Очевидним стає, що Зеленський стикається зараз з масштабною кризою довіри як з боку власне українського суспільства, так і з боку наших міжнародних союзників. Причини кризи також очевидні - це непевність майбутнього, ризик продовження війни на невизначений період, необхідність більшої воєнної мобілізації, до якої готові дуже не багато хто.

І що ж робить Зеленський при зіткненні з цією кризою довіри? А він ще більше поглиблює її, тому що замість зменшувати тривожність союзників і власного населення, ще більше її розбухує, бо створює ще більше невизначеності і ризиків.

Я не знаю, хто Зеленському нарадив, що «перезапуск силового блоку» дасть вихід з глухого кута. Але ясно, що ці радники не мають наміру ні далі жити в Україні, ні захищати країну від російської агресії. Тому що такий «перезапуск» на тлі зависання допомоги від США і ЄС тільки додасть аргументів противникам скорішого надання допомоги.

Вони скажуть: «Подивіться що в Украні робиться. В них у владі хаос, немає ні надійних людей, з якими можна мати справу, ні надійного і прогнозованого керівництва армією. Взагалі не ясно, як і чи збираються вони далі опиратися росіянам. Давайте почекаємо з допомогою, доки у них там буде ясність». От так це подіє, насправді. І так це ще більше зменшить зовнішню допомогу для України.

Можливо сам Зеленський думає, що Україні допомагають тільки тому, що він так гарно вміє виступати по світу. Або Єрмак розказує йому, як він прекрасно сам з усіма домовляється. Але сувора правда життя в тому, що в світових медіа і урядах пов‘язують корупційні скандали саме з людьми, що призначені Зеленським і Єрмаком. І коли розказують, що Україні не треба допомагати через корупційні ризики, то також першими згадують Зеленського і його оточення. І якось не видно, щоб цих скандалів робилося менше, або нові призначенці були дуже вже успішними.

Поки що вся довіра наших союзників до української влади в дійсності тримається аж ніяк не на комунікаційних талантах «зеленої» влади. Вона тримається виключно на успіхах і стійкості Сил оборони України і на тих гідних подиву спроможностях українського населення і інституцій витримувати удари ворога і зберігати керованість та дієздатність української економіки.

І от в своїй безмежній зарозумілості і тупості Зеленський хоче знищити довіру до одного з цих стовпів нашого опору - до керівництва армією. Чи збільшить це довіру до самого Зеленського? Звичайно, ні. Це виставить його істеричним, дріб‘язковим, нестабільним та непрогнозованим союзником, який схильний діяти на шкоду інтересам власної країни. Тобто саме таким, яким він був протягом кількох місяців до початку другої фази російського вторгнення в лютому 2022, коли розказував іноземним урядовцям, як він не вірить у можливість нападу Путіна. І як тоді ніхто не поспішав нам бодай гранатомети прислати, так ми знову можемо скотитися до того ж рівня підтримки.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.