. Але вони дивним чином ці напрямки не просто курують, а фактично контролюють.

Тепер щодо Залужного і політики. Якщо ти вважаєш, що Головнокомандувач має займатися виключно війною і це його відповідальність, то, напевно, треба йому не заважати займатися війною. Не звільняти без погодженння його генералів, не давати з Офісу президента вказівки командувачам певних напрямків, від стратегічних до тактичних, як правильно воювати, не ставити політичні, а не військові задачі перед армією, яка змушена попри очевидність ситуації, робити не те, що є тактично чи стратегічно виправданим, а те, що було гучно проанонсовано.

Генерал Залужний у статті виданню "The Economist", одному з найвпливовіших світових журналів, який має читачів по всьому світу, чітко вказав на проблеми і означив загрози. Жодних емоцій. Жодних звинувачень. Президент викликає емоції, апелює до них. І хоче перевести дискусію у звичний для себе формат: стадіон, так стадіон. Але зараз його стадіон на ремонті і його кімната для вирішення питань обмежена стінами його Ставки. Все. Крапка. Сподіваюся, неочікувані візити військових лідерів світу і політичних також, які зараз приймає Київ, дещо переведуть конфлікт, а він є і тут нема чого ховати очі, у конструктивну площину і трохи намалюють людині, яка боїться програти виборів, реальну перспективу майбітнього. І бажано, щоб Президент, як гарант Конституції, закликав не лише Генерала не займатися політикою, але й дав наказ своїм радникам і заступникам, займатися їхніми прямими обов'язками, а не призначати послів, проводити перемовини у США і контролювати фінансовий та правоохоронрий блок. Для цього є комітети Верховної Ради, міністерства, державні департаменти і прочіє... І так, коли було дуже страшно і коли заспокоєння на тему: "вторгнення не буде" - виявилися пшиком, генерал Залужний, як і генерал Наєв чи інші - не заважали і їхній рейтинг довіри і любові народу не пригнічував. Бо ворожі колони під Катюжанкою були страшнішими.

А взагалі, скажу людям, які не вивчали історію через сильну зайнятість концертами та гастролями і участю в змаганнях команд КВК, великі полководці - це завжди політики. Питання лише в тому, чи їх політика спрямована на забезпечення перемоги у війні своєї держави, чи ворожої. Це стосується не лише полководців, а й президентів. Цезар вам на допомогу.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.