У Верховній Раді торік тривали дискусії, чи доцільно фінансувати телемарафон з держбюджету. Кошти зрештою виділили, "Єдині новини" продовжують мовлення у 2024 році.

За висновками громадського руху, соцопитування продемонструвало, що глядачів телемарафону меншає, ставлення українців до цього формату стає все більш негативним. Отже, й доцільність проєкту під питанням. 

То що буде з телемарафоном “Єдині новини”, чому цей державний мовник не висвітлює корупційні скандали та коли журналістів допустять до засідань у Верховній Раді? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповідала аналітикиня ГО “Руху ЧЕСНО” Вікторія Олійник.

Скільки фінансування виділяють на "Єдиний телемарафон"? 

На телемарафон “Єдині новини” з державного бюджету виділяють один мільярд гривень на рік

Мова йде про один мільярд гривень на рік, який виділяють з бюджету України на те, аби телеканали, які беруть участь у телемарафоні, мали можливість створювати цей продукт. Звісно, щодо цього у Верховній Раді були дуже великі дискусії, тому що далеко не всі депутати були згідні з тим, що під час повномасштабного вторгнення і для такого продукту потрібно виділяти кошти взагалі або у таких значних сумах. Була потреба переглянути використання цих коштів. Проте все ж таки після дуже складних обговорень у Верховній Раді вдалось дійти до того, аби цей мільярд залишився для телеканалів, які беруть участь у телемарафоні. Тому ми розуміємо, що на цей рік фінансування цих телеканалів ще буде, якщо, звісно, не перерозподілять ці кошти посеред року через те, що громадськість взагалі перестане дивитися телемарафон. Але сума доволі значна і робота на рік вже запланована. 

Українська економіка зараз дуже залежить від допомоги наших західних партнерів. Велика частина коштів йде саме від Сполучених Штатів Америки. Нещодавно The New York Times опублікував статтю під заголовком "Це державна пропаганда. Українці уникають теленовин через затягування війни". Якщо коротко, в статті йде мова про те, що на початку повномасштабного вторгнення телемарафон був виправданим, він досить добре працював, а згодом він перетворився на рупор влади. Чи може ця стаття на щось вплинути і чи буде якась реакція від наших західних партнерів?

Ми розуміємо, що ті кошти, які нам дають партнери, не завжди можна виділити, наприклад, на зброю. Тому що найчастіше ці кошти проходять по захищених статтях, які мають фінансувати якусь соціальну сферу. І ми розуміємо, що все ж таки інформаційна політика також є дуже важливою. Ми пам'ятаємо про це і не забуваємо про те, що ми потребуємо регулювання того, що відбувається в інформаційному просторі, тому що російська пропагандистська машина дуже потужна. Є потреба зробити так, аби і наша інформаційна кампанія була певною мірою захищена від певних впливів. 

Але, з іншого боку, телемарафон не може здійснити цю місію на всі 100%, тому що, по-перше, йому не довіряють українці, по-друге, українці майже не дивляться телемарафон. Тому постає закономірне питання – чи є потреба такі кошти виділяти саме на такий формат інформаційних кампаній чи все ж таки вже давно є запит, аби переглянути цю ситуацію і переформатувати наш підхід до інформування як українських громадян, так і міжнародну аудиторію? Дуже важливо правильно висвітлювати цю війну і правильно заохочувати людей долучатися до допомоги Україні за кордоном. 

Ви сказала, що "Єдиний телемарафон" зараз дивиться мала кількість людей. То де саме його дивляться і хто? 

Телемарафон дивляться пенсіонери, які не мають доступу до альтернативних джерел інформації

Наразі за дослідженнями і думками експертів "Детектор медіа", які профільно моніторять цю тему, частка глядачів телемарафону складає лише 10%. Тобто це дуже малий показник. І коли “Рух ЧЕСНО” запитав у репрезентативному всеукраїнському дослідженні, що думають люди про телемарафон “Єдині новини”, чи досі він актуальний, то ми дізналися, що небагато українців досі вважають цей формат актуальним. А отже, і небагато українців досі його дивляться. І навіть серед тих, хто дивиться телемарафон, лише 43% довіряють тому, що там говорять, про що там розповідають. Тобто менше половини. Але якщо звертати увагу на частку в 10%, то це дуже малий показник. Зазвичай це люди, які не мають альтернативних джерел інформації, тобто старше поколіня, у яких є тільки телевізор або обмежений доступ до Інтернету, і вони звикли таким чином отримувати інформацію. 

З іншого боку, є люди, які для загального розвитку спостерігають за тим, що показує наша влада, що є на “порядку денному” і що важливо доносити до українців. Але це не є таким масовим інструментом, якому довіряють усі, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Часто інформація запізнюється і з'явилось багато альтернативних джерел. Для прикладу, ті ж соцмережі, де можна дізнатися набагато більше інформації і набагато оперативніше. Тому і в цю сторону державі також потрібно дивитися, бо там анонімність максимальна і там можна говорити все, що хочеться. 

Якщо порівнювати початок повномасштабного вторгнення саме тоді, коли запустили "Єдиний телемарафон" і теперішню ситуацію, як сильно вона змінилася? 

Загалом ми бачимо дуже стрімке падіння, тому що за два роки максимальний показник, який був наближений до 90% тих, хто дивиться і довіряє, зменшився до останнього показника, що був зафіксований у грудні, а це 43%. В опитуванні, яке ми проводили, лише третина українців вважає, що телемарафон потрібно продовжувати. І це незначний показник. Тобто з часом, за ці майже два роки повномасштабного вторгнення показник все більше і більше падає. Тому ми розуміємо, що ще трохи і ми будемо мати ще нижчі показники, тому що це буквально негативна тенденція, яка постійно змінюється в гіршу сторону. Ми розуміємо, що зовсім скоро глядачів буде ще менше, і однозначно постане потреба переглядати доцільність проведення цілого телевізійного марафону. 

На вашу думку, що в цій ситуації є таким “каменем спотикання”? Що потрібно змінити в форматі телемарафону, щоб рейтинги не падали, а навпаки зростали і довіра від населення також? 

В телемарафон потрібно повернути плюралізм думок, який був раніше

Насамперед потрібно повернути певний плюралізм думок, тому що ми наразі бачимо лише низку каналів, які допущені до виконання цього телемарафону. І ці ж канали мають весь ефірний час у темі новин. Тобто немає якоїсь альтернативної думки, яка була раніше. Звісно, ми говоримо про те, що цю думку потрібно контролювати. Так, певним чином спостерігати за тим, що потрапляє в інформаційний простір. Нині дійсно ми не можемо дозволити будь-кому з телевізора розповідати певну інформацію, тому що у нас є дуже великий вплив з боку ворога. Але повертати певний плюралізм думок і певне розширення поглядів однозначно потрібно. Ба більше, ми розуміємо, що мова не лише про телемарафон, мова мова про висвітлення роботи влади загалом. 

Інший погляд, який дуже важливий у цій темі, це відновлення, наприклад, онлайн трансляцій на телеканалі "Рада", який є профільним у темі висвітлення роботи влади. Ми розуміємо, що якщо ми матимемо доступ до того, аби подивитися все засідання, послухати думки всіх політиків, зрозуміти їхні думки повністю, без якихось “склейок” і “вирізок”, то будемо більше орієнтуватися в ситуації. З іншого боку, ми говоримо про відкриття кулуарів Верховної Ради для журналістів, тому що це також дозволить ширше висвітлення думок. Ну і, звісно, ми розуміємо, що це вплине і на рівень довіри українців до влади. Чим більше ми відкриті, чим більше ми нагадуємо собі про ті демократичні здобутки, які ми мали, тим більше ми повертаємось до відкритості і певної взаємодії з владою. 

Щодо висвітлення корупційних скандалів на телемарафоні. Зараз в соціальних мережах розгорівся скандал зі сім'єю Гринкевичів, а в телемарафон ні слова про це не сказали. На вашу думку, з чим пов'язано те, що єдиний державний мовник в країні не висвітлює ці корупційні скандали? 

Телеканали в інтерв'ю зазвичай запевняють, що у них нема ніякої заборони, немає ніякого інструктажу від когось з влади. Вони самостійно редакційно обирають, про що говорити, які сюжети готувати. І тому виходить ситуація, що тут немає винного у тому, чому так відбувається. За позицією телеканалів, просто так здається, що ті чи інші великі історії не потрапляють через, напевно, не цікавість саме редакції телеканалів. Але ми розуміємо, що певна історія тут може бути набагато глибша. Тому що це важливі для суспільства історії і важливо, аби суспільство про це знало. 

Державний мовник не може пропускати повз корупційні скандали і замовчувати їх

Можливо, є певне замовчування таких великих корупційних історій, тому що, по-перше, люди і так про них знають через розквіт соціальних мереж. По-друге, влада не хоче підігрівати напруження суспільства, яке наразі і так дуже поширене, тому що у нас вже два роки ведеться повномасштабна війна. Скоріш за все, аби не навантажувати людей такими історіями, про які вони все одно знають, тому що ми в інтернеті це все читаємо й бачимо, а тому не відбувається цього висвітлення. Звісно, так бути не повинно. Мова про те, що має бути вільне мовлення і висвітлення усіх сторін, аби довіра до інструменту не зникала і почала зростати. 

Хотів би ще поговорити про вплив на суспільство. Наприклад, раніше зʼяаилося дуже багато тез, що росіяни слабкі, армія у них ніяка, а командири недолугі. Хоча усі адекватні люди розуміють, що це не не так. Наші військові запевняють, що ворог у нас досить сильний. Чи впливає на цю думку телемарафон? Чи причетний він до того, що в суспільстві є такі тези? 

Можливо, на початку повномасштабної війни ці тези використовували для підняття морального духу. Але на початку це було для заспокоєння суспільства, аби люди менше хвилювалися. Проте ми всі розуміємо, що якби вони були настільки необізнані, то не боролись би ми за перемогу так довго, та й втрат таких з обох сторін не було б. Війна страшна і дуже серйозна, проте навіть у цій страшній війні українці запроваджують нові технології. Ворог також не відстає, тому що в нього є певні союзники, як ми знаємо, які передають йому допомогу так само, як ми отримуємо її від Заходу. Тому зараз ми так говорити вже не можемо, жоден військовий зараз так не скаже. Всі наполягають на тому, аби ми сприймали цю війну дуже серйозно, тому що вороги у нас справді серйозні. Як мінімум, кількісна перевага в рази більша. Тому зараз ця теза вже менше поширюється. 

Ви згадали про те, що за даними опитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" та соціологічною службою Центру Разумкова дізнаємося, що понад 57% громадян виступають за поновлення онлайн трансляцій у Верховній Раді. Також приблизно 65% українців вважають, що потрібно повернути журналістів до Верховної Ради. Навіщо засідання зробили закритими і чия ініціатива щось змінити? 

Скликання Верховної Ради працює закрито практично весь час. Від початку їхньої роботи розпочались певні карантинні обмеження, тому вже тоді був обмежений доступ до Верховної Ради. Потім почалась повномасштабна війна, і доступ для журналістів закрили взагалі. Тому, це така тенденція останніх років. Люди просять, аби журналісти повернулися до кулуарів, мали прямий доступ до депутатів, могли запитати в них про ті чи інші нагальні питання. 

Журналістів мають допускати до засідань Верховної Ради, а також проводити прямі трансляції, аби люди бачили, що все відбувається прозоро

Ну і, звісно, про трансляцію. Це про те, що вже зазначалося, про те, аби не було можливості якимось чином потім розповідати, що відбулись маніпуляції, комусь не дали слово і так далі. Тобто люди мають бачити, що все відбувається прозоро, з дотриманням певних правил для того, аби кожен мав право висловитися. 

Ми розуміємо, що карантин був нашою найменшою проблемою станом на той момент і станом на сьогодні. З війною працювати складніше. Наприклад, зазначається, що у Верховній Раді не вистачає укриттів, аби усіх тих журналістів, які можуть прийти на засідання, в разі тривоги десь перемістити. Це потреба і виклик, з яким зараз Верховна Рада працює. Така тотальна багаторічна закритість – це проблема, над вирішенням якої ми працюємо дуже активно. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Кому можуть відключити світло та до чого тут колектори