Затишшя перед бурею або чому Україна припинила удари по нафтозаводах РФ


Нагадаємо, 22-го березня, видання Financial Times із посиланням на джерела, писало, що США закликали Україну припинити атаки на енергетичну інфраструктуру Росії.
Причини нібито дві. По-перше, США побоюються, що країна-агресор може завдати удару у відповідь по енергетичній інфраструктурі, на яку спирається Захід. Зокрема, йдеться про Каспійський трубопровідний консорціум (КТК), яким нафта з Казахстану через Росію надходить на світовий ринок.
По-друге, удари по НПЗ можуть призвести до зростання цін на нафту, особливо у рік президентських виборів у США.
До слова, стратегія ударів українськими безпілотниками по нафтопереробних заводах на території РФ завдає значної шкоди і економіці Росії, і російській армії. Без пального та мастил вони фізично не будуть здатні воювати.
Про це повідомив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
То з чим повʼязана ця тиша і чи може вона означати підготовку до чогось масштабного? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
З чим може бути пов'язана ця умовна тиша, тобто відсутність ударів по російських НПЗ?
Удари по російських НПЗ – наш внесок в західні санкції проти РФ
Російські нафтопереробні заводи – це джерело палива для кораблів, танків, ракет і літаків. Власне, без палива ракети – це купа заліза, яка не полетить в сторону України. Росія – це монополіст виробництва палива. На Північному заході і на Півдні РФ є нафтопереробні заводи, які фактично є основними постачальниками суднового палива для бойових кораблів і суден на Чорному та на Балтійському морі. Таким чином, Україна обмежує спроможності Збройних сил Російської Федерації. Повністю позбавити такої можливості – неможливо, але обмежити можна.
Другий момент менш очевидний. Ці удари – це наш внесок у міжнародні санкції, які не надто дієві щодо нафтогазового сектору Російській Федерації. Збройні сили України та українські спецслужби не просто знищують бочки з паливом, а втручаються в складні технологічні процеси і вражають їх.
Багато експертів говорять про те, що все-таки в достатній кількості ми не маємо дронів, які могли б вражати російські цілі. То чи є у нас засоби для ураження?
Такі операції не плануються нашвидкуруч
Такі удари – це дуже складні операції. Це не в форматі "склепав дрон, підняв його в повітря, запустив і він все зробив". Це наслідок доволі складних операцій, які, по суті, передбачають розвідування об'єктів, розвідування маршруту руху і так далі. Підготовчий етап до такої процедури доволі тривалий. Якщо зараз черговий етап відбору ворожих цілей, то цей аудит може тривати понад місяць.
Якщо почитати класику воєнно-морських операцій, то наші дії повністю їм відповідають. Наприклад, для того, аби вдарити ракетами по Криму, спочатку знищують засоби спостереження противника одним ударом, потім знижують засоби ППО, а потім виходить так, що прилітає ракета. Часто-густо не так просто й не так швидко все це робиться. Звісно, ворог має перевагу в засобах ураження. Це просто побачити навіть по "шахедах", які кожної ночі літають у наших містах. Ми, до прикладу, не можемо запустити стільки ж безпілотників. Кількість має значення, але ретельне планування і якісна робота забезпечить ураження ворога.
Чи може ця тиша бути пов'язаною з повідомленнями зі США про те, що ці наші удари по російських НПЗ можуть призвести до коливань цін нафти на світовому ринку?
Журнальна публікація не є відображенням позиції керівництва Сполучених Штатів
Щонайменше одна впливова людина в США озвучила таку заяву. Проте якщо уважно подивитися на претензії, які висувають до України, то вони дещо оманливі. Я не впевнений на 100%, що ця журнальна публікація є відображенням позиції керівництва Сполучених Штатів. Тут більше конспірології, аніж реального фактажу. Тим більше, після цієї публікації також були удари наших дронів по ворожих НПЗ. Сподіваюсь, що вони будуть тривати.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.
Читайте також: Російські авіабомби та українські “СУшки”: чи можемо ми збивати КАБи РФ