У телефонній розмові з Прем’єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком Зеленський наголосив на важливості посилення протиповітряної оборони України.

У Європейській Раді зазначили: російські обстріли доводять, що президент РФ диктатор-Путін не зацікавлений у перемовинах, і наголосили: ЄС продовжить підтримку України. У Раді Європи охарактеризували російські обстріли України як воєнні злочини. А Президент Естонії Алар Каріс наголосив, що удари РФ не залишаться безкарними.

Проте чи достатньою є реакція світу на масовані атаки Росії по Україні за останні дні і хто допоможе нам у протистоянні країні-агресорці? Відповів на ці та інші запитання в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” український дипломат, Міністр закордонних справ України (2014-2019) Павло Клімкін. 

Історія світу не знала ще жодної країни, яка відбивала б масовану атаку гіперзвуковими ракетами, до вчорашнього дня. Україна це зробила. Цю атаку мав би бачити увесь світ і на неї реагувати. Але натомість на шпальтах світових медіа була аварія двох літаків у Японії: пасажирського і берегової охорони. Як це пояснити? Людям просто набридло стежити за тим, що робиться в Україні, чи це недопрацювання з нашого боку? 

Я не зовсім згоден, що ця трагедія обійшла усі світові медіа. Але, звісно, висвітлювали її не так, як нам би хотілося. На жаль, наші емоції і значення всього цього, реальний відбиток у світі не отримали. Це унікальна у військовій та політичній історії ситуація. Ніхто і ніколи не відбивав такої комбінованої атаки. Це не тільки гіперзвукова зброя, а й комбінована з дронами й іншими ракетами. 

Захід знав, що масована атака буде, але ставив ставки, коли ж саме

Дуже засмучує те, що наші партнери очікували цієї атаки і намагалися вгадати, коли саме вона буде. Тобто ця атака не стала для них фундаментальним шоком. Вони бачать, що ми вистояли, і те, що ми вистояли, на превеликий жаль, слугує основою для того, щоб сказати: "Ну українці ж вистояли, у них і вода є, і електрика. Вони стали крутішими завдяки нам. А якщо вони такі круті, то немає потреби їм допомагати". Мислимо стратегічно, а діємо поступово. І такий момент тут теж є. У Штатах ведуться непрості дискусії стосовно того, як Конгрес прийде до погодження допомоги Україні. З одного боку, емоційно це мало б послужити поштовхом. Але, на жаль, саме в Штатах цього не помітили саме на політичному рівні. Стратегічна спільнота це помітила набагато більше, ніж американські політики. І власне, до американців ми маємо достукатись. 

Чи достатньо у нас цього "дипломатичного фронту", аби в стількох різних напрямках з дуже різною специфікою проводити ці розмови?

Хотілось би сказати, що так, але поки що на весь світ нас не вистачає. Не вистачає ані людей, ані фінансів. І нам всім прекрасно зрозуміло, що стільки держава робити не може. Я не хочу кинути щось в напрямку держави, але я бачу, як наш бізнес активно працює, як наші айтівці працюють за кордоном, як громадянське суспільство не стоїть на місці. І я вважаю, що те, що ми маємо зробити в 2024-му році, має бути на основі рівного партнерства. Я підкреслюю слово "рівного" між громадянським суспільством, державою і бізнесом. Тут потрібен час. Я великий фанат джазу. В джазі у кожного є імпровізація, але усіх об'єднує одна мелодія. І якщо ми усі будемо грати цю одну мелодію, то шансів перемогти у нас набагато більше, оскільки на весь світ нас, на жаль, не вистачає. Які б ми не були круті, нас 30 мільйонів, а в світі 7 мільярдів людей. 

Нещодавно Міністр закордонних справ Польщі відвідав Київ. І перед цим, і після цього його позиція залишається дуже тверда. А сьогоднішня заява Радослава Сікорського дуже чітка з погляду на те, що не треба гратися і заспокоювати себе псевдосанкціями, бо вони і так діряві, як друшляк, що не заважає московському окупанту на західних технологіях і платах відновлювати і виготовляти нові й нові ракети. Він сказав: "Дайте нормальну точну зброю для знищення цих точок пуску з Росії, тих самих баз і заводів, а не висловлюйте стурбованість". Дуже чітка заява, тільки є один момент. Ми знаємо, наскільки складно виглядає діалог Варшави з Євросоюзом і з рештою світу. Наскільки готові почути Сікорського у, наприклад, Берліні, чи в інших європейських столицях? Очевидно, що його добре розуміють і підтримують ті, хто знають, що таке російський імперіалістичний фашизм, тобто держави Балтії. Можливо ще чехи і словаки знають. Але нам важлива позиція Франції, Німеччини і так далі. Наскільки Сікорського сьогодні почули?

Ключовими в протистоянні Росії є американці

По-перше, коли Радослав це каже, ми б, звичайно, хотіли в це вірити. Але яка зброя здатна вцілити в російські літаки, які запускають на нас ракети з Каспійського моря? Ми ж розуміємо, які це дистанції і так далі. Чи готові надати нам таку зброю станом на сьогодні, щоб точно бити на таку відстань? Я поки що я такого бажання не бачу. Точніше, не бажання, а політичної волі. Всіх розрахунків навколо ескалації поки немає. І тут ключовими є американці. 

Давайте чесно скажемо, що без американців успішні атаки по точках пусків, по заводах в принципі неможливі. Чи готові вони на такий рівень ескалації станом на сьогодні? Та не готові. І ми теж прекрасно, на жаль, це бачимо. Я сказав, що ми маємо вести дуже послідовний жорсткий діалог щодо надання більш далекобійної зброї як, до прикладу, TAURUS. Проте є й інші ракети, які здатні хоча б асиметрично змінити ситуацію і які здатні хоча б частково "вибити" російський потенціал. Тут Радослав однозначно має рацію. 

Але крім заяв, нам потрібні рішення. Політика – це не про заяви, а про конкретні дії. Політика про те, що поляки мають сказати своє слово, і в рамках Європейського Союзу, і в рамках НАТО. Поляки мають двосторонні угоди з НАТО, вони мають потенціал, зокрема й протиракетний. Тому потрібно хоча б поговорити про надання більш сучасних комплексів ППО і протиракетної оборони. Такі комплекси є в Європі. То нехай Сікорський цю розмову починає, ми йому за це будемо критично вдячні. 

В Польщу залітали московські гелікоптери. Тривожно сиділи і думали поляки, що ж робити з п'ятою статтею в НАТО. Потім були падіння ракет. Наступним етапом був заліт російської крилатої ракети. Виявилося, що вона залетіла, “подражнила” польську ППО, і повернулась вбивати мирних українців. А 2-го січня під час атаки на Україну в повітрі вже були польські F-16 і не тільки. Чи будуть поляки рухатись маленькими кроками, чи врешті-решт буде рішення в Польщі збивати такі ракети, як це робили в Туреччині? Поляки вже дозріли до цього рішення і якщо так, то як буде застосовуватися п'ята стаття НАТО? 

Польща може підняти ставки стосовно Росії, бо Захід не може показувати нескінченну слабкість

Вони застосовують п'яту статтю, тільки якщо вони побачать цілеспрямовану атаку на себе. Вони б могли піти іншим шляхом. Є ще четверта стаття, яка передбачає термінові консультації, коли одна з країн вбачає загрозу власній безпеці. І тим, що Польща не задіює цю четверту статтю, вона йде за іншими країнами-НАТО, які не хочуть ескалації. І це, як на мене, помилка. Особливо після останнього випадку, коли російська ракета залетіла в повітряний простір Польщі. Чи готові вони в якийсь момент підняти ставки? Я вважаю, що дозріти до цього вони можуть. І не виключаю, що це відбудеться цього року на фоні всіх тих політичних подій, про які ми вже говорили, оскільки, власне, показувати нескінченну слабкість Захід теж не хоче.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Росіяни намагаються зламати нас, як Фінляндію у 1944-му, – Киричевський