Я жартома пишу пост, де відверто глузую з російських топонімів. Мета зрозуміла - обіср*ти квазі-імперську ідею панславізма. Ну який, в ж*пу, панславізм, коли у вас, у ерефії, відсотків 10 топонімів мають словʼянську етимологію.

Решта - це ерзя, мокша, татари, башкіри, дагестанці, чеченці, ханти і манси, буряти, народи крайної півночі, армяні взагалі окупували ваш південь. Геленджик, боже лінгвистичний, який «словʼянизм».

І саме тут я починаю глузувати з топоніма Сисерть. Ну в нас словʼянська мова, для нас це звучить прикольно. Щось на межі «с*ать» та «пішов ти на x*й, росіянин».

Я вам більше скажу. Якщо дивлюсь відео в тік-тоці українки, яка відрізняється від протоколів соціальних поглядів на жіночу красу - я тільки підтримаю її лайком.

Якщо я дивлюсь тупу, жирну, із спившимся *бacocніком росіянку, яка стверджує «правильно, мальчики, насилуйте тех xo*****к», я максимально використаю свій лексичний арсенал, аби зап*здячити її вербально.

І тут ви такі нарядні моралізатори приходите до мене в камєнти, і кажете, що глузувати з топонімів - це фу.

Вчора ракетами на Одесу міг керувати уродженець Сизрані.

А сьогодні роковини авіудару по драмтетатру в Маріуполі, де дивними чином вижила моя сімʼя.

Розкажіть мені, що не треба з них глузувати. Ви навіть можете росіянам шоколадку вислати, ви ж хочете!

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.