Саме 14-го січня минув рівно рік від того дня, коли російська ракета влучила у під'їзд багатоповерхівки у Дніпрі. Тоді ракетний удар забрав життя 46 людей. 

Ввечері 14-го січня у російських телеграм-каналах почала надходити інформація про те, що над акваторією Азовського моря нашим військовим вдалося завдати ударів по двох російських повітряних суднах. Йдеться про А-50 та ІЛ-22. Попередньо, перший збили, а другий пошкодили і його екіпаж терміново попросив про посадку в Анапі. Потім ті ж телеграм-канали спростовували інформацію про збиття літаків українською стороною та написали, що до цього причетна саме російська протиповітряна оборона.

Згодом нібито зʼявився запис на якому пілот ІЛ-22 просить про посадку в Анапі, а також просить медиків та пожежну частину до місця посадки.

Джерела у Головному управлінні розвідки підтвердили інформацію про збиття літаків.

Крім того, є інформація, що Росія готує десантні бригади для висадки в українському тилу. Ймовірно, йдеться про практику початку повномасштабного вторгнення, зокрема застосовану у лютому 2022-го року під Києвом. Про це повідомляють аналітики Інституту вивчення війни.

Чому росіяни запевняють, що самі ж збили літаки, та чи можливе повторення сценарію висадки ворожого десанту, яке було на початку повномасштабного вторгнення? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина”  розповів заступник голови СБУ (2014-2015), генерал-майор запасу Віктор Ягун.

Росіяни знову вирішили повернутись у лютий 2022-го року. Що означає це намагання перекинути десант та що може росіянам вдатись такий задум? 

Росіяни бояться наблизитися до лінії розмежування ближче, аніж на 10 кілометрів, тому про висадку ворожого десанту й мова йти не може

Я взагалі думаю, що це якась трохи фантастична новина, тому що росіяни бояться підлітати ближче, ніж на 10 кілометрів до лінії розмежування для того, щоб обстріляти наші позиції. А мова йде про цілі серйозні десантні операції. Для того, щоб перекинути штурмову роту, треба залучити п'ять-шість гелікоптерів одночасно. Такий великий наплив гелікоптерів на наші позиції – така собі тактика. Не знаю, хто це придумав і звідки ця новина взялась. Скажу чесно, до неї я ставлюсь дуже скептично. 

Вчора ввечері з радарів над Азовським морем зникли два російські літаки. Це літак спостережник А-50 і бомбардувальник ІЛ-22. Окупанти дуже активно обговорюють цю новину та намагаються знайти винних. З українського боку пролунала заява від командувача Повітряних сил, який сказав, що це помста за Дніпро, а про деталі повідомлять згодом. Чи могло щось справді з ними статися і якщо так, то що? 

Взагалі виникла досить таки цікава ситуація, тому що якщо їх знищили саме в тому районі, тобто в районі Керченської протоки, то треба розуміти, що це справді надзвичайна ситуація. Наприклад, я вже читав коментарі ворожих пабліків, які пишуть, що це нібито робота російського ППО, тобто вони самі себе збили. І я не виключаю, що їхні слова – це один із варіантів приховати те, що українці справді мають доступ до тієї території, де ці літаки зникли. Цікаво, які ракети були використані. Якщо це ракети повітряного базування, то нашим потрібно було заходити в зону відповідальності ППО Криму, а після вдалих знищень тих чи інших стаціонарних установок, зокрема радарів, це говорить про те, що системи ППО в Криму – величезна проблема ворога. Це означає, що наші пілоти мають можливість заходити в глибину території, яку контролюють росіяни і завдавати ударів там. Наші збили не просто якісь там літаки, а саме ті, яких надзвичайно мало. Літаків А-50 в Росії було лише 10. Цей літак – аналог AWACS, а Ту-22 – це командний пункт, тому цінність його не в металі, а в людях, які були на борту. Це штучний продукт, який готується роками. 

Вони розуміють, які літаки є на бойовому чергуванні в України. Вони мають системи, які також розпізнають своя чи чужа ціль, чи не так? 

Росіяни не могли самостійно випадково збити свої літати, бо усі військові літаки мають систему розпізнавання “свій-чужий”

Всі військові літаки мають спеціальну систему “свій-чужий”. Ідентифікувати літак можна за допомогою спеціальної системи. Посилають сигнал, цей сигнал приймається і розшифровується. Передається зворотна інформація, аби розуміти, літак, умовно, свій чи не свій. Росіяни говорять, що ніби ця система не спрацювала, що з нею щось сталося, і вони не змогли ідентифікувати. Це тільки їхні проблеми, нехай самостійно розбираються. Я думаю, що нашим також потрібно менше коментувати, а більше посміхатися, аби у них відбувся розрив шаблонів. Вони вже починають розповідати про F-16 і про якісь надзвичайні українські ракети. І те, що вони про це говорять і пишуть, означає лише те, що вони нас бояться. 

Те, що росіяни бояться надходжень F-16 це правда. Там цього вже ніхто не приховує. Проте окрім цих літаків вони також бояться й іншої номенклатури зброї, і сухопутної, і повітряної, яка може надійти на територію України. Саме тому росіяни зараз дуже активно полюють за складами, місцями базування, логістичними центрами, щоб ця західна зброя або була знищена в місцях базування та дислокації, або під час переправлення ближче до лінії фронту. Про це заявили в Головному управлінні розвідки. Але кажуть, що росіяни не надто точні, і тому дуже часто страждає саме цивільне населення. Як з цим боротися і чому росіяни змінили тактику? 

Насправді енергетики показали, що той ефект, який міг бути у вас у 2022-му році взимку, цього року вже не буде. Чому? Тому що, по-перше, населення підготувалася, по-друге, нашу систему досить широко розгорнули. Наші енергетики працювали над спеціальними захисними спорудами, аби підготуватися до різних варіантів подій. Вони на початку опалювального сезону спробували вдарити по деяких критичних місцях, зокрема у Києві, але ефекту не добились. 

Росія буде бити по усіх складах, бо не володіє точною інформацією. Влучання в склад Нової пошти цьому доказ

Що стосується зброї, росіяни справді вишукують місця виробництва, зберігання, перекидання, певні логістичні центри. Проте та інформація, яка у них є, не завжди є точною, вона базується на розвідданих згідно з інформацією зі своїх джерел. Росіяни не мають безпосередньо доступу до приміщень і будь-який логістичний центр стає їхньою ціллю. Ми памʼятаємо історію з Новою поштою, яка, на жаль, була дуже трагічною. Зараз в України немає безпечного місця і для людей, і для зброї. Не можна тримати все в одному місці. Все, що ми можемо зробити, це посилювати контррозвідувальний режим щодо їхньої агентури і укріплювати нашу систему протиповітряної оборони. 

Ну і напевне, щоб деякі органи контролю не публікували певну інформацію у відкритий доступ. Наскільки я знаю, зараз стосовно цього ведеться робота контррозвідувальних органів, чи дійсно міг хтось поширити інформацію про базування тих чи інших підприємств, які афілійовані або кооперовані з ключовими виробниками ракетного озброєння.Чи допускаєте ви, що певні державні органи через незнання можуть поширювати тут інформацію, яку проти нас може використати ворог? 

Я не дуже вірю в корисних ідіотів. Вони є, але не в таких масштабах. У вищих центральних органах є представники українських спецслужб, які мали б забезпечувати комунікацію між керівництвом і спецслужбами. Це ті посади, які зараз практично всі заповнені і при опрацюванні тієї чи іншої інформації, при ухваленні тих чи їхніх критичних рішень, як правило, вони мають консультуватися зі спецслужбами, аби не заподіяти шкоди суспільству й державі загалом. Якщо умовно радник керівника з питань безпеки розповсюджує інформацію, яка може нести потенційну небезпеку, то це питання до тих людей, які відповідають за цю комунікацію між керівництвом і спецслужбами. Тому справді зараз здійснюються перевірки, можливо, заповнять ті посади, якщо не штатними співробітниками спецслужб, то ветеранами спецслужб для того, щоб була ця комунікація, яка б не дозволяла під час війни таких казусів. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Законопроєкт про мобілізацію та ФСБ при владі в Україні